Ухвала суду № 36233806, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К-34995/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі №2а-15899/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0000642341/0 від 07.06.2010 про визначення податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств у сумі 82608 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41304 грн., а всього на суму 123912 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №242/23-213/34940079 від 06.06.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.1.31, 1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження об?єкта оподаткування податком на прибуток на 220459 грн. та відповідно податкового зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 55115 грн.

Підставою для таких висновків стало здійснення позивачем поставки борошна пшеничного вищого ґатунку за експортним контрактом №19/08/08-08 від 19.08.2008 з ТОВ «Люкс-2004» (м.Тбілісі, Республіка Грузія) за цінами меншими за ціну придбання, а тому операції з придбання та подальшої поставки здійснені поза межами господарської діяльності та не беруть участі у формуванні валового доходу та валових витрат підприємства.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642341/0 від 07.06.2010, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 82608 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 41304 грн., а всього на суму 123912 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Факт придбання позивачем борошна у ЗАТ «Маріупольський млинкомбінат» та реалізація його за зовнішньоекономічним контрактом ТОВ «Люкс-2004» м.Тбілісі Республіка Грузія відповідачем не заперечується. Спірним є питання різниці в ціні пшеничного борошна, яке придбавалося на внутрішньому ринку та реалізовувалося за експортним контрактом.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх призначення для використання у господарській діяльності підприємства.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Проте, збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем доведено наявність об?єктивних економічних причин визначення ціни борошна пшеничного, що експортується. А саме, за експортним контрактом позивачем у жовтні 2008 року позивачем була отримана передоплата в сумі 229622,5 доларів США. У жовтні 2008 року позивачем здійснена поставка лише 197 тон борошна замість 585 тон, на прохання ТОВ «Люкс-2004» м.Тбілісі Грузія, у зв?язку з тим, що військові події в Грузії спричинили труднощі зі складуванням товару. З метою продовження партнерських взаємовідносин та збереження ринку збуту позивач та ТОВ «Люкс-2004» м.Тбілісі, Грузія дійшли згоди що поставка борошна пшеничного буде здійснюватись за цінами, що будуть діяти у місяці, в якому буде здійснюватися поставка. Під час виконання умов експортного контракту ціна на світовому ринку на борошно пшеничне зменшилася, а на внутрішньому навпаки збільшилась. Відмова від складення специфікацій обумовила би обов?язок позивача повернути суми передоплат, у зв?язку зі зміною курсу долара США.

Крім того, здійснення низькорентабельних експортних операцій не мало систематичного характеру, згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, прибуток позивача склав 175936 грн., за 2009 рік 208096 грн., тобто діяльність позивача в цілому була прибутковою.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав для донарахування податкових зобов'язань на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун