Ухвала суду № 36238228, 17.12.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2013 р. Справа № 918/1571/13

Господарський суд Рівненської області в складі судді Качура А.М. розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 361913,08 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Варжель В.М.; Солімчук І.М.;

Від відповідача: Пшеюк І.Л.; Діонісьєв І.М.;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

В судовому засіданні 10.12.2013 року оголошено перерву до 17.12.2013 року 15:00год.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення заборгованості в сумі 372256 грн. 00 коп.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.12.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 290, відповідно до умов якого позивач зобов'язується, на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконувати за завданням відповідача на його об'єктах повне технічне обслуговування ліфтів і обладнання диспетчеризації, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати вищезазначені роботи. Згідно пункту 1.2. Договору зазначені роботи виконуються підрядником протягом дії Договору з прийняттям та оплатою фактично виконаних робіт за місяць. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість робіт визначається кошторисом (Додаток № 1) відповідно до фактичних витрат підрядчика на підставі "Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації" і становить - 168066,08 грн. з ПДВ за технічне обслуговування ліфтів та 20267,27 грн. з ПДВ за технічне обслуговування обладнання диспетчеризації. Протягом 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено ряд додаткових угод до Договору якими сторони врегульовували питання вартості виконаних робіт, а саме: додаткова угода № 1 від 30.03.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 165646,02 грн. з ПДВ; додаткова угода № 2 від 31.07.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 164502,17 грн. з ПДВ; додаткова угода № 3 від 31.08.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 162687,08 грн. з ПДВ; додаткова угода № 4 від 30.09.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 161779,56 грн. з ПДВ; додаткова угода № 5 від 31.10.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 160645,15 грн. з ПДВ; додаткова угода № 6 від 30.11.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 158905,70 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації здійснюється замовником протягом десяти календарних днів після підписання сторонами акта здавання - приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації. У відповідності до умов Договору позивач надавав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів. Всупереч вимогам Договору та чинного законодавства відповідач виконує свої зобов'язання з оплати наданих послуг невчасно та в неповному обсязі.

В судовому засіданні 12.11.2013 р. в судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, який було подано до суду 11.11.2013 р.

25.11.2013 р. позивачем подано заяву про зміну підстави позову, відповідно до якої просить стягнути заборгованість, посилаючись на акти виконаних робіт, надісланих відповідачу після звернення до суду.

Відповідно до частини 2 пункту 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, (далі-ГПК України), до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено в пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Враховуючи викладене, заява позивача про зміну підстави позову залишається судом без розгляду.

26.11.2013 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач зменшує розмір позовних вимог на 10342,92 грн., оскільки при розрахунку розміру заборгованості було допущено помилку. Просить стягнути з відповідача 361913,08 грн.

Подана заяву відповідає нормам статті 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

10.12.2013 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.12. 2013 р.

11.11.2013 р., через відділ канцелярії та документообігу суду, представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. (а.с.64-66). Крім того, 12.12.2013 р. та 17.12.2013 р. представником відповідача було подано пояснення, відповідно до яких заперечує проти задоволення позовних вимог. (а.с. 239-240, 247).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача проти позову заперечували, зокрема, посилаючись на те, що позивачем не доведено підставність своїх вимог виходячи з наступного.

Позивачем, як на підставу своїх позовних вимог, в якості доказів, представлено акти прийому-передачі робіт за липень - серпень 2013 року (всього 4 шт.) на загальну суму 361913,08 грн.

Представлені документи не є актами здавання - приймання виконаних робіт відповідно до вимог діючого законодавства та пункту 3.2. Договору, оскільки вони не відповідають вимогам, що визначені чинним законодавством до даного типу документів. Відповідно до листів Міністерства фінансів України № 31-34000-10-16/11926 від 11.06.2007 р. та № 31-08410-07/23-1994/1318 від 14.03.2012 р. акт наданих послуг має містити обов'язкові реквізити. Відсутність обов'язкових реквізитів позбавляє документ статусу первинного, а відтак, не є доказом проведення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковими реквізитами є: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі) посади та прізвища осіб, або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти прийому-передачі робіт, що надані позивачем за період липень - серпень 2013 року не відповідають вимогам, що є обов'язковими до даного типу документів згідно вимог діючого законодавства, так і відповідно до пунктів 3.1. та 3.2 Договору за своєю формою та змістом. Відтак, згідно суттєвих умов Договору (пункт 3.1), Оплата за цим Договором проводиться в безготівковій формі, шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Підрядника на підставі актів здавання - приймання виконаних робіт. Надані суду акти з огляду на їх назву є актами прийому передачі робіт, а не прийому - передачі виконаних робіт про як того вимагають суттєві умови Договору. На підтвердження даного факту слугує і сама форма складення зазначених документів, що не відповідає частині 2 статті 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а саме, в наданих актах відсутні обов'язкові відомості про перелік проведених позивачем робіт на виконання умов договору (зміст та обсяг господарської операції), не зазначено місце складання документа, відтак із зазначених документів неможливо визначити обсяг та перелік робіт, що проводив позивач і з чого вони складаються. З огляду на зазначене, надані позивачем акти не є первинними документами, що підтверджують проведення господарських операцій, а відтак, дані документи не можуть слугувати підставою для проведення відповідачем оплати згідно пункту 3.2. Договору.

Про необхідність приведення складених позивачем актів у відповідність до суттєвих умов Договору та діючого законодавства керівництво відповідача повідомляло позивача неодноразово. Даний факт, як і факт невідповідності актів вимогам діючого законодавства, що надає позивач на підставу своїх позовних вимог був предметом дослідження у судовій справі № 918/1248/13, провадження по якій проводилося господарським судом Рівненської області. Дане судове рішення є чинним. Предметом судового розгляду у даній справі були позовні вимоги ПрАТ "Рівнеліфт" до Кузнецовського МКП про стягнення заборгованості за цим же Договором підряду № 290 від 11.12.2011 р. Спір у зазначеній судовій справі розглядався між тими ж сторонами з тих же підстав - стягнення заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації. Відповідно до приписів статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, даним судовим рішенням встановлено, зокрема, що в актах прийому - передачі робіт за травень та червень 2013 року (які є ідентичні актам прийому передачі робіт за липень - серпень 2013 року у справі № 918/1571/13), не зазначено місце складання документу, зміст господарської операції, документи всупереч суттєвим умовам Договору не містять назви "Акт здавання - приймання виконаних робіт", що, в свою чергу, позбавляє дані документи правового статусу "первинний документ", та унеможливлює підтвердження витрат відповідача за даний період, відтак, тільки належним чином оформлений акт здавання - приймання виконаних робіт є підставою для зарахування та прийняття до оплати підприємством виконаних контрагентом робіт (стор.5, абз.5 та стор.6, абз. 1 рішення). Крім того, даним судовим рішенням встановлено ( стор.6, абз.2), що директор Кузнецовського МКП Саушкін Р.Ю., який обіймає свою посаду з 22.04.2013 р. листами №№735, 193/1 доводив до відома позивача про невідповідність актів про проведення підрядних робіт, що надає позивач, діючому законодавству. Відповідач, зокрема, повідомляв підрядну організацію, що буде розглядати та підписувати тільки ті акти, що відповідають встановленим до них вимогам, а саме, що надані акти мають бути актами здавання - приймання виконаних робіт, і що дані акти здавання-приймання виконаних робіт будуть розглядатись тільки після перевірки всіх зазначених у додатках вкладень використаних запасних частин.

З огляду на вищезазначене, не зважаючи на численні звернення директора Кузнецовського МКП викладені в листах щодо усунення недоліків в роботі підрядної організації та приведення документації позивача у відповідність до вимог законодавства, недоліки усунуто не було, документацію не було приведено у відповідність до зазначених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані сторонами докази суд прийшов до висновку що в позові слід відмовити.

При винесенні рішення судом встановлено наступне.

01.12.2011 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 290 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується, на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконувати за завданням відповідача на його об'єктах повне технічне обслуговування ліфтів і обладнання диспетчеризації, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати вищезазначені роботи.

Згідно пункту 1.2. Договору зазначені роботи виконуються підрядником протягом дії Договору з прийняттям та оплатою фактично виконаних робіт за місяць.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість робіт визначається кошторисом (Додаток №1) відповідно до фактичних витрат підрядчика на підставі "Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації" і становить - 168066,08 грн. з ПДВ за технічне обслуговування ліфтів та 20267,27 грн. з ПДВ за технічне обслуговування обладнання диспетчеризації.

Протягом 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено ряд додаткових угод до Договору якими сторони врегульовували питання вартості виконаних робіт, а саме: Додаткова угода № 1 від 30.03.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 165646,02 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 2 від 31.07.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 164502,17 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 3 від 31.08.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 162687,08 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 4 від 30.09.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 161779,56 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 5 від 31.10.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 160645,15 грн. з ПДВ; Додаткова угода № 6 від 30.11.2012 р., відповідно до якої вартість технічного обслуговування становила 158905,70 грн. з ПДВ (а.с.35-40).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації здійснюється замовником протягом десяти календарних днів після підписання сторонами акта здавання - приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації.

В рамках існуючого Договору з 01.12.2011 р. між сторонами здійснювались господарські відносини.

17.09.2013 р. позивач направив на адресу відповідача акти прийому-передачі робіт за липень-серпень 2013 р. та додатки до них (а.с.30-47). Дані акти було отримано відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком, описом вкладення у надіслане відправлення (а.с.49-51).

З аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що представлені позивачем акти прийому-передачі робіт за липень та серпень 2013 року не відповідають вимогам діючого законодавства та пункту 3.2. Договору, оскільки вони суперечать вимогам, що встановлює чинне законодавство до даного типу документів.

Як роз'яснено листами Міністерства фінансів України № 31-34000-10-16/11926 від 11.06.2007 р. та № 31-08410-07/23-1994/1318 від 14.03.2012 р. акт наданих послуг має містити обов'язкові реквізити. Відсутність обов'язкових реквізитів позбавляє документ статусу первинного, а відтак, не є доказом проведення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", обов'язковими реквізитами є: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади та прізвища осіб, або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем акти не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами, оскільки в них відсутні всі необхідні обов'язкові реквізити. В актах прийому - передачі робіт за липень та серпень 2013 року не зазначено місце складання документа та зміст господарської операції, документи всупереч суттєвим умовам договору не містять назви "Акт здавання - приймання виконаних робіт".

Відповідно до чинного законодавства та суттєвих умов Договору тільки належним чином оформлений акт здавання-приймання виконаних робіт є належним відображенням господарської операції та підставою для зарахування та прийняття до оплати виконаних контрагентом робіт.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.10.2013 р. у справі № 918/1248/13 встановлено, що директор Кузнецовського МКП, що призначений відповідно до Наказу № 52-к та обіймає свою посаду з 22.04.2013 р. повідомляв керівництво позивача про неналежне оформлення актів та пропонував надавати в підтвердження виконаних робіт саме акти здавання-приймання виконаних робіт з поадресним переліком робіт та вкладених запасних частин, що мають замінюватись при здійсненні технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.

Відповідно до статей 11, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 174, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 180 ГК України, істотні умови договору - це зміст господарського договору, що становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.

Приписами статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно пунктів 1, 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суд приходить до висновку, що оплата за виконання повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації здійснюється замовником протягом десяти календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації. Оскільки позивачем не подано до суду належним чином оформлених актів здавання-приймання виконаних робіт, факт проведення господарських операцій позивачем належними доказами не підтверджено, а відтак, позовні вимоги щодо їх оплати є безпідставними.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, як позивача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги, так і відповідача, який повинен довести обставини, якими він обґрунтовує свої заперечення.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог з 372256,00 грн. до 361913,08 грн., судовий збір в розмірі 206,86 грн. підлягає поверненню позивачу.

Згідно приписів статті 49 ГПК України, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 7238,26 грн. суд залишає за позивачем у зв'язку з відмовою в позові.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватному акціонерному товариству "Рівнеліфт" - відмовити.

2. Судові витрати в розмірі 7238,26 грн. залишити за позивачем.

3. Ухвалою суду повернути Приватному акціонерному товариству "Рівнеліфт" (м.Рівне, вул. Боярка. 40А, код ЄДРПОУ 05523808) судовий збір в розмірі 206,86 грн. сплачений згідно платіжного доручення № 983 від 03.10.2013 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 918/1571/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2013 року

Суддя Качур А.М.