Рішення № 36237429, 16.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2013 року Справа № 913/2866/13

Провадження № 10/913/2866/13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автобаза № 1", м.Львів

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ

про стягнення 22 921 грн. 92 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Берещенко Н.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22 365 грн. 00 коп. та штрафних санкцій у розмірі 556 грн. 92 коп. за договором про організацію міжнародних перевезень вантажу № 25/005/2012 від 25.05.2012.

Позивач не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника та надав суду заяву про розгляд справи за відсутністю його представника.

В той же час, позивачем до суду надано клопотання про доручення до справи відповідних доказів.

Вказане клопотання судом задоволено та відповідні матеріали долучені до справи.

Крім того, позивачем надані пояснення по справі від 04.12.2013, за якими надано обґрунтування заявлених вимог. Вказане пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до справи.

Також позивачем подано клопотання про витребування від відповідача договору про організацію міжнародних перевезень вантажу № 25/005/2012 від 25.05.2012 та актів виконаних робіт.

Вказане клопотання судом відхиляється.

Також позивачем до справи подано заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за якою останній фактично змінює ціну позову та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 20 865 грн. 00 коп. і штрафні санкції в сумі 556 грн. 92 коп. (решта суми боргу була сплачена відповідачем 05.12.2013).

Подана позивачем заява розцінюється судом як заява про зменшення ціни позову у зв'язку з чим новою ціною позову слід вважати стягнення з відповідача 21 421 грн. 92 коп., в тому числі: борг - 20 865 грн. 00 коп., штрафні санкції - 556 грн. 2 коп.

Відповідач також не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника та не забезпечив відповідної явки.

Відповідач за відзивом від 12.11.2013 зазначає, що дійсно між сторонами був укладений договір № 25/005/2012 про організацію міжнародних перевезень вантажів.

З квітня 2013 року виникли фінансові труднощі, у зв'язку з чим і утворилась відповідна заборгованість за договором. На цей час можливо сплачення боргу частинами з наданням розстрочки ви конання рішення.

Так, відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення в сумах по 3 820 грн. 32 коп. не пізніше 30 листопада, 30 грудня 2013 року, 30 січня, 28 лютого, 30 березня, 30 квітня 2014 року.

Позивач за поясненнями від 04.12.2013 проти розстрочення виконання рішення суду заперечує посилаючись на недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість надання розстрочки.

Виходячи з поданих сторонами документів, суд вважає за можливе розглянути справу за умови відсутності представників сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Згідно договору № 25/005/12 про організацію міжнародного перевезення вантажів від 25.02.2012 та заявки-додатку № 1 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення за наступним маршрутом: Ротселаар (Бельгія) - Київ - Херсон. Оплата вартості послуг визначена в розмірі 2 250 євро, що у гривневому еквіваленті становить 22 365 грн. 00 коп.

Відповідачем оплата наданих послуг не здійснена, але надано гарантійний лист за яким відповідач зобов'язався оплатити відповідні послуги в повному обсязі не пізніше 15 червня 2013.

Оскільки відповідачем оплата наданих послуг здійснена не була позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу просить стягнути штрафні санкцій в сумі 556 грн. 92 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на норми ст. ст. 509, 525, 610, 929 ЦК України та інші.

Відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у заявленій сумі та просить надати йому розстрочку виконання рішення суду.

Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25.05.2012 між ФОП ОСОБА_2 (експедитор за договором, відповідач у справі) та ТДВ «Львівська автобаза №1» (перевізник за договором, позивач у справі) був укладений договір про організацію міжнародного перевезення вантажів.

Згідно п. 1.1 договору предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при плануванні, організації і здійсненні перевезень автомобільним транспортом в міжнародному сполученні експортно-імпортних вантажів, що надаються Експедитором для перевезення транспортом Перевізника.

Згідно п. 2.1 договору перевізник надає послуги з перевезення вантажів на підставі заявки, яка подається експедитором в письмовій формі (факсом) до початку завантаження і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.4 договору експедитор зобов'язаний своєчасно проводити оплату за перевезення вантажу.

Згідно п. 5 договору оплата здійснюється в порядку, строках та розмірах визначених у заявках на розрахунковий рахунок перевізника згідно рахунку. Протягом 10 днів після закінчення перевезення перевізник надає експедитору акт здачі-приймання виконаних робіт, оригінали ТТН, рахунок-фактуру

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п. 2 договору перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу під навантаження справного автотранспорту, забезпечувати приймання та здачу вантажі, дотримуватися строків доставки вантажу.

Відповідач, в свою чергу, як замовник відповідних послуг був зобов'язаний надавати заявки на перевезення, пред'являти вантаж до перевезення та оплачувати надані послуги відповідно до заявок.

Відповідно до п. 10.6 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, позивачу, була надана заявка-додаток №1 до договору № 25/005/2012.

Позивачем вказана заявка прийнята до виконання і сторонами був узгоджений маршрут із завантаженням в м. Ротселаар 3110 (Бельгія) - Київ та вивантаження вантажу в м. Херсон (Україна). Також було узгоджено дати завантаження і вивантаження (30.05.2012 - 01.06.2012, 4.06.2012 - 05.05.2012), транспортний засіб, суму фрахту в розмірі 2 250 євро. Встановлено порядок оплати - на протязі 7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

За умовами заявки, сума фрахту становить 2 250 євро в перерахунку на гривню за офіційним курсом НБУ на день розмитнення. За розрахунком позивача ця сума становить 22 365 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу узгоджений транспорт для здійсненні відповідного перевезення та було здійснено перевезення вантажу - холодильного устаткування за узгодженим маршрутом, що підтверджено CMR серії А № 058348.

Позивач зазначає, що з метою отримання плати за надані послуги виставив відповідачу рахунок № 410 від 08.06.2012 на суму 22 365 грн. 00 коп.

Відповідач підтвердив факт укладення відповідного договору та надання послуг на суму 22 365 грн. 00 коп.

З метою отримання оплати за надані послуги, позивач направив відповідачу претензію вимогу від 01.04.2013, яка відповідачем отримана.

Відповіддю від 09.04.2013 на претензію відповідач підтвердив наявність вказаної заборгованості та просив представити йому розстрочку щодо оплати суми боргу строком на 10 місяців. Також відповідач надав позивачу гарантійний лист, за яким зазначав про сплату щомісячно по 2 236 грн. 50 коп. в період з 15.06.2013 по 30.03.2014 включно.

За розрахунком позивача на момент звернення до суду відповідачем оплата наданих послуг взагалі не здійснювалася, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 22 365 грн. 00 коп.

Відповідач підтвердив вказану суму та позовні вимоги в цій частині визнав в повному обсязі.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

В той же час, як вбачається із заяви позивача від 10.12.2013, відповідачем після подачі позову (14.10.2013) за платіжним дорученням № 221 від 05.12.2013 була здійснена часткова оплата послуг в сумі 1 500 грн. 00 коп.

Тобто, на даний час, за відповідачем залишилась заборгованість в сумі 20 865 грн. 00 коп., яку і просить стягнути на свою користь позивач.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 20 865 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 556 грн. 92 коп. слід вказати на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, наведених вище обставин та доводів відповідача оплата наданих послуг здійснена не була.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами договору, оплата за надані послуги здійснюється відповідачем протягом 7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Але в даному випадку, при підписанні договору сторонами не було узгоджено такої міри відповідальності за невиконання грошового зобов'язання як штрафна санкція та взагалі не було узгодження нарахування санкцій за прострочення оплати наданих послуг.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Але, як свідчить екземпляр договору, наданий до справи позивачем, сторонами в розділі 7 «Відповідальність сторін» не було передбачено нарахування та стягнення штрафних санкцій за прострочення платежу. Також такі санкції не були передбачені і в заявці.

В той же час, ст. 27 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів на яку посилається позивач також не передбачає можливість нарахування позивачем штрафних санкцій за прострочення платежу за послуги з перевезення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 556 грн. 92 коп. слід залишити без задоволення.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 20 865 грн. 00 коп. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі, а саме в сумі мінімального розміру встановленого законом та сплаченого позивачем 1 720 грн. 50 коп.

Щодо надання відповідачі розстрочки виконання рішення за графіком, вказаним у заяві та наведеним вище, слід зазначити наступне.

Умови надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду викладені у ст. 121 ГПК України, згідно якої господарський суд має право за заявою сторони залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у передбачений законом строк. За заявою сторони суду надане право надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення лише у виняткових випадках.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з тексту заяви, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі, посилаючись на тяжкий фінансовий стан.

При цьому, заявником до суду не надано допустимих та належних доказів щодо наявності виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, заяву ФОП ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення у справі слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, кодНОМЕР_1, на користь:

- Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львів, вул. Пасічна, буд. 127, код 01268489, борг в сумі 20 865 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 23.12.2013.

Суддя Т.А. Василенко