Постанова № 3623429, 28.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28.10.2008 р.                                                                                                     № 6/502

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Підприємство з іноземною інвестицією в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ASBIS-Україна"

до Державна податкова інспекція у Солом"янському районі міста Києва

провизнання частково не чинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

позивача Іванцов В.В. (довіреність від 18.04.2008 р. б/н); Опалінська О.В. (довіреність від 27.10.2008 р. б/н)

відповідача Стасюк Н.М. (довіреність від 12.11.2008 р. № 148); Карманець С.В.. (довіреність від 04.09.2008 р. № 117); Яцишина І.О. (довіреність від 17.12.2007 р. № 162)

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.10.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Підприємства з іноземною інвестицією в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS- Україна»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення від 15.04.2008 р. № 0001562302/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 180676,07 грн. та штрафних санкцій в розмірі 90338,04 грн., всього на загальну суму 271014,47 грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку щодо порушення Підприємством з іноземною інвестицією в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS- Україна» п. 1.10 ст. 1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР) в частині завищення позивачем скоригованих валових витрат через неправомірне включення до їх складу відсотків за договорами факторингу, що призвело до неправомірного донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 180676,07 грн. та штрафних санкцій в розмірі 90338,04 грн.

          Відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне. ПІІ ТОВ «ASBIS- Україна»до складу валових витрат проценти за договором факторингу, які на думку відповідача не відносяться до п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим порушило п.п. 5.5.1 п. 5.1 та п. 5.5 ст. 5 цього Закону. Тому, донарахування позивачу податку на прибуток та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ відповідають чинному законодавству.          

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка Підприємства з іноземною інвестицією в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS- Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р. За результатами перевірки був складений акт від 02.04.2008 р. № 4739/23-02/25274125 та прийняте податкове повідомлення –рішення про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 183168,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 91584,00 грн.

          Позивач з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням –рішенням не погодився в частині завищення підприємством скоригованих валових витрат за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2007 р. через неправомірне включення їх до складу процентів за договорами факторингу, і в зв’язку з чим, застосування до нього штрафних санкцій, всього на суму 271014,47 грн., з яких 180676,07 грн. основного платежу та штрафних санкцій в розмірі 90338,04 грн.

          Відповідач за результатами перевірки встановив порушення п. 1.10 ст. 1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон України № 283/97-ВР), а саме на думку відповідача –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, позивач включав до валових витрат суму процентів за договорами факторингу за 2006 р. 449103,00 грн. та за дев’ять місяців 2007 р. в розмірі 722704,00 грн., які не відповідають вимогам п. 1.10 ст. 1 цього Закону, що призвело до завищення скоригованих валових витрат.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

          Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивачем були укладені договори факторингу щодо відступлення Банку (фактору) своє право грошової вимоги до третіх осіб (боржників), а саме:

ФакторДата, номер договоруСрок дії договоруЛіміт

фінансування,

грн.Комісія за

управління

коштами

(одноразова),

%Комісійна винагорода

за

передання

авансу,%

ПРПСБоржники: по сублімітам, грн.

АКБ

„Райффайзенбанк

Україна"17.05.2006р. № РТ 06-166/28-415.05.0760000000,80,68ТОВ «МКС»(код

21197076)-

3500000

ТОВ «АМІ»(код

13539835)-

2500000

Додаткова угода №3 від 23.11.06 11000000 0,65ТОВ «МКС»(код 21197076)- 6000000

ТОВ «АМІ»(код

13539835)-

5000000

ЗАТ «ОТП Банк»28.04.2007р. № РТ 07-120/28-428.03.0875000000,350,60ТОВ «МКС»(код

21197076)-

4000000

ТОВ «АМІ»(код

13539835)-

3500000

ЗАТ «ОТП Банк»24.09.2007р. № РТ 07-456/28-0323.09.08170000000,350,60ТОВ «МКС»(код

21197076)-

5500000

ТОВ «АМІ»(код

13539835)-

3500000

ТОВ «Навігатор»

(код 23704614)-

4000000

ПРПС - поточна ринкова процентна ставка за надання кредиту є плаваючою і змінювалась від 10,5% до 14,5% річних Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу (стаття 1078 ЦК України) може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з п. 8 розділу ІІ «Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених Постановою Верховної Ради України від 27.06.1995 р. № 247/95-ВР (із змінами та доповненнями), прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) - це сума виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на добавлену вартість (за винятком товарообмінних операцій з нерезидентами), акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Відповідно до абз. «е»п. 25 Постанови № 247/95-ВР, до переліку інших витрат віднесені витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом;

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлює п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат відносяться будь які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (утому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Тобто, в переліку встановлених п.п. 5.3 –5.7 обмеження щодо витрат, які не включаються до складу валових витрат, виплати, які пов’язані з оплатою факторингових операцій не вказуються.

Також, відсутні такі обмеження і в п. 7.9 ст. 7 Закону України № 283/97-ВР щодо оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями. Суд вважає, що хоча за рядом ознак договір факторингу має ознаки фінансового кредиту та операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями, однак вказані операції в розумінні Закону України № 283/97-ВР, не є операцією з надання фінансового кредиту та/або операцією з борговими вимогами та зобов’язаннями.

          Пункт 5.11 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, податкове повідомлення –рішення в частині донарахування податкового зобов’язання на суму 180676,07 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить чинному законодавству України.

          Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення прийняте Держаною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва № 001562302/0 від 15.04.2008 в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем на суму 271014,47 грн., з яких 180676,07 грн. основного платежу та 90338,04 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

3. Присудити на користь Підприємства з іноземною інвестицією в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ASBIS- Україна»судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.