Рішення № 36237563, 18.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23073/13 18.12.13

За позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»

про стягнення 114 759,33 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Лапшина О.В. - службове посвідчення № 018363;

від позивача: Бондар М.В. - довіреність № 36 від 09.10.2013 року;

від відповідача: Майстренко В.І. - довіреність б/н від 15.11.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс» про стягнення 114 759,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування майном згідно умов Договору оренди № 4764 нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.12.2009 року.

З цих підстав, прокурор просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 107 870,45 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі), 358,27 грн. - інфляційних втрат, 3 236,11 грн. - штрафу, 3 294,50 грн. - пені.

Ухвалою від 02.12.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.12.2013 року.

18.12.2013 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник прокуратури в судовому засіданні 18.12.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.2013 року позовні вимоги визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Комунальним підприємством Київської міської ради «Київдорсервіс» (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди № 4764 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - Майно) загальною площею 462,10 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 54, (341,80 кв. м. - на другому поверсі та 120,00 кв. м. на цокольному поверсі будівлі), що перебз'ває на балансі Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Балансоугримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 30» червня 2009 р. і становить 4949460,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 3.1. Договору (з врахуванням змін внесених Договором № 4764/03 від 20.005.2013 року) орендна плата за базовий місяць оренди - грудень 2012 року становить 36 678,85 грн.

Згідно з п. 3.6. Договору (зі змінами внесеними Договором № 4764/01 від 30.08.2010 року) орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу (Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві; р/р 31255274210167 ГУ ДКУ у Київській область МФО 821018; код ЄДРПОУ 24525369) у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату,.

Факт приймання-передачі майна підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передавання орендованого майна (загальною площею 462,10 кв.м.) від 18.12.2009 року.

28.12.2012 року відповідач повернув позивачу частину орендованого майна площею 250,72 кв.м., на підтвердження чого прокурор надав суду Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького,54.

Договором № 4764/03 від 20.05.2013 року були внесені зміни до Договору, які стосувалися зменшення площі орендованого майна до 211,38 кв.м.

Таким чином, в відповідача в орендному користуванні залишилося приміщення загальною площею 211,38 кв.м.

Суду не надано жодних доказів повернення відповідачем орендованого приміщення площею 211,38 кв.м.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року виникла заборгованість в розмірі 107 870,45 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих прокурором доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору в період з травня 2013 року по жовтень 2013 року не сплатив на користь позивача орендні платежі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 107 870,45 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п.п. 3.7. та 3.8. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 3 236,11 грн. - штраф, 3 294,50 грн. - пеня.

Згідно з п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі. 3% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3 294,50 грн. та штрафу в розмірі 3 236,11 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 358,27 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 358,24 грн. - інфляційних втрат нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до п. 2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс» (03151, м. Київ, Солом'янський район, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 56, код ЄДРПОУ 32955518) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, Шевченківський район, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) 107 870 (сто сім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 45 коп. - основного боргу, 3 236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн. 11 коп. - штрафу, 3 294 (три тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 50 коп. - пені, 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 27 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс» (03151, м. Київ, Солом'янський район, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 56, код ЄДРПОУ 32955518) на користь Державного бюджету України 2 295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 19 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 20.12.2013 року.