Ухвала суду № 36233700, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К-42165/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010

у справі №2а-3699/10/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів»

до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010, у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень Саратської МДПІ в Одеській області про визначення податкових зобов?язань з податку на прибуток на загальну суму 128685,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 126171,00 грн. відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому доводи касаційної скарги стосуються помилковості висновків суду щодо правомірності визначення позивачеві зобов?язань з податку на прибуток та не містять заперечень щодо визначення зобов?язань з податку на додану вартість.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 01.10.2009, за результатами якої складено акт №1593/2300/00955437 від 30.12.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 96430 грн. та пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв?язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 87511,00 грн. та завищено залишок від?ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 26976,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000042300/0 від 18.01.2010, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 87511,00 грн. та штрафні санкції 38660,00 грн., та №0000062300/0 від 18.01.2010, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 96430,00 грн. та штрафні санкції в сумі 32255,00 грн.

За наслідками адміністративного узгодження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Об?єднана елеваторна компанія» (виконавець) укладений договір консультаційно-сервісного обслуговування від 05.01.2004 №19/04-с, згідно якого виконавець зобов?язується здійснювати консультаційно-сервісне обслуговування підприємницької, фінансової, адміністративно-господарської, корпоративної та іншої діяльності замовника. Згідно з п.2.1 Договору консультаційно-сервісне обслуговування діяльності замовника здійснюється виконавцем шляхом надання усних і письмових консультацій, підготовки проектів, оглядів, аналітичних матеріалів, формування баз даних, організації впровадження нових методів і технологій управління та виробництва, проведення робіт, представництва інтересів замовника перед третіми особами та в іншій, узгодженій сторонами формі.

На підтвердження виконання зобов'язань по договору між сторонами складені акти здачі-прийняття робіт від 31.10.2008 № ОЭ-0000314, від 28.11.2008 № ОЭ-0000341, від 31.12.2008 № ОЭ-0000368, від 30.01.2009 № ОЭ-0000015, від 27.02.2009 № ОЭ-0000043 та акти надання послуг від 31.03.2009 № 68, від 30.04.2009 № 99, від 29.05.2009 № 138, від 30.06.2009 № 175, від 31.07.2009 № 204, від 31.08.2009 № 231, від 30.09.2009 у № 68 на загальну суму 385719,00 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем всупереч вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» документально не підтверджений зміст господарських операцій з ПП «Об?єднана елеваторна компанія». Наявні у позивача акти здачі-прийняття виконаних робіт та акти надання послуг не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - не зазначено конкретних видів послуг, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об'єм, вартість та зв'язок з господарською діяльністю підприємства, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильності її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, згідно п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на оплату робіт (послуг) у разі наявності первинних документів, що підтверджують їх достовірність та реальність, а також безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

З огляду на те, що позивачем не доведено, що інформаційно-консультативні послуги були ним отримані та використані у господарській діяльності, оскільки ні з актів прийому-передачі, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про правомірність визначення податковим органом податкового зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 37344,00 грн. внаслідок порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», то судова колегія знаходить їх правильними. Заперечень щодо зазначених висновків судів попередніх інстанцій касаційна скарга позивача не містить.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів» відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун