Рішення № 36237648, 12.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21884/13 12.12.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дізарт Плюс»

До товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія»

Про стягнення 157698,47 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Бойко Б.К. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Дізарт Плюс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» про стягнення за договором поставки нафтопродуктів № ДП-188 від 31.01.2013 р. 157698,47 грн., з яких: 139420,41 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6129,11 грн. пені, 12148,95 грн. 26 процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 13.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/21884/13, розгляд останньої призначено на 02.12.2013 р..

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 12.12.2013 р..

На адресу суду надійшли клопотання від 12.12.2013 р. про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання від 12.12.2013 р. про розгляд справи колегією у складі трьох суддів, підписані від імені відповідача Ковалем Володимиром Анатолійовичем, який діє на підставі довіреності № 09/12 від 09.12.2013 р.. У той же час, строк дії вказаної довіреності до 09.12.2013 р.. Таким чином клопотання підписані не уповноваженою особою. Відтак вищевказані клопотання залишені судом без розгляду.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

31.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Дізарт Плюс» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» (покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів № ДП-188 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - товар, відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього.

30.07.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 0000000014 до Договору, предметом якої є поставка дизельного палива, код згідно з УКТ ЗЕД 2710.19.41.10, у кількості 16310,000 літрів, на загальну суму 141407,70 грн.

Строк оплати - протягом трьох банківських днів.

03.08.2013 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 0000000015 до Договору, предметом якої є поставка дизельного палива, код згідно з УКТ ЗЕД 2710.19.41.10, у кількості 9550,000 літрів на загальну суму 82798.50 грн.

Строк оплати - протягом двох банківських днів.

Позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 224206,20 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН-0001279 від 01.08.2013 р. на суму 141407,70 грн. та № РН-0001338 від 03.08.2013 р. на суму 82798,50 грн.,

Покупець поставлений товар оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 140000,00 грн..

Станом на день розгляду справи відповідачем не погашено 140000,00 грн. заборгованості, а саме: 57201,50 грн. за додатковою угодою № 0000000014 від 30.07.2013 р. та 82798,50 грн. за додатковою угодою № 0000000015 від 03.08.2013 р..

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 140000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4 Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 8.1 Договору, в разі прострочення оплати постачальник може вимагати від покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 процентів річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 6129,11 грн. пені та 12148,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами 03.08.2013 р. по 07.11.2013 р...

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позивач заявив до стягнення 139420,41 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, виходячи з наступного розрахунку.

Борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за додатковою угодою № 0000000014 від 30.07.2013 р. становить 57201,50 грн. (сукупний індекс інфляції за період з 05.10.2013 р. дорівнював 1), а за додатковою угодою № 0000000015 від 03.08.2013 р - 82218,91 грн. (82798,50- 579,59), оскільки індекс інфляції за період з 06.08.2013 р. по 07.11.2013 становив 0,993.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28 літ. «Б», код 37039321) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дізарт Плюс» (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 168, код 37610015) 139420,41 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6129,11 грн. пені, 12148,95 грн. процентів річних, 3153,97 грн. судового збору.

Рішення підписано 23.12.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун