Постанова № 3623448, 24.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.04.2009 р.                                         11:34                                        № 7/586

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Кочана В.М. Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ФерЕйт

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Головного управління державне казначейство в м. Києві провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення Представники:

від позивачаЛинник Л. С., Горбаток Т. П., представники за довіреностями,

від відповідача1

від відповідача2Циганкова В. О., Максименко С. П., представники за довіреностями

не прибув

від прокуратуриНасадчук Ж. Д. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт», звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.03.2006р. № 0000022360/0, зобов’язати ДПІ у Подільському районі м. Києва включити ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт»в Реєстр про відшкодування податку на додану вартість по деклараціям наданим після 01.07.2005р., зобов’язати Головне управління державного казначейства України в м. Києві відшкодувати з бюджету на користь ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт»2599621,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006р. №0000022360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2005р., оскільки податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, чинне законодавство не встановлює обов’язку сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь податкової дисципліни.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, оскільки на їх думку, спірне рішення є обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.2007р. № 165.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку достовірності відображення сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт»(код за ЄДРПОУ 31725782), за період з 01.10.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої було складено акт перевірки № 20/23-608/31725782 від 20.03.2006р.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006р. № 0000042360/0, згідно якого встановлено порушення ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт»п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005р. у розмірі 650166,00 грн., листопад 2005р. у розмірі 877721,00 грн., грудень 2005р. у розмірі 408964,00 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.03.2006р., яке до нього не виносилося, оскільки податковим органом було прийняте повідомлення-рішення за № 0000042360/0 а не за № 0000022360/0, як зазначив у позовних вимогах позивач.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку учасників адміністративного процесу, суд дійшов висновку, що посилання представника відповідача-1 на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, обґрунтоване та підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У відповідності до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у листопаді 2006 року вже подавав адміністративний позов № 1/20/11-06 від 20.11.2006р. до Господарського суду м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києві від 20.03.2006р. № 0000042360/0.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2007р. у справі № 42/608-А позов ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт»до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним наведеного податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду. Згідно листа Господарського суду м. Києва від 13.02.2009р. № 06-37.1/395 вказана ухвала Господарського суду м. Києва від 10.07.2007р. у справі № 42/608-А є чинною.

Тобто, у листопаді 2006 року позивач дізнався про порушення своїх прав, однак з позовом звернувся до суду лише у 2008 році.

Крім того, як свідчать обставини справи, позивачем було подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за звітні податкові періоди вересень –грудень 2005р., згідно яких ним було визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у загальному розмірі 2599621,00 грн., а саме: вересень 2005р. –122782,00 грн.; жовтень 2005р. –1190154,00 грн.; листопад 2005р. –877721,00 грн.; грудень 2005р. 408964,00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 наведеного Закону передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

У відповідності до п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 вищевказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

В п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»закріплено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону, у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Тобто, керуючись наведеними положеннями позивач надав відповідачу-1 податкові декларації з податку на додану вартість, відповідні розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Отже, вказаний позивачем у податкових деклараціях спосіб відшкодування є реалізацією права платника податку закріпленого наведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

В той же час, суд звертає увагу на те, що окрім права платника податку на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і обов’язку відповідачів здійснити бюджетне відшкодування Закон України «Про податок на додану вартість»чітко визначає строки протягом яких податковий орган може провести відповідну перевірку щодо з’ясування правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи зі змісту п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган протягом 30 днів, після отримання відповідної податкової декларації, повинен провести перевірку заявлених у такій декларації даних. При цьому, у разі якщо є достатні підстави вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган протягом 30 днів має право провести виїзну перевірку платника податку щодо визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Однак, як свідчать матеріали справи, податковим органом перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2599621,00 грн. за період вересень –грудень 2005 р. не проводилась, податковим органом висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача органам державного казначейства не було подано.

Тобто, позивач ще у 2006 році дізнався про порушення своїх прав в частині повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, однак з позовом звернувся до суду лише у 2008 році.

Відповідно до вимог ч.1 п.3 ст. 7 та ч. 1 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах, учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, при цьому, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права та обов’язки.

Згідно ч.3 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України уразі якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується порядку встановленому цим Кодексом.

Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку на звернення до суду, а також не довів суду наявність поважних та обґрунтованих причин пропуску строку на звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Суд враховує, що заперечуючи проти позову відповідачі звертали увагу на пропуск позивачем строку на звернення до суду та наполягали на тому, щоб у зв’язку із цим суд відмовив позивачу у задоволенні позову.

За таких умов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

На підставі ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт».

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94,158, 163, 157 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва:

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ФерЕйт»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Головного управління державного казначейства в м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, зобов’язання відшкодувати ПДВ відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –12.05.09

Головуючий Суддя                                                             Арсірій Р.О.

Судді                                                                                           Кочан В.М.                                                                                           Келеберда В.І.