Рішення № 36236582, 06.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/10229/13-ц Провадження № 22-ц/795/2587/2013 Головуючий у I інстанції - Деркач О. Г. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Бойко О.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" про визнання іпотечного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» про визнання іпотечного договору недійсним. Позовні вимоги мотивувала тим, що 26.06.2008 між ОСОБА_4 та ПАТ АБ «Синтез» був укладений кредитний договір № KrF-53/08-04, в забезпечення виконання якого між ОСОБА_3 та ПАТ «АБ «Синтез» було укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1. Згідно рішення суду від 09.08.2012 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Позивач в позові зазначає, що відповідачем ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір без її згоди, а про його існування дізналася лише 05.11.2012 після звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що оспорюваний іпотечний договір слід визнати недійсним, оскільки його укладено в порушення вимог ст. ст. 203, 369 ЦК України та ст. 65 СК України, а саме договір укладено в період шлюбу між її чоловіком та ПАТ «АБ «Синтез», без її письмової згоди на укладення такого правочину.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.10.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" про визнання іпотечного договору недійсним, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.10.2013 року, та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з»ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В скарзі апелянт зазначає, що суд ухвалюючи рішення не прийняв до уваги докази позивача про те, що оспорюваний іпотечний договір не підписувався ОСОБА_2, що основне зобов»язання - кредитний договір № KrF-53/08-04 від 26.06.2008 року укладений ОСОБА_4, не в інтересах сім»ї ОСОБА_2, а отже, не може створювати обов»язки для другого із подружжя - ОСОБА_2

Вказує, що суд не дав належної оцінки тому, що згідно рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.08.2012 року за позивачем визнано право власності на 1/2 частину квартири, на підставі чого майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників, чого зроблено не було.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1.7 Договору купівлі - продажу спірного нерухомого майна від 22.02.2005 зазначено, що дана квартира була придбана відповідачем ОСОБА_3 не перебуваючи у шлюбі, про що мається відповідна заява останнього. Крім того, в своїй заяві від 26.06.2008, він також повідомляв і іподекодержателя, що спірна іпотечна трикімнатна квартира АДРЕСА_1, належить йому на праві особистої власності, яку він купив до укладання шлюбу. Крім того, місцевий суд послався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013 року, з якої вбачається, що вищезазначена іпотека є дійсною і для ОСОБА_2 Вона відповідно також набула статусу іпотекодавця, при цьому остання має всі права і несе всі обов'язки за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки, оскільки поділ спільного майна подружжя не порушує право іпотекодержателя та не може вплинути на зміну умов договору іпотеки, укладеного до поділу майна подружжя.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки даний висновок не відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 26.06.2008 року між АБ «Синтез» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № KrF-53/08-04 (а.с. 29), відповідно до якого ОСОБА_4 було надано кредит в сумі 50 000 доларів США зі строком погашення 26.06.2015 року під 13% річних, цільове призначення кредиту зазначено: ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.29-32).

26.06.2008 року в забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № KrF-53/08-04, між АБ «Синтез» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51.2 кв. м, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2005 на праві особистої приватної власності (а.с.5-7).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.08.2012, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013 (а.с.10-11), за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, по 1/2 частині кожному (а.с.9) .

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до п. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку», майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Виходячи з положень ст. 60, 61, 70, 74 СК України, на момент укладенння договору іпотеки від 26.06.2008 року, квартира АДРЕСА_1, була спільною сумісною власністю подружжя, згода на укладенння зазначеного договору другого з подружжя має бути подана письмово.

Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.

У справі, яка переглядається, поза увагою суду залишився той факт, що кредитні кошти, згідно договору № KrF-53/08-04 від 26.06.2008 року, в сумі 50 000 доларів США надавались банком ОСОБА_4, де цільовим призначенням було зазначено: ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_2, тобто оспорюваний договір іпотеки був укладений ОСОБА_3 не в інтересах сім'ї, а кредитні кошти одержані за договором Кредиту використано не на її потреби.

Таким чином, суд першої інстанції, в порушення норм матеріального права, прийшов до невірного висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, то з ОСОБА_3 та ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 в повернення судових витрат по 114,70 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, п.п. 1,4 ч. 1ст. 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним з моменту його вчинення іпотечний договір від 26.06.2008 року укладений між АБ "Синтез" та ОСОБА_3, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в повернення судового збору 114, 70 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" на користь ОСОБА_2 в повернення судового збору 114, 70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: