Рішення № 3623506, 28.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/172

28.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

про стягнення 17 126,78 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Гарашко Ю.В., довіреність № 3 від 12.12.2008 р.

Цинда В.В., за дов. № 1 від 27.01.2009 р.

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 28.01.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" про стягнення 12 500,00 грн. основного боргу, 1 785,00 грн. пені, 366,78 грн. процентів річних та 2 475,00 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за видатковою накладною № 1277/12 від 14.12.2007 р.

Ухвалою суду від 31.12.2008 р. порушено провадження у справі № 54/172, розгляд справи призначено на 28.01.2009 р.

Позивачем у судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог на суму основного боргу у зв’язку із його сплатою відповідачем.

У судове засідання, призначене на 28.01.2009 р., представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив.

29.01.2009 р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить припинити провадження у справі, обґрунтовуючи це сплатою основного боргу та відсутністю підстав для стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" за видатковою накладною № 1277/12 від 14.12.2007 р. передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноком" товар загальною вартістю 17 118,83 грн.

Відповідно до п 2. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за накладною було отримано уповноваженою особою відповідача у повному обсязі за довіреністю серії ЯОР № 381251 від 06.12.2007 р. зі строком дії до 15.12.2007 р.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконані зобов’язання з поставки товару відповідачеві, що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

28.10.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу про оплату поставленого товару, яка, згідно з поясненнями відповідача, була ним отримана 08.11.2008 р.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, відповідач повинен був оплатити товар у повному обсязі протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, тобто до 15.11.2008 р.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з поясненнями позивача, відповідач частково оплатив поставлений товар, перерахувавши позивачеві 4 618,83 грн.

Станом на день прийняття рішення відповідач сплатив позивачу залишок боргу у сумі 12 500,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та поясненнями обох сторін. У зв’язку із сплатою відповідачем основного боргу, позивач 28.01.2009 р. зменшив позовні вимоги на суму основного боргу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 785,00 грн. пені за прострочення оплати.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виходячи із зазначеного, пеня застосовується лише у випадку, коли її застосування погоджено сторонами у відповідному договорі. Оскільки сторонами не визначено наслідків порушення зобов’язання у вигляді сплати пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 785,00 грн. пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 366,78 грн. трьох процентів річних. Зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню згідно з розрахунком суду:

Сума боргу

Оплата

Період

К-ть днів

простро-чення

% річні

Сума % річних, грн.

15 000,00

1 000,00

16.11.08

17.11.08

2

3

2,46

14 000,00

500,00

18.11.08

17.12.08

30

3

34,52

13 500,00

500

18.12.08

19.12.08

2

3

2,21

13 000,00

500,00

20.12.08

23.12.08

4

3

4,27

12 500,00

-

24.12.08

26.12.08

3

3

3,08

Всього

46,54

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 475,00 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за нижченаведеним розрахунком суду.

Індекс інфляції за листопад-грудень 2008 р.: 101,5% х 102,1% = 103,6%

Інфляційні втрати: 12 500,00 грн. х 103,6% - 12 500,00 грн. = 450,00 грн.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 496,54 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (03113, м. Київ, вул. Швецова, 1, код ЄДРПОУ 21628777, п/р № 26006301000221 у ВАТ "ВТБ Банк" у м. Києві, МФО 321767, п/р № 26009065162400 у АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, код ЄДРПОУ 33548855, п/р 2600515204 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 300335) 46 (сорок шість) гривень 54 коп. трьох процентів річних, 450 (чотириста п’ятдесят) гривень 00 коп. інфляційних втрат, 130 (сто тридцять) гривень 52 коп. державного мита та 89 (вісімдесят дев’ять) гривень 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 04.02.2009 р.