Рішення № 36236549, 20.12.2013, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/11478/13-ц

Провадження №2/751/2117/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого-судді Маслюк Н.В.

при секретарі Чвірова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

Встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, 04.01.2002 народження, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що від спільного шлюбу з відповідачем мають спільну неповнолітню дитину сина ОСОБА_4. Відповідач протягом довгого часу мешкає окремо, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Позивач у судове засідання не зявилася, про день та час проведення повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує повністю (а.с.15).

Відповідач в судове засідання не зявився, про час і місце слухання даної справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суду не відомо, з клопотанням про відкладення розгляду даної справи до суду не звертався.

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

З письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.3). Від спільного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, 04.01.2002 народження (а.с.3).

На даний час, неповнолітня дитина проживає разом з позивачем (а.с.4), яка приймає безпосередню участь в утриманні та вихованні дитини. Позивач працює в ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14», отримує заробітну плату, середньомісячний розмір якої становить 319,62 (а.с.16).

Відповідач мешкає окремо, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Відповідно до положень статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 27 «Конвенції про права дитини», ратифікованої Верховною Радою України 27.ІХ.1991року та положення «Декларації прав дитини» регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

За умов частини першої та третьої ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

На час розгляду справи домовленості між батьками з приводу участі відповідача в утриманні дитини не досягнуто, а отже аліменти підлягають стягненню в судовому порядку в силу ст. 181 Сімейного Кодексу України.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника та одержувача аліментів, а також враховуючи, що позивач в силу закону також зобовязана утримувати сина та інші обставини, що мають істотне значення, і вважає за необхідне, відповідно до ст. 182, 183 Сімейного кодексу України, позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.11.2013 року в силу ст. 191 Сімейного Кодексу України.

Суд визнає необхідним застосувати п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, покласти на відповідача.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 218, 224-226, 292, 367 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, враховуючи розяснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд ,

Вирішив :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Кримська АР, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, 04.01.2002 народження, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.11.2013 року та до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп. на користь УК у м. Чернігові/Новозаводський район, код ЄДРПОУ 38054398, МФО 853592, ГУДКСУ в Чернігівській області, розрахунковий рахунок 31210206700004, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу 02894496.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Маслюк