Постанова № 36238281, 19.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа№ 910/16289/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Мельник С.Р.

від відповідача - 1 не з`явився

від відповідача - 2 Сичов О.О.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на рішення Господарського суду м, Києва від 30.09.2013 року (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

до Виробничо-комерційної приватної фірми «ОСС ПЛЮС»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Буревісник майбутнього»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Костенко Олександр Денисович

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Солстрой» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ВКПФ «ОСС Плюс» та ТОВ «Буревісник майбутнього» про визнання недійсним договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Солстрой» до ВКПФ «ОСС Плюс» та ТОВ «Буревісник майбутнього» було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив від представника відповідача - 2, в якому він зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник позивача та представник відповідача - 2 в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача - 1 та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися про день та час слухання справи були повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В процесі розгляду апеляційної скарги представником позивача суду було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення того, чи відповідає підпис директора відповідача, проставлений на договорі цесії та на повідомленні про відступлення права вимоги підпису Костенко О.Д.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання та вислухавши думку представника відповідача - 2, вважає дане клопотання не підлягаючим задоволенню, оскільки проведення вказаної експертизи не буде мати жодного впливу на вирішення даного спору, враховуючи те, що позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву третьої особи Костенко О.Д., про те, що він не підписував договір № 2 від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги від 20.04.2010 року, а також не видавав довіреність від імені Виробничо-комерційної приватної фірми «ОСС ПЛЮС» на підписання вказаного договору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 2, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

26.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» та Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС ПЛЮС» був укладений контракт № 258.

Відповідно до п. 1.1. контракту підрядник приймає на себе зобов'язання організувати та виконати повний комплекс робіт з використанням власних матеріалів та обладнання і передати генпідряднику, шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт у стані «ПІД КЛЮЧ» у відповідності до вимог цього контракту, а саме: виконання робочої документації, поставка, монтаж електрообладнання, необхідного для введення об'єкту в експлуатацію, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи у відповідності із додатками до цього контракту; на об'єкті: «Будівництво розподільчого центру ДП Кондитерська корпорація «ROCHEN» за адресою: вул. Філатова 112, м. Яготин, Київської області, у терміни, передбачені цим контрактом.

Згідно з п. 3.1. контракту договірна ціна робіт передбачених до виконання даним контрактом згідно з погодженим сторонами розрахунком, що є невід'ємною частиною цього контракту, становить 11430000 грн. у тому числі ПДВ (20%) - 1950000 грн.

25.03.2010 року між Виробничо-комерційною приватною фірмою «ОСС ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буревісник майбутнього» був укладений договір №2 відступлення прав вимоги (цесії).

Відповідно до п. 1. договору цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за контрактом № 258 від 26.01.2007 року між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛСТРОЙ».

Згідно з п. 2. договору цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків:

а) сплати основної суми боргу за виконані будівельні роботи в розмірі 122620,11 грн.

б) сплати неустойки (пені) за неоплату та несвоєчасну оплату вартості виконаних будівельних робіт в сумі, що розраховується цесіонарієм станом на день подання позову до боржника, чи на день виконання боржником зобов'язання в добровільному порядку;

в) сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, згідно із ст. 625 ЦК України, в сумі, що розраховується цесіонарієм станом на день подання позову до боржника, чи на день виконання боржником зобов'язання в добровільному порядку.

Відповідно до п. 3. договору право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується: контрактом № 258 від 26.01.2007 pоку, довідками (форма №КБ-3) та актами (форма №КБ-2в) виконаних будівельних робіт.

На виконання вимог договору, відповідачем-1 передано відповідачу-2 документи що посвідчували право вимоги, а саме: контракт № 258 від 26.01.2007 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2).

Пунктом 8 договору про відступлення права вимоги, сторони передбачили, що цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 15 календарних днів з дня набрання чинності цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2010 року відповідач-1 відправив позивачу повідомлення про відступлення прав вимоги, згідно якого відповідач-1 повідомив позивача що право вимоги боргу за договором підряду № 258 від 26.01.2007 року перейшло від відповідача-1 до відповідача-2 на підставі договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року.

24.03.2011 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 підписано додаткову угоду № 1 до договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року, згідно якої п. 5 договору викладено в наступній редакції: «За відчуження права вимоги згідно із цим договором цесіонарій виплачує цеденту винагороду в наступному розміріі та порядку: а) 122620,11 грн. за вирахуванням судових витрат, а також інших погоджених між сторонами витрат на стягнення боргу - не більш ніж через тридцять календарних днів з моменту фактичного отримання від боржника боргу за контрактом № 258 від 26.01.2007 року в сумі 122620,11 грн.; б) суму неустойки (пені), суму інфляційних втрат та три проценти річних, що будуть стягнені цесіонарієм з боржника - протягом ста календарних днів з моменту надходження цих коштів на рахунок цесіонарія».

Звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва, позивач просить визнати недійсним договір № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 , обґрунтовуючи свою вимогу тим, що Костенко О.Д., директор Виробничо-комерційної приватної фірми «ОСС ПЛЮС», не підписував договір № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року, а також не видавав довіреність від імені Виробничо-комерційної приватної фірми «ОСС ПЛЮС» на підписання вищевказаного договору.

На підтвердження зазначеного позивач надав суду копію нотаріально посвідченої заяви Костенка О.Д. про те, що він не підписував договір № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року, а також не видавав довіреність від імені Виробничо-комерційної приватної фірми «ОСС ПЛЮС» на підписання вищевказаного договору

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом першої інстанції, умовами контракту № 258 від 26.01.2007 року не передбачено отримання згоди боржника на відступлення кредиторам прав вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року підписано Костенко О.Д. та скріплено печаткою Виробничо-комерційної приватної фірми «ОСС ПЛЮС».

Відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як стверджував представник відповідача - 2 в судових засіданнях першої та апеляційної інстанції, підписання сторонами додаткової угоди № 1, в якій були змінені деякі умови договору № 2 про відступлення права вимоги, говорить про схвалення відповідачем - 1 договору цесії.

Згідно з п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

От, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-1, підписавши 24.03.2011 року додаткову угоду № 1 до договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25 березня 2010 року фактично схвалив договір про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо. Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, підстава на якій позивач просить суд визнати недійсним договір № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25 березня 2010 року - є нотаріально посвідчена заява Костенка О.Д. про те, що він не підписував договір №2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року, а також не видавав довіреність від імені Виробничо-комерційної приватної фірми «ОСС ПЛЮС» на підписання вищевказаного договору

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 року у справі № 33/349за позовом ТОВ «Буревісник майбутнього» до ТОВ «Солстрой» про стягнення боргу та зустрічним позовом ТОВ «Солстрой» до ТОВ «Буревісник майбутнього» про визнання договору цесі її недійсним, в задоволенні зустрічного позову було відмовлено, та судом встановлено, що спірні договори відповідають вимогам ст. ст. 203, 205, 208 ЦК України, а відтак підстав для визнання їх недійсними повністю чи у відповідній частині немає. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року рішення суду в частині визнання договорів недійсними залишено без змін.

Згідно з ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач має невиконані зобов`язання, щодо сплати боргу, що випливають з контракту № 258 та які не виконані ані відповідачу - 1, ані відповідачу - 2.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, умовами контракту № 258 такої згоди боржника на заміну кредитора не передбачено, а отже укладання відповідачем - 1 та відповідачем - 2 договору цесії жодним чином не порушують законні права та інтереси позивача.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 року у справі № 910/16289/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/16289/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов