Ухвала суду № 3623534, 12.05.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                   Головуючий у 1 інстанції – Кошкош О.О.

                                                                                                                              Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.

                                                                                  Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                 У Х В А Л А

                                                             Іменем України

12 травня 2009року                                                                     справа № 2-а-30639/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого     суддіСіваченка І.В.суддів

при секретаріДяченко С.П., Нікуліна О.П.

Фаліні І.Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької областіна постанову              Донецького окружного адміністративного судувід18 лютого 2009 рокупо справі№ 2-а-30639/08за позовомДержавного підприємства «Сніжнеантрацит»доДержавної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької областіпрооскарження рішень, -

                                                         ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001431540/0 від 08.04.2008 року, № 0001451540/0 від 08.04.2008 року, № 0001461540/0 від 08.04.2008 року.

В обґрунтування позову зазначив, що Державною податковою інспекцією в місті Сніжне проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Сніжнеантрацит» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань. У результаті перевірки були виявлені порушення виражені в несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобов'язань у розмірі 590979,23 грн. з ПДВ.

За результатами перевірки складений акт та надіслані податкові повідомлення-рішення, згідно яких, на підставі пп. 17.1.7 п 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІП ДП «Сніжнеантрацит» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 128701,29 грн. з ПДВ.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті в протиріччі з чинним законодавством з наступних підстав.

Штраф на підставі пп. 17.1.7 п 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. застосовується якщо платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом.

Для застосування цієї штрафної санкції необхідна наявність декількох умов: по-перше, податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, по-друге погоджене податкове зобов'язання повинне бути несвоєчасно сплачене.

Норми Закону України № 2181 від 21.12.2000р. передбачають, що сплата податкового зобов'язання чи погашення податкового боргу здійснюється чи платником податків самостійно, чи податковим органом. Позивач платіжними дорученнями здійснив сплату податкового зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення. Скеровуючи поточні платежі на погашення податкового боргу відповідач керувався пунктом 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21. і 2.2000р. який передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, що, на думку позивача, є протиправним.

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2009 року позов було задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. сніжне Донецької області подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пунктом 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено механізм погашення податкового боргу, тобто яким чином сплачуються податки у разі наявностіподаткового боргу - податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, не є податковим боргом, у порядку календарної черги його виникнення. Ця норма права обов'язкова до виконання як платником податку, так і податковим органом.

Позивач має узгоджені, але несплачені податкові зобов'язання, тобто податковий борг, на підставі чого всі податкові зобов'язання позивача, перераховані до бюджету, пішли на погашення частки податкового боргу, а суми податкових зобов'язань з ПДВ залишились несплаченими. Просили прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Державне підприємство «Сніжнеантрацит» 02.09.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради як юридична особа, знаходиться на податковому обліку в Торезькій ОДПІ Сніжнянському відділенні з 06.03.2002 року.

Державна податкова інспекція у м. Сніжне є суб'єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Сніжнеантрацит» з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих за період з 01.10.2007 року по 25.02.2008 року, сплачених за період з 09.01.2008 року по 27.03.2008 року, по збору на геологорозвідувальні роботи за період з 20.11.2006 і по 28.03.2008 року, про що складений акт № 252/15-31906124 від 04.04.2008 року.

На підставі висновків акту встановлене порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 590979,23 грн., зі збору за геологорозвідувальні роботи у сумі 66403,04 грн.

Податковим повідомленням рішенням № 0001431540/0 від 08.04.2008 року на підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перся бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання визначений штраф на суму 12916,58 грн.

-

Податковим повідомленням рішенням № 0001451540/0 від 08.04.2008 року на підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання визначений штраф на суму 87414,68 грн.

Податковим повідомленням рішенням № 0001461540/0 від 08.04.2008 року на підставі підпункту 17.17 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пери бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання визначений штраф на суму 20370,03 грн.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст. 9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 211-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1  статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п. 17.1.7 пункту 17.1 статті із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-ІУ) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Разом з тим платник податків самостійно не проводив погашення податкових зобов'язань з ПДВ за період, що зазначений у акті перевірки, а платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи, здійснив оплату податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2008 року згідно з Постановою КМУ №270 від 07.03.2002 року, здійснив оплату відповідно до постанови по справі № 41/113, здійснив оплату відповідно до постанови по справі №2-а-8311.

Відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд першої інстанції правильно вважав, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, оскільки платник податків не сплачував у зазначені в акті періоди суми податкового боргу, а проводив платежі в рахунок оплати ПДВ за березень 2008 року згідно з Постановою КМУ №270 від 07.03.2002 року, здійснив оплату відповідно до постанови по справі № 41/113, здійснив оплату відповідно до постанови по справі №2-а-8311, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що у діючому на момент прийняття спірних повідомлень-рішень законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов'язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено - «податок на надра» та періоди, за які сплачуються суми.

Донецький окружний адміністративний суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких вищенаведених документів.

Відповідно п.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України.

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інші податковий період.

Таким чином, місцевий суд прийшов до правильного висновку щодо необхідності задоволення позову, визнавши оскаржувані повідомлення податкового органу недійсними.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на правильність цих висновків, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                               У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у справі № 2-а-30639/08 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області «про оскарження рішень» - залишити без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий:                                                                      І.В.Сіваченко

Судді:                                                                                    С.П.Дяченко

                                                                                                          О.А.Нікулін