Ухвала суду № 36233805, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/800/10370/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі № 1570/2203/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінодел» (надалі - позивач, ТОВ «Вінодел») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2012 № 0002902310.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за вересень-грудень 2011 року за рахунок віднесення сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Дізель Плюс» та ТОВ «Імекс Юг».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку діяльності позивача з питань достовірності даних податкових декларації з податку на додану вартість за липень-грудень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Дізель Плюс», ТОВ «Імекс Юг».

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 07.03.2012 № 68/22-4/33312152, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 № 0002902310 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 3 046 076,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 761 519,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність у позивача виданих йому продавцями товару податкових накладних, інших первинних документів і сплата податку на додану вартість у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не може погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Нормами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів, підтверджені належним чином оформленими документами.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у вересні-грудні 2011 року мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Дізель Плюс» та ТОВ «Імекс Юг».

На підставі договорів купівлі-продажу від 01.10.2011 № В-3/10, укладеного з ТОВ «Дізель Плюс», від 05.09.2011 № 05/09, укладеного з ТОВ «Флорена-Плюс», від 10.09.2011 № 10/09, укладеного з ТОВ «Імекс Юг», позивач мав придбати виноград врожаю 2011 року білих сортів.

На підтвердження поставки позивачем надано суду видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких ТОВ «Вінодел» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень-грудень 2011 року по взаємовідносинах з цими постачальниками.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту робіт, що виконуються, або послуг, що надаються, тощо.

У світлі наведених рекомендацій судом першої інстанції встановлено, що фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами (договори, податкові накладні, видаткові накладні). Передбачений договорами товар (виноград) не переміщувався, його відвантаження, передача та зберігання не підтверджено товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, договорами оренди вантажного автотранспорту, актами приймання товару покупцем або документами складського обліку про оприбуткування придбаного товару на складі покупця, як передбачено умовами п. 7.1, п. 7.3 вказаних Договорів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не підтверджено факт реального придбання обумовленого товару у ТОВ «Флорена-Плюс», ТОВ «Дізель Плюс» та ТОВ «Імекс Юг» у відповідності до укладених між ними договорів та, відповідно, не підтверджено право позивача на формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідними операціями. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 № 0002902310 про нарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 3 046 076,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 761 519,00 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Водночас, суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі № 1570/2203/2012 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 у справі № 1570/2203/2012 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна