Ухвала суду № 3623735, 28.10.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-287/08   Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 33 інстанції - М.П.Кожан

  справа № А36/135-07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач),

суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі - Резнікові Ю.М.,

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1. (довіреність №59 від 08.01.2008р.),

відповідача - ОСОБА_2. (довіреність №5777/10-10 від 06.06.2008р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал»

на постанову  господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. в адміністративній справі №А36/135-0 7

за позовом Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал»

до Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про  відміну висновків акту та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року Комунальне підприємство «Жовтоводський водоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом про відміну висновків акту перевірки Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 21.07.2006р. №125/2-32182594 в частині донарахувань податку на прибуток у сумі 1636,04грн., податку на додану вартість у сумі 328,89грн. та штрафних санкції: по податку на прибуток у сумі 815,52грн. та по податку на додану вартість - 164,44грн.; а також у зв'язку з цим визнати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2006р. №0000962301/3 та №0000972301/3 недійсними.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки акту перевірки від 21.07.2006р. №125/2-32182594 не відповідають фактичним обставинам у справі, і не могли бути підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, вважає позивач, зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим порушують права позивача. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: про заниження податку на прибуток за 2005р. та І квартал 2006р. на суму 1837,35грн. через віднесення до складу валових витрат вартості послуг, які, як зазначено, не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства; а також про заниження податку на додану вартість через включення до податкового кредиту сум податку по податковим накладним, отриманим від ВО ЖРЕО, КВПіА CхідГЗК (центральна лабораторія контрольно-вимірювальних приладів і автоматики Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат,) та Загону пожежної охорони послуг, виконання робіт по яким, на думку відповідача, не підтверджені відповідними актами виконаних робіт. На підтвердження зворотнього позивач вказує, що сумніви відповідача стосовно того, що дані витрати не підтверджені належним чином оформленими документами, необґрунтовані та не можуть бути підставою для донарахування суми податкового зобов'язання. Крім того зауважує, що акт виконаних робіт не має типової форми, будь-яких спеціальних обумовлень щодо форми акту чинне законодавство не передбачає, тому він не є первинним документом.

Розглянувши справу, господарський суд Дніпропетровської області постановою від 12.04.2007 року відмовив в задоволенні позовних вимог. З посиланням на п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суд зазначив, що позивачем не доведено факт наданих послуг та виконаних робіт, а також їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. А тому суд погодився з діями відповідача щодо визначення позивачу суми податкових зобов'язань.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що підставою для відмови в задоволенні позову та висновку суду про недоведеність позивачем факту наданих і виконаних послуг, а також їх зв'язку з господарською діяльністю підприємства, стало неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування положень процесуального та матеріального права. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови по суті заявлених вимог не було враховано, що при віднесенні у податковому обліку до складу валових витрат вартість отриманих послуг, позивач керувався п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і саме рахунок в даному випадку є первинним документом, який відповідає вимогам ст.9 Закону Україну «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчує факт здійснення господарських операцій. Крім того, що стосується правомірності формування податкового кредиту шляхом віднесення до його складу сум податку по податковим накладним, отриманим від КВПіА CхідГЗК, Загону пожежної охорони послуг та від ВО ЖРЕО, апелянт зазначає, що пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає наявність акту виконаних робіт для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. За твердженням апелянта, акт виконаних робіт не є первинним документом, тому нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з відсутність актів виконаних робіт є необґрунтованим. ? А тому, вказує апелянт, відсутні підстави для нарахування йому штрафних санкцій.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 12.04.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Матеріалами справи встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради (код за ЄДРПОУ 32182594) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2005 року по 31.03.2006 року складено акт від 21 липня 2006 року №125/23-32182594, в якому зазначалось, зокрема, про порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток за 2005 рік та І квартал 2006 року на суму 1837,35грн. через включення до складу валових витрат вартості послуг, отриманих від ТОВ «Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід», КВПіА СхідГЗК та від Загону пожежної охорони, які не підтверджені первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства; а також про порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість за 2005 рік та І квартал 2006 року на суму 489,87грн. включенням до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ВО ЖРЕО, КВПіА СхідГЗК та Загону пожежної охорони, виконання робіт по яким не підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

На підставі висновків акту перевірки від 21.07.2006р. №125/23-32182594 та з урахуванням результатів процедури досудового узгодження первинних податкових повідомлень-рішень від 31.07.2006р. №0000962301/0 та №0000972301/0 в порядку, передбаченому пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем сформовані спірні податкові повідомлення-рішення від 29.01.2007 року №0000962301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2451,56грн., у тому числі 1636,04грн. - за основним платежем, а також 815,52грн. - штрафних санкцій (а.с.8); та №0000972301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 493,33грн., у тому числі 328,89грн. - за основним платежем, та 164,44грн. - штрафних санкцій (а.с.9).

Аналіз матеріалів справа та норм права, що регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» істотною умовою господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платка податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За приписами п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, введенням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7. цієї статті. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону є дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі ст.9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та ведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

•  назву документа (форми);

•  дату і місце складання;

•  назву підприємства, від імені якого складено документ;

•  зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

•  посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

•  особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Норми зазначеної статті передбачають певні вимоги до форми та змісту облікових документів із зазначенням реквізитів документів. При цьому статтею 1 даного Закону визначено, що первинний обліковий документ має містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення.

Пунктом 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При цьому забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (п. 2.16 Положення). Згідно з п.2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. У п.2.2 Положення визначено, що первинні документи мають бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону є дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку про заниження підприємством позивача податку на прибуток на суму 1636,04грн. стали дослідження відповідачем у перевіряємому періоді господарських відносин позивача з ТОВ «Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід», КВПіА Схід ГЗК та Загоном пожежної охорони.

Так, між позивачем та ТОВ Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід» був укладений договір доручення №1520-06/05 від 18.01.2005р., відповідно якого останній бере на себе зобов'язання по наданню послуг щодо організації участі представників підприємства позивача у міжнародній програмі у м.Каїр та м.Хургада Єгипет, що включають: придбання авіаквитка Київ-Хургада-Київ, забезпечення медичного страхування та візової підтримки на період поїздки, забезпечення участі в роботі міжнародної виставки; надання проживання у двомісному номері у м.Каїр та м.Хургада, забезпечення послугами перекладача під час роботи виставки, трансферти: аеропорт-готель-аеропорт, готель-виставковий центр готель та інші трансферти в рамках програми, забезпечення супроводження представником ТОВ Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід» (а.с.60-61). Загальна вартість послуг за цією угодою склала 4900,00грн. без ПДВ. На виконання умов договору №1520-06/05 від 18.01.2005р. складено акт виконаних робіт №РН-0000005 від 14.02.2006р. (а.с.58). Проте, як вбачається з матеріалів справи, такий акт не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, а саме: не розкрито зміст та обсяг господарської операції. Крім того, рахунок-фактура №СФ-0000003 від 18.01.2005р., який пред'явлений ТОВ «Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід» для сплати позивачу не підтверджує факт виконання робіт, не розкриває зміст господарської операції та зв'язок такої операції з господарською діяльністю підприємства позивача (а.с.57). Крім того, у вказаному рахунку-фактурі №СФ-0000003 від 18.01.2005р. визначено суму оплати на користь ТОВ «Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід» у міжнародній програмі в м.Каїр та м.Хургада, проте договір №1520-06/05 від 18.01.2005р. не передбачає участі останнього у міжнародній програмі в м.Каїр та м.Хургада.

Для метрологічного забезпечення всіх вимірників в системі водопостачання і каналізації у лютому 2005 року КВПіА СхідГЗК виконало для позивача роботи по перевірці та повірці обладнання на загальну суму 935,36грн., у тому числі ПДВ - 155,89грн. Надана позивачем відомість послуг КВПіА СхідГЗК не містить дати складання документу, не містить відомості про осіб та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; назву підприємства, від імені якого складений документ, та не відповідає вимогам ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (а.с.51).

В січні 2006 року Загін пожежної охорони надавав позивачу послуги на виконання договору №65 від 01.02.2005р. на протипожежну охорону об'єктів (а.с.52), про що складені акт виконаних робіт від 31.01.2006р. (а.с.56), Кошторис витрат на надання послуг по протипожежній охороні Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» та протокол узгодження договірної ціни по договору №65 від 01.02.2005р. на суму 1038грн. в тому числі ПДВ (а.с.52-55). Проте, зазначені акт виконаних робіт, кошторис та протокол не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88: не розкривають зміст та обсяги виконаних робіт, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; прізвища або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тому такі первинні документи не можуть засвідчити факт здійснення господарської операції позивача з Загоном пожежної охорони, а відтак є необґрунтованим віднесення підприємством витрат у сумі 865грн. до складу валових: вони не підтверджені належним чином оформленими первинними документами та не підтверджують пов'язаній з господарською діяльністю підприємства.

Системний аналіз зазначеного законодавства та матеріалів справи показав, що всі первинні документи, надані позивачем під час перевірки 21.07.2006р., копії яких містяться в матеріалах справи та які оформлені ТОВ «Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід», КВПіА СхідГЗК та Загоном пожежної охорони у зв'язку з виконанням договорів з Комунальним підприємством «Жовтоводський водоканал» щодо організації участі представників підприємства позивача у міжнародній програмі у м.Каїр та м.Хургада Єгипет на 4900,00грн. без ПДВ; по виконанню роботи по перевірці та повірці обладнання на загальну суму 935,36грн., у тому числі ПДВ - 155,89грн. для метрологічного забезпечення всіх вимірників в системі водопостачання і каналізації; та по наданню послуг за договором на протипожежну охорону об'єкту на загальну суму 1038грн., у тому числі ПДВ - 173грн.,   - не відповідають зазначеним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», а тому не можуть підтвердити здійснення зазначених господарських операцій та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «Центр міжнародного співробітництва Схід-Захід», КВПіА СхідГЗК та Загону пожежної охорони, оскільки вони не підтверджені належним чином оформленими первинними документами і не мають юридичної сили. А тому, висновок відповідача про заниження підприємством позивача податку на прибуток на суму 1636,04грн. є обґрунтованим.

Вищезазначені висновки впливають на висновок щодо порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за спірними правовідносинами. Так, що стосується правомірності формування позивачем податкового кредиту включенням до його складу сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ВО ЖРЕО, КВПіА СхідГЗК та Загоном пожежної охорони, слід зазначити наступне. Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування, право платників на податковий кредит. За правилами пп.7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 цього ж пункту встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону якщо платник податків придбає (виготовляє) матеріальні або нематеріальні активи (послуги), які не передбачають їх використання у господарській діяльності такого платника податків, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.  

Наявні в матеріалах справи первинні документи не можуть підтвердити виконання послуг для підприємства позивача (її обсяги), тобто не підтверджують того, що зазначені послуги пов'язані з його господарською діяльністю. Доводи апелянта, що рахунок, податкова накладна, відомості виконаних робіт, квитанції про отримання після ремонту та повірки на підприємстві відповідають визначенню «первинного документу» та вимогам чинного законодавства, а відтак належно підтверджують факт здійснення господарських операцій, пов'язаних з діяльністю підприємства, спростовуються наявними матеріалами справи.

За таких обставин, слід зробити висновок, що висновок відповідача про те, що позивачем безпідставно занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по зазначеним операціям у перевіряємому періоді - обгрунтований; будь-яких інших первинних документів, на підтвердження того, що ці операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, ані матеріали справи, ані апеляційна скарга не містить. Таким чином, суд першої інстанції виніс обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.  

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. в адміністративній справі № А36/135-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. в адміністративній справі № А36/135-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку гідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А.Проценко

Судді:   А.О. Коршун

  Л.П.Туркіна