Постанова № 36237772, 17.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 916/2414/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.

суддів: Бойко Л.І., Таран С.В.

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Лянна О.А.;

від позивача - Бондаренко І.О.;

від відповідачів:

від Білгород-Дністровської районної ради - Берлінський О.А.;

від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської обласної ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2013 року

у справі № 916/2414/13

за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до відповідачів:

1) Білгород-Дністровської районної ради

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про визнання незаконним і скасування рішення районної ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

В вересні Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Білгород-Дністровської районної ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про: визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,9872 га, яка розташована на землях АДРЕСА_1, для забудови та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", укладеного 07.11.2001 р. між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 р. № 479-ХХІІІ „Про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою на виконання завдання прокуратури Одеської області та за обставинами, викладеними у зверненні гр. ОСОБА_7, було проведено перевірку щодо законності розпорядженнями земельними ділянками на узбережжі Чорного моря.

Так, на виконання рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 р. за № 479-ХХІІІ „Про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1" 07.11.2001 р. між Білгород-Дністровською районною радою та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,9872 га, строком на 49 років, розташовану на землях АДРЕСА_1 для забудови та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Однак, на думку прокурора, зазначений договір відповідно до вимог чинного законодавства є недійсним з огляду на те, що повноваження по розпорядженню спірною земельної ділянкою рекреаційного призначення належали обласній раді народних депутатів.

Зокрема, прокурор вказує, що відповідно до ст. 102 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), який діяв на момент прийняття рішення ради та укладання спірного договору оренди, проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки.

Стаття 11 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) передбачала, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) районні ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною радою народних депутатів.

Так, прокурор стверджує, що вказаним Кодексом районним радам не надавались повноваження по розпорядженню земельними ділянками рекреаційного призначення, а ці повноваження належали обласним радам народних депутатів.

Наразі прокурор зазначає, що відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення спірної угоди, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

До того ж, за ствердженнями прокурора, про вказані порушення Білгород-Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо лише 29.07.2013 року за результатами перевірки отриманих документів та надання їм правової оцінки.

Також, прокурор зазначає, що регулювання земельних відносин з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель і спричинення збитків оточуючому середовищу.

Відповідно до ст. 8 Земельного кодексу України та ст. 44 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень обласної ради відноситься вирішення земельних питань.

Вказаним прокурор обумовлює необхідність представництва інтересів держави.

Одеська обласна рада заявила клопотання про припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог, які стосуються визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. №479-ХХІІІ «Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки вказана вимога не підвідомча господарському суду. Сутність позовних вимог полягає не в порушенні права власності обласної Ради на спірну земельну ділянку, а віднесення ст. 19 ЗК України (в ред. 1990 р.) до компетенції обласної Ради повноважень щодо надання в користування земельних ділянок рекреаційного призначення. Тобто, прокурором оскаржується рішення, прийняте районною радою не як власником земельної ділянки, а як суб'єктом владних повноважень, який, приймаючи оспорюване рішення, власні повноваження перевищив.

У відзиві на позовну заяву Білгород-Дністровська районна рада позовні вимоги не визнала, посилаючись на їх необґрунтованість. Відповідно до ст. 11 ЗК України (в ред. на 2001 р.) до відання райрад в галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування. Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 27.04.2001 р. № 417-ХХІІІ було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування закладу відпочинку на Будацькій косі біля смт. Затока, а рішення районної ради № 479-ХХІІІ від 07.09.2001 р. цей проект було затверджено та надано земельну ділянку пл. 0, 9872 га в оренду ПП ОСОБА_4

В запереченнях на позовну заяву, ФОП ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки районна рада мала відповідну компетенцію у момент прийняття оспорюваного рішення з урахуванням чинності рішень Білгород-Дністровської районної ради від 19.05.2000 р. №277-ХХІІІ; від 17.03.2000 р. №219-ХХІІІ. Прокурором не доведено наявність порушеного права та інтересу позивача - Одеської обласної Ради. Крім того, наявні підстави для застосування строків позовної давності, оскільки Обласна Рада про наявність прийнятого в 2001 р. рішення №479-ХХІІІ була повідомлена своєчасно, але не вважає його незаконним і на даний час. Прокуратурі про вказане рішення також було відомо з 2009 р., коли перевірялася інвентаризаційна справа на комплекс будівель та споруд б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, в якій знаходилася і копія оспорюваного договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2013 року позов Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Білгород-Дністровської районної ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення районної ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 р. № 479-ХХІІІ „Про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Визнано недійсним договір оренди, укладений 07.11.2001 р. між Білгород-Дністровською районною радою Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 0,9872 га, яка розташована на АДРЕСА_1 та надана для забудови і обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Стягнуто з Білгород-Дністровської районної ради Одеської області на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1147/одна тисяча сто сорок сім/грн. 00 коп.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1147/одна тисяча сто сорок сім/грн. 00 коп.

Судове рішення, мотивоване таким:

- повноваження по розпорядженню спірною земельною ділянкою рекреаційного призначення згідно ЗК України (в ред. 1990 р.) належали обласній Раді народних депутатів, оскільки остання надає земельні ділянки у користування в усіх випадках, крім тих, що належать сільським, селищним, районним та міським, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, радам. Питання передачі спірної земельної ділянки ПП ОСОБА_4 мало бути вирішено саме Одеською обласною Радою, а не Білгород-Дністровською районною радою; оспорюване рішення Білгород-Дністровської районної ради є незаконним з огляду на відсутність у останньої повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, в свою чергу, укладений відповідачами на виконання цього рішення договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам закону;

- про існування виявлених порушень земельного законодавства при наданні спірної земельної ділянки в оренду заступнику прокурора Білгород-Дністровського району стало відомо лише 29.07.2013 р. за результатами перевірки, проведеної за зверненням гр. ОСОБА_7 та надання правової оцінки отриманим документам, що є поважними причинами для поновлення строку на подачу позовної заяви, а господарський суд визнає за необхідне відновити прокурору строк позовної давності по заявленим позовним вимогам;

- господарський суд визнав представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Одеська обласна рада просить рішення господарського суду скасувати. Припинити провадження у справі №916/2414/13 в частині позовних вимог, які стосуються визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 07.09.2001 р. №479-ХХІІІ „Про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", в задоволенні решти вимог - відмовити.

Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що позовні вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. №479-ХХІІІ взагалі не можуть розглядатися в порядку господарського судочинства, спір носить публічно - правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; господарський суд допустив неправильне застосування позовної давності, положення про яку необхідно застосовувати із врахуванням постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10. Суд не звернув уваги на додані відповідачем до справи документи, відповідно до яких оскаржуване рішення направлялось до обласної Ради. Правові позиції суду першої інстанції в цій частині суперечать практиці Європейського суду з розгляду аналогічних справ. Господарським судом не враховані положення Конвенції про захист прав людини і оспорюваних свобод, практики Європейського суду з прав людини, не здійснено оцінку доцільності позбавлення особи майнових прав, не встановлено наявності або відсутності реальної суспільної необхідності таких дій.

ФОП ОСОБА_4 також просить рішення господарського суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм матеріального та процесуального права, а саме:

- ні прокурором, ні господарським судом в оскаржуваному рішенні не визнано в чому саме полягає порушення інтересів держави. Земельна ділянка, передана в оренду ОСОБА_4, перебувала і перебуває в державній власності, в державний бюджет надходить орендна плата за користування земельною ділянкою;

- оскільки господарським судом не ставиться під сумнів наявність повноважень у Білгород-Дністровської ради щодо віднесення земель до відповідної категорії, то згідно ч. 4 ст. 2 ЗК України в ред. 1990 р. це свідчить про наявність повноважень у Білгород-Дністровської районної ради на передачу вказаних земель у власність або надання їх у користування; чинність рішень районної ради від 19.05.2000 р., 17.03.2000р., 27.04.2001 р. згідно положень ст. ст. 2, 8 ЗК України, свідчить про наявність у районної ради відповідної компетенції в момент прийняття оспорюваного рішення;

- оскаржуваним рішенням Білгород-Дністровської районної ради жодним чином не порушені права та інтереси позивача у справі - Одеської обласної ради, про що було заявлено її представником в судовому засіданні; про вказане рішення обласній раді було достовірно відомо;

- господарський суд безпідставно відхилив клопотання ФОП ОСОБА_4 про застосування позовної давності з огляду на надані документи.

У відзиві на апеляційні скарги заступник Білгород-Дністровського прокурора вважає, що вони задоволенню не підлягають, господарським судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки Білгород-Дністровськой районній раді та ФОП ОСОБА_4 повинно бути відомо про положення п. 2 ч. 4 ст. 19 ЗК України від 18.12.1990 р., якою передбачено що саме обласні ради володіють компетенцією розпоряджатися землями, з приводу яких укладено оспорюваний договір.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, встановила таке.

Відповідно до рішення Білгород-Дністровської районної ради від 17.03.2000 р. №219-ХХІІІ у зв'язку з необхідністю вибору та узгодження розміщення земельних ділянок для будівництва об'єктів, їх обслуговування було створено постійну діючу комісію по вибору земельних ділянок на землях запасу Білгород-Дністровської районної ради на Будацькій косі смт. Затока.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 19.05.2000 р. №277-ХХІІІ «Про затвердження статуту земель АДРЕСА_1» (п. 1) - віднесено землі Будацької коси Білгород-Дністровського району до земель рекреаційного призначення, затверджено 3 зони використання земель Будацької коси в прибрежно - захисній смузі Чорного моря: перша зона - без права будь-якої забудови; друга зона - земна зона з правом встановлення некапітальних або тимчасових об'єктів курортного чи торговельного призначення; третя зона - зона розташування закладів відпочинку та об'єктів курортної інфраструктури.

ФОП ОСОБА_4 зареєстрована 09.03.2000 р., що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців за №25520170000000845.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради №417-ХХІІІ від 27.04.2001 р. «Про дачу згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування закладу відпочинку на АДРЕСА_1 надано згоду приватному підприємцю ОСОБА_4 на розробку проекту відведення земельної ділянки у землевпорядній організації пл. 1, 0 га, розташованої на землях АДРЕСА_1 між базами відпочинку «Комунальник» та «Акерман», строком на 49 років для будівництва та обслуговування закладу відпочинку.

Земельно-кадастровим бюро при Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів був розроблений проект відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_4 в тимчасове дострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для будівництва та обслуговування закладу відпочинку на території Білгород-Дністровської районної ради, за якими встановлено площу земельної ділянки в розмірі 0,9872 га.

Вказаний проект був затверджений рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. №479-ХХІІІ «Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1».

На виконання п. 3 даного рішення, 07.11.2001 р. між Білгород-Дністровською районною радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого районна рада надала ПП ОСОБА_4 в тимчасове дострокове користування на умовах оренди на 49 років земельну ділянку із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради загальною площею 0,9872 га, розташовану на АДРЕСА_1 для забудови та обслуговування закладу відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої між базами відпочинку «Комунальник» і «Акерман» згідно з планом землекористування, який є невід'ємною частиною договору. В п. 1.1 договору зазначено, що земельна ділянка, що надається в оренду, відноситься до земель рекреаційного призначення і знаходиться у другій (з правом встановлення некапітальних або тимчасових об'єктів курортного чи торговельного призначення) і третій (дозволено розташування закладів відпочинку та об'єктів курортної інфраструктури) зоні використання, визначеної рішенням Білгород-Дністровської районної ради.

Звертаючись в вересні 2013 року з вимогами визнати недійсними рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. №479-ХХІІІ і договір оренди земельної ділянки від 07.11.2001 р., прокурор послався на те, що відповідно до норм чинного на той час законодавства (ЗК України в ред. 1990 р.), повноваження по розпорядженню спірною земельною ділянкою рекреаційного призначення належали обласній Раді, оскільки тільки вона надає земельну ділянку у користування в усіх випадках, крім тих, що належать сільським, селищним, районним та міським, в адміністративному районі яких є район, радам. Ст. 19 ЗК України (в ред. 1990) не передбачає можливості надання в оренду земельної ділянки рекреаційного призначення - районною радою.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повністю погодившись з доводами прокурора, відновив прокурору строк позовної давності по заявленим вимогам і визнав, що при прийнятті оспорюваного рішення районна рада перевищила свої повноваження, а отже, були порушені права держави прийняттям оспорюваного рішення та укладенням спірною договору оренди.

Щодо висновків господарського суду і доводів апеляційних скарг.

В порядку господарського судочинства вирішенню підлягають в т. ч. спори, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, тощо.

Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно - правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.

За змістом ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. 11 ЦК України, ст. ст. 123, 124, 127, 128 ЗК України, рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України.

Індивідуальні акти органів держави або органів місцевого самоврядування, яким реалізуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватно - правовий характер, тобто, справи у них підвідомчі господарським судам.

Даний спір в частині визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. №479-ХХІІІ «Про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в довгострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для забудови та обслуговування бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» носить приватно - правовий характер, підлягає розгляду в господарських судах, що і було правомірно прийнято до розгляду і розглянуто господарським судом. Це акт ненормативного характеру (індивідуальний акт), що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому він адресований - в даному випадку ПП ОСОБА_4

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно зі ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

Відповідно до ст. 1 ЗК України (в ред. 1990 р.) суб'єктами права державної власності на землю виступають, в т. ч., обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради н/д - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

За правилами ст. 8 вказаного Кодексу, орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради н/д і власники землі.

До компетенції районних Рад в галузі регулювання земельних відносин віднесено (п.п. 1 ст. 11 ЗК): передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування в порядку, встановленому ст. ст. 17 і 19 ЗК.

Відповідно до ст. 19 цього кодексу районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради н/д надають земельні ділянки за межами населених пунктів:

- із земель запасу для с/г використання;

- із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених ст. ст. 77 і 79 цього Кодексу;

- для ведення сільського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільського селищного Радою н/д;

Обласні ради н/д надають земельні ділянки:

- із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів і ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших ліній споруд;

- в усіх інших випадках, крім передбачених ч. 1, 2, 3 і 5 цієї статті.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 80 ЗК землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування.

Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад н/д і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в т. ч. в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

Положення ч. 4 ст. 2 ЗК (в ред. 1990 р.) встановлювали, що віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої проводиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико - культурного та іншого призначення.

На виконання вказаної норми ЗК України та з посиланням на положення ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Білгород-Дністровська районна рада прийняла рішення №277-ХХІІІ від 19.05.2000 р. «Про затвердження статусу земель запасу АДРЕСА_1», яким (п. 1) віднесено землі Будацької коси Білгород-Дністровського району до земель рекреаційного призначення, затвердженим 3 роки використання земель Будацької коси прибережно - захисній смузі Чорного моря: перша зона - без права будь-якої забудови; друга зона - земельна зона з правом встановлення некапітальних або тимчасових об'єктів курортного чи торговельного призначення; третя зона - від існуючої дороги до проектуємої дороги - зона розташування закладів відпочинку та об'єктів курортної інфраструктури.

Враховуючи, що станом на 2001 р. спірна земельна ділянка була віднесена до земель рекреаційного призначення, то відповідно до норм чинного на той час законодавства повноваження по розпорядження цією земельною ділянкою належали обласній Раді народних депутатів.

Позиція і доводи господарського суду в цій частині є правильними, оскільки відповідають вимогам ЗК України (в ред. 1990 р.).

Та обставина, що Одеська обласна Рада не заперечувала і не заперечує на даний час про зміну статусу земель Будацької коси, про розпорядженнями цими землями саме Білгород-Дністровською районною радою - норм законодавства не змінює. Разом з цим колегією суддів враховано наступне.

Згідно з п. 2.18 регламенту Білгород-Дністровської районної ради, затвердженого рішенням Білгород-Дністровської районної ради №23-ХХІІІ від 30.07.1998 р., протоколи районної ради оформлюються секретаріатом ради протягом 15 днів з дня проведення сесій, у цей же строк їх копії надсилаються до обласної Ради, прокуратури району. Відповідно до протоколу пленарного засідання 17 сесії Білгород-Дністровської районної ради 23 скликання, на якій було прийнято оспорюване рішення, участь в ній приймали депутати обласної Ради н/д. Позивач - Одеська обласна рада підтвердила, що про прийняття Білгород-Дністровською районною радою рішень про передачу земельних ділянок на Будацькій косі, і про оспорюване рішення їй було відомо своєчасно і вона не вбачає свого порушеного права.

За таких обставин, у господарського суду були відсутні підстави для поновлення строків на внесення позовної заяви з тих підстав, що прокурору тільки в 2013 р. стало відомо про наявність такого рішення.

На момент прийняття оспорюваного рішення і укладення спірного договору оренди діяв Цивільний кодекс УРСР 1962 р, ст. 71 якого й строк для захисту права за позовом особи, права якої порушено - встановлювався в три роки.

Оскільки в даному випадку з позовом до суду звернувся прокурор, який не є позивачем, то позовна давність повинна обчислюватися від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор, що спростовує висновок господарського суду про поважність причин пропуску строків позовної давності саме прокурором.

Ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

З огляду на викладене господарським судом було безпідставно відхилено клопотання ФОП ОСОБА_4 про застосування позовної давності у розгляді заявлених позовних вимог, оскільки матеріали справи свідчать про наявність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог, заявлених заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора.

Не ґрунтується на нормах матеріального права висновок господарського суду про наявність підстав для відновлення прокурора строку позовної давності по заявленим ним вимогам і відхилення клопотання ФОП ОСОБА_4 про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

П. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи у відзові на позов ФОП ОСОБА_4 просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Одеська обласна рада, в інтересах якої заявлено заступником прокурора даний позов, про наявність оспорюваного рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001 р. №479-ХХІІІ та договору оренди землі від 07.11.2001 р., укладеного на його виконання, була повідомлена Білгород-Дністровською районною радою своєчасно, тобто, в 2001 р., про що зазначалось представником позивача і під час розгляду справи в місцевому господарському суді, і в суді апеляційної інстанції. Порушень прав Обласної Ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою позивач не вбачає, оскільки земельна ділянка була і залишається в державній власності, а оспорюваними актами передана в користування на правах оренди приватному підприємцю, за що отримується в доход бюджету орендна плата.

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора з позовом в даній справі звернувся в вересні 2013 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Наведені прокурором обґрунтовані причини пропуску позовної давності для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної ради суперечать матеріалам справи і спростовуються як позицією позивача - Одеської обласної ради, так і чинним законодавством.

Посилання прокурора на те, що оспорюваними актами спричинено державі і територіальній громаді економічні збитки, що ці акти перешкоджають здійсненню права власності Обласної Радина землю, що спірна земельна ділянка нераціонально використовується, а оточуючому середовищу спричиняються збитки є лише безпідставним твердженням, не підтвердженим жодним доказом, а навпаки, - спростованим матеріалами справи.

Згідно з абз. 3 п. 11 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Господарським судом залишено поза увагою вказані положення, як і положення п. 4.1 р. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів». із врахуванням того, що позивачем по справі є не прокурор, а Одеська обласна Рада н/д, в інтересах якої прокурором заявлено позов, господарський суд при вирішенні питання відновлення прокурору строку на подачу позовної давності взяв до уваги лише той факт, що прокуратура сама по собі не могла знати про порушення права держави і узнала про це лише в 2013 р., що є поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Цей помилковий висновок господарського суду, не підтриманий і спростований позивачем - Одеською обласною радою - став наслідком прийняття незаконного рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція погоджується із доводами скаржника - ФОП ОСОБА_4 - про неправильне застосування господарським судом ст. ст. 257, 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підстави для скасування рішення господарського суду є в т. ч. неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, рішення господарського суду підлягає скасуванню, позовні вимоги залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст.99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2013 р. у справі №916/2414/13 - скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складено та підписано 23.12.2013р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Судді: Л.І. Бойко

С.В. Таран