Рішення № 36238295, 18.12.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 925/1749/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Житнікова Т.А. - за довіреністю, відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Черкаської міської ради

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 6 872 грн. 63 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 6 872 грн. 63 коп., зокрема 5 872 грн. 63 коп. заборгованості за угодою про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 29.09.2008 та 1 000 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що відповідно до укладеної сторонами угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 29.09.2008 № 564 відповідач зобов'язався оплачувати за фактичне використання ним частиною прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2, яку відповідач використовує маючи у власності нежитлове приміщення, у розмірах та в періоди, встановлені в угоді; за період з 18.06.2007 по 31.08.2008 відповідач зобов'язався оплатити фактичне використання частини прибудинкової території в розмірі 1 000 грн. 52 коп. протягом 6-ти місяців рівними частинами по 166,75 грн.; починаючи з 01.09.2008 відповідач повинен сплачувати щомісячно по 69 грн. 32 коп.; протягом вересня 2008 - серпня 2013 років відповідно до угоди позивач нарахував до сплати плату в сумі 4 872 грн. 11 коп. Однак, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач не сплачував кошти за використання ним прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 5 872 грн. 63 коп., на яку позивач нарахував до стягнення 1000 грн. пені.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву (а. с. 18-19) повністю заперечив проти вимог позивача і вважає їх незаконними та необґрунтованими, з огляду на те, що угода від 29.09.2008 припинена у зв'язку із закінченням строку, на який вона була укладена, оскільки приміщення було продане з прилюдних торгів 17.08.2011 і відповідач ним не користувався; просить застосувати до позовних вимог Черкаської міської ради наслідки спливу позовної давності та відмовити Черкаській міській раді у позовних вимогах.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов повністю з підстав, викладених у ньому, та пояснила, що відповідач не повідомив позивача про те, що нежитлове приміщення продане і він не використовує частину прибудинкової території.

Представник відповідача у судовому засіданні 10 грудня 2013 року, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості та пені і відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судове засідання 18.12.2013 представник відповідача не з'явився, не повідомив суду причини його нез'явлення, не направив обґрунтовану заяву про розгляд справи за обов'язкової участі представника. Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2013 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що власноручно вказав у розписці, доданій до матеріалів справи (а. с. 30). Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні оголошена перерва із 10.12.2013 по 18.12.2013.

У судовому засіданні 18.12.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.

29 вересня 2008 року між Черкаською міською радою (Землевласник за договором, позивач у справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Землекористувач за договором, відповідач у справі) укладено угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, яка зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради 29 вересня 2008 року № 564, далі - Угода.

Предметом цієї Угоди є плата відповідачем за фактичне користування частиною прибудинкової території, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яку відповідач використовує маючи у власності нежитлове приміщення.

Відповідно до пункту 2.1. Угода укладається до 01 вересня 2011 року.

Згідно пункту 3.1. Угоди за користування частиною прибудинкової території землекористувач сплачує плату у грошовій формі у розмірі, визначеному згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2003 № 793.

Пунктом 3.2 Угоди передбачено, що Землекористувач, що використовує земельну ділянку з порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України, чим завдає збитків Землевласнику, протягом 6-ти місяців зобов'язується відшкодувати кошти в розмірі 1 000,52 грн. рівними частинами по 166,75 грн. щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним за період з 18.06.2007 по 31.08.2008.

Відповідно до пункту 3.4 Угоди з 01.09.2008 щомісячна плата за користування частиною прибудинкової території складає 69,32 грн. та вноситься Землекористувачем до 10-го числа місяця наступного за звітним за реквізитами, вказаними в Угоді.

Відповідно до розрахунку, виконаного позивачем, відповідач не сплатив кошти в сумі 1 000,52 грн. у строки, вказані в Угоді, а також не сплачував кошти щомісяця протягом вересня 2008 - серпня 2013 років, тому позивач стверджує, що за цей період створилася заборгованість у загальній сумі 5 872 грн. 63 коп., на яку нараховано пеню.

Відповідач надіслав до суду завірені копії Акта опису й арешту майна від 26.10.2010, яким державною виконавчою службою описано вказане нежитлове приміщення; повідомлення Черкаської філії ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" про те, що 17.08.2011 з прилюдних торгів було продане нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке належало боржнику ОСОБА_2; протокол № 16/096-11А-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

04.05.2012 Департамент бюджетної політики надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за Угодою.

12.06.2012 відповідач надіслав позивачу лист із повідомленням про реалізацію вказаного нежитлового приміщення, який позивач отримав 25.06.2012.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України майново-господарські зобов'язання є одним із видів господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом Угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території, укладеної сторонами 29 вересня 2008 року, є справляння плати за користування частиною прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2, яку відповідач використовує маючи у власності нежитлове приміщення.

Із матеріалів справи вбачається, що 17.08.2011 вказане нежитлове приміщення продане з прилюдних торгів. Оскільки за умовами Угоди відповідач зобов'язався сплачувати до міського бюджету плату за користування частиною прибудинкової території у зв'язку з наявністю у власності нежитлового приміщення за вказаною адресою, однак, із 17.08.2011 нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 вибуло із власності відповідача, тому нарахування та стягнення плати після цієї дати є безпідставним.

До вимоги позивача про стягнення заборгованості за Угодою підлягає застосуванню встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю три роки на підставі поданої відповідачем письмової заяви про це.

За приписом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Винятки стосовно перебігу позовної давності, передбачені статтею 261 ЦК України, на спірні правовідносини не поширюються.

Відповідно до частин 4, 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представник відповідача заявив про застосування при вирішенні даного спору позовної давності у відзиві на позов та представник у судовому засіданні таку заяву підтримав.

Поважних причин пропущення позовної давності позивачем господарському суду не названо.

Угодою встановлено щомісячну сплату відповідачем плати за користування прибудинковою територією, тобто, позовна давність встановлюється щодо кожної щомісячної суми окремо. Оскільки позовну заяву подано позивачем 24.10.2013, тому до стягнення належать платежі, починаючи із 25.10.2010, тобто, в межах трирічного строку позовної давності.

Виходячи із встановленої дати продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, з відповідача належать до стягнення платежі за 10,5 місяців за користування прибудинковою територією з жовтня 2010 по 16 серпня 2011 року. В пункті 3.4. Угоди встановлено плату за місяць в сумі 69,32 грн. Суду не подано доказів внесення змін до Угоди в установленому законом порядку, тому вказані позивачем у розрахунку суми позову збільшені суми платежів є безпідставними та необґрунтованими. З огляду на викладене, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача 727 грн. 86 коп. боргу за вказаний вище період.

Вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності, оскільки про це відповідачем подана письмова заява, а до вимог про стягнення пені статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача належить до стягнення 727 грн. 86 коп. боргу.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 182 грн. 21 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь міського бюджету міста Черкаси із зарахуванням на рахунок 33210815700002, банк отримувача: ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код ОКПО 38031150, код платежу: 13050500 - 727 грн. 86 коп. (сімсот двадцять сім гривень 86 копійок) боргу.

У решті позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на рахунок № 354100010006750, банк отримувача: ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, отримувач: Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, 18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 38764629 - 182 грн. 21 коп. (сто вісімдесят дві гривні 21 копійку) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2013 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко