Рішення № 36238539, 17.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 р. Справа № 914/4121/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства "Айслаг", м. Луцьк

до відповідача: Фермерського господарства "Серміш Агро", с. Ожидів

про: стягнення 216 523,81 грн.

Представники:

Від позивача: Нерубайло В.Д. - ю/к (Довіреність № 1 від 02.01.13р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Айслаг", м. Луцьк до відповідача: Фермерського господарства "Серміш Агро", с. Ожидів про стягнення 216 523,81 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

13.12.2013 р. в канцелярію суду від позивача супровідним листом № 01-03/433 від 29.11.2013 р. поступив уточнений розрахунок позовних вимог.

В судовому засіданні 17.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду господарського спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

15.07.2013 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 234, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити та передати або передати зі свого складу відповідачу у власність нафтопродукти в асортименті, кількості та за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

У п. 2.4. Договору сторони погодили, що загальна сума поставки становить 500 000,00 грн.

Як встановив суд на виконання договірних зобов'язань позивач у липні-серпні 2013 р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 392 411,26 грн. Факт поставки товару відповідачу підтверджується представленими суду Накладними на відвантаження палива: № 002411 від 15.07.2013 р. на суму 123 392,26 грн. (Довіреність № 31 від 15.07.2013 р.); № 002716 від 05.08.2013 р. на суму 134 130,60 грн. (Довіреність № 42 від 05.08.2013 р.) та № 002857 від 15.08.2013 р. на суму 134 888,40 грн.

П.п. 5.1., 5.2. Договору передбачено, що відповідач має право здійснити повну або часткову оплату вартості отриманого товару протягом 10 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного у накладних. У випадку не оплати відвантаженої партії товару в строки передбачені п.5.1. Договору, відповідач дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 0,5% за кожен день використання товарного кредиту.

Згідно п. 5.3. Договору оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання відповідач зобов'язався на 31 день від дати відвантаження, вказаної у накладній.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи платіжних доручень відповідачем на оплату отриманого товару було перераховано на рахунок позивача грошову суму в розмірі 257 522,86 грн. (Платіжні доручення: № 100 від 16.07.2013 р. на суму 20 000,00 грн.; № 103 від 18.07.2013 р. на суму 10 000,00 грн.; № 108 від 02.08.2013 р. на суму 73 392,26 грн.; № 121 від 05.08.2013 р. на суму 20 000,00 грн.; № 131 від 13.08.2013 р. на суму 34 130,60 грн.; № 133 від 15.08.2013 р. на суму 90 000,00 грн. та № 134 від 16.08.2013 р. на суму 10 000,00 грн.; )

Докази оплати решти вартості товару на суму 134 888,40 грн. в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що оплату отриманого товару відповідач у строк, визначений п. 5.1. Договору не здійснив, позивач, згідно п. 5.2. Договору нарахував відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0,5% за кожен день використання товарного кредиту. Згідно розрахунку позовних вимог розмір відсотків становить 59 288,28 грн.

За порушення строків оплати товару, поставленого згідно Накладної на відвантаження палива № 002857 від 15.08.2013 р. на суму 134 888,40 грн. відповідач із посиланням на п.п. 8.1., 12.6. Договору просить суд стягнути з відповідача 2 113,87 грн. пені та 20 233,26 грн. штрафу.

Загальна сума позовних вимог складає 216 523,81 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 234 від 15.07.2013 р., на виконання умов якого позивачем у липні-серпні 2013 р. було передано відповідачу товар на загальну суму 392 411,26 грн.

Про отримання товару відповідачем свідчать відтиск печатки та підпис повноважного представника ФГ "Серміш Агро" на Накладних на відвантаження палива: № 002411 від 15.07.2013 р. (Довіреність № 31 від 15.07.2013 р.); № 002716 від 05.08.2013 р. (Довіреність № 42 від 05.08.2013 р.) та № 002857 від 15.08.2013 р.

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення ст. 692 ЦК України визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Строк та порядок виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару сторонами визначений у п.п. 5.1.,5.2., умови яких передбачали, що відповідач має право здійснити повну або часткову оплату вартості отриманого товару протягом 10 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного у накладних. У випадку не оплати відвантаженої партії товару в строки передбачені п.5.1. Договору, відповідач дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 0,5% за кожен день використання товарного кредиту.

В процесі розгляду справи суд встановив, що у строк, визначений п. 5.1. Договору, відповідач отриманого від позивача товару не оплатив, а тому, згідно умов п. 5.2. Договору товар вважається поставленим відповідачу на умовах товарного кредиту..

Згідно приписів ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю відсотки.

У відповідності до ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. Договору суму товарного кредиту і відсотків за його використання відповідач зобов'язався сплатити на 31 день від дати відвантаження, вказаної у накладній.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні судом встановлено, що отриманого від позивача товару відповідач у повному обсязі не оплатив, процентів за користування кредитом позивачу не сплатив.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У п. 8.3. Договору сторони погодили, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0.2. % за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежної виконаної умови.

При дослідженні розрахунку позовних вимог суд встановив, що нарахування пені позивач здійснив у відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 12.6. Договору у випадку не оплати поставленого товару більше сорока днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15 % від вартості отриманого, але не оплаченого товару.

Із врахуванням вищезазначеного, суд перевіривши розрахунок позовних вимог прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за Договором поставки № 234 від 15.07.2013 р. щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 692, 712, 1054, 10561, 1057 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Серміш Агро" (80530, Львівська обл., Буський р-н, с. Ожидів. Ідентифікаційний код 34107325) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4. Ідентифікаційний код 13369787) 134 888,40 грн. боргу, 59 288,28 грн. % за користування кредитом; 2 113,87 грн. пені, 20 233,26 грн. штрафу, всього - 216 523,81 грн.; 4 330,48 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.12.2013 р.

Суддя Ділай У.І.