Рішення № 36238020, 16.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2013 року Справа № 913/2967/13

Провадження № 30/913/2967/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс", м.Дніпродзержинськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євродор", м. Луганськ

про стягнення 11 180 грн. 91 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Берещенко Н.Ю.

У засідання брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 60 на автотранспортні послуги від 19.10.2011 у сумі 11 180 грн. 91 коп., в тому числі: 10 031 грн. 36 коп. - основний борг; 393 грн. 28 коп. - 3 % річних; 756 грн. 27 коп. - нарахована пеня.

Від позивача до канцелярії суду надійшли: заява про розгляд справи без участі позивача за № 383 від 09.12.2013 та розрахунок витрат на послуги адвоката. Заява позивача про розгляд без участі його представника судом задоволена.

Вказані документи судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого повноважного представника у судових засіданнях двічі не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за юридичною адресою - м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 40, офіс 219, про що, в тому числі, свідчить і відмітка органу поштового зв'язку на відповідних рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, а саме ухвал суду від 31.10.2013, 19.11.2013.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Так, вказана відмітка підтверджує належне відправлення копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Враховуючи, що в ухвалі суду від 19.11.2013 явка сторін не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути дану справу за умови відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає що відсутність представника відповідача не є перешкодою для розгляду по суті даної справи, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

19.10.2011 між сторонами у справі був укладений договір про надання автотранспортних послуг № 60, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу певні послуги, а останній, в свою чергу, зобов'язався оплатити ці послуги.

Так, на підставі відповідних заявок відповідача, позивач надав останньому автотранспортні послуги на загальну суму 50 031 грн. 36 коп., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, талонами замовника та іншими матеріалами справи.

Відповідачем оплата наданих послуг здійснена частково, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, залишилась заборгованість в сумі 10 031 грн. 36 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 % річних в суму 393 грн. 28 коп., пені в сумі 756 грн. 27 коп., витрат зі сплати судового зборі та витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми ст. ст. 525, 526, 625, 916 ЦК України та інші.

Оскільки відповідачем сума заборгованості в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позов не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

19.10.2011 між ТОВ «Адаттранссервіс» (перевізник за договором, позивач у справі) та ТОВ «БК Евродор» (замовник за договором, відповідач у справі) був укладений договір про надання автотранспортних послуг № 60.

Згідно п. 1.1 договору встановлено, що перевізник зобов'язується на підставі прийнятої заявки за 1-2 доби до початку відправлення вантажу, доставити ввірений йому замовником вантаж (згідно товарно-транспортної накладної) в пункт призначення, зазначений в заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору і видати його особі, указаної в заявці замовника. Замовник зобов'язується уплатити за перевезення вантажу відповідну плату зазначену в п. 3 договору.

Згідно ст. 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно п. 3 договору розмір плати за перевезення визначається сторонами по закінченню перевезення в залежності від обсягу наданих послуг на підставі транспортних документів (путьових листів, товарно-транспортних накладних, талонів замовника та інших).

Оплата замовником за відповідні послуги здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дня виставлення рахунку перевізником і підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.5 договору сторони узгодили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань за договором.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору надавалися відповідні автотранспортні послуги, що підтверджується товарно-транспортними накладними, податковими накладними, талонами замовника (арк. справи 16-35). Крім цього, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 10.04.2012 на загальну суму 50 031 грн. 36 коп. За вказаним актом зазначено, що замовник до якості наданих послуг претензій не має.

Відповідачем оплата наданих послуг була здійснена частково, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 10 031 грн. 36 коп.

З метою отримання плати за надані послуги позивач направив відповідачу претензію від 17.06.2013, яка відповідачем була отримана.

Так, відповіддю на претензію від 24.07.2013 відповідач повідомив про наявність зазначеною суми заборгованості, вказав про фінансові труднощі та зазначив, що оплату гарантує після надходження коштів за раніше виконані роботи.

В ході судового процесу, відповідачем вказані обставини не спростовані, доказів оплати послуг не надано.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Відповідачем доказів оплати наданих послуг в повному обсязі не представлено.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 10 031 грн. 36 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3 % річний за період з 05.07.2012 по 24.10.2013 в сумі 393 грн. 28 коп. слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, нарахування процентів за прострочення платежу є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 756 грн. 27 коп. за період з 05.07.2012 по 05.01.2013 слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, наведених вище обставин та доводів відповідача за запереченнями, оплата наданих послуг в сумі 10 031 грн. 36 коп. останнім здійснена не була.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами договору, оплата за надані послуги здійснюється відповідачем протягом 5-7 банківських днів.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з наведеного, нарахування пені з боку позивача є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати суми мінімального розміру судового збору, встановленого законом та сплаченого позивачем, а саме 1 720 грн. 50 коп. слід покласти на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача додаткових витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката в сумі 4 000 грн. 00 коп. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно п. 6.3 вказаної постанови зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Виходячи з наведеного вище вбачається, що судові витрати мають бути фактично понесеними на час вирішення справи та документально підтвердженими.

На підтвердження понесених позивачем витрат, позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги від 20.06.2012 з адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 15.06.2012) та додаткову угоду № 2 від 27.08.2013 до договору про надання правової допомоги.

Згідно п. 1 додаткової угоди встановлено, що гонорар адвоката за подання позовної заяви в рамках даної справи, представництво інтересів позивача та здійснення інших відповідних дій становить 4 000 грн. 00 коп.

В той же час, 10.10.2013 між сторонами договору було підписано акт виконаних юридичних послуг на суму 4 000 грн. 00 коп. та вказано, що надані юридичні послуги - підготовка позовної заяви до ТОВ «БК «Євродор» про стягнення боргу і штрафних санкцій по договору, наступне представництво інтересів підприємства в господарському суді Луганської області.

В якості підтвердження оплати послуг до суду надане платіжне доручення № 553 від 10.10.2013 про оплату на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 4 000 грн. 00 коп.

Згідно розрахунку витрат на послуги адвоката, позивачем зазначено, що з урахуванням складності підготовки позову про стягнення боргу і штрафних санкцій, кількості копій документів, переїзду до м. Луганська гонорар адвоката становить 4 000 грн. 00 коп. Кількість витрачено пального склало 100 літрів вартістю 1 080 грн. 22 коп.

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Як було наведено вище, сторонами був узгоджений розмір послуг адвоката в сумі 4000 грн. 00 коп., але вказана сума є необґрунтованою та завищеною, про що, в тому числі, свідчить і акт приймання-передачі від 10.10.2013, де зазначено, що вартість послуг адвоката при підготовці позовної заяви та наступних представництв інтересів позивача в суді. Так, справа призначалася до розгляду в судових засіданнях двічі і явка сторін не була визнана обов'язковою. Представник позивача був присутній в судовому засіданні від 19.11.2013 за власним бажанням.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Вказаний вище договір про надання правової допомоги є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Тобто, в даному випадку договір на правову допомогу є волевиявленням сторін, що його уклали, і в даному випадку позивач погодився із наданими йому послугами та їх вартістю, і це є його правом. Але витрати по оплаті послуг адвоката позивачем не підтверджені належними доказами, про що було вказано вище.

Згідно п. 6.5. наведеної вище постанови зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В даному випадку таких доказів позивачем до суду не надано.

За таких обставин, витрати з оплати послуг адвоката слід покласти на позивача у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євродор», м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 40, офіс 219, код 36256287, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Адатранссервіс», м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, буд. 26, код ЄДРПОУ 34683720, борг в сумі 10 031 грн. 36 коп., 3% річних в сумі 393 грн. 28 коп., пеню в сумі 756 грн. 27 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 23.12.2013.

Суддя Т.А. Василенко