Ухвала суду № 36233662, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/21872/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі № 2а-1670/7956/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-СТО»

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-СТО» (надалі - позивач, ТОВ «Транс-СТО») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі - відповідач, Полтавська МДПІ Полтавської області), у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.05.2011 № 0000322301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012, адміністративний позов ТОВ «Транс-СТО» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ Полтавської області від 24.05.2011 № 0000322301.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Транс-СТО», зареєстроване 27.05.2009, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 27.05.2009 серія А00 № 189589, та перебувало на податковому обліку 28.05.2009 до Полтавської МДПІ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Транс-СТО» були: діяльність автомобільного транспорту, інші види оптової торгівлі, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, надання інших комерційних послуг, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

На підставі направлення від 26 .04.2011 № 000012, згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Полтавської МДПІ від 26.04.2011 № 386 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транс-СТО» з питань дотримання вимог податкового (валютного) законодавства за період з 27.05.2009 по 30.06.2010, за результатами якої 12.05.2011 складено акт № 394/23/30296958 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення:

- пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого завищено валові витрати в сумі 21 446,76 грн., а саме: підприємством включено до валових витрат суми за виконані послуги з ремонту основних засобів по операції, яка фактично не відбулася, в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 21 446,76 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 17 157,40 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000322301, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21 447,00 грн. та штрафні санкції в сумі 5 362,00 грн.; № 0000332301, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17 157,00 грн. та штрафні санкції в сумі 4 289,00 грн.

Позивач скористався правом оскарження спірних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової адміністрації у Полтавській області та Державної податкової адміністрації України, рішеннями яких скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Під час розгляду даної справи у суді першої інстанції позивач змінив позовні вимоги та просив суд скасувати лише податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 № 0000322301.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів жодним належним доказом правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 № 0000322301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 21 447,00 грн. та штрафні санкції в сумі 5 362 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме: витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Положеннями п. 5.3 - 5.7, зазначеного Закону, встановлено певні обмеження/прямі заборони щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Однак, заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, законодавцем не встановлено.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, товарно-транспортні накладні ПП «Абріс Трейд» позивачу не надавалися. При цьому суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотримання чи порушення ним правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій.

Згідно доводів позивача, товар перевозився транспортом перевізника в його ємностях (бочки по 200 л), після доставки товару дизпаливо було використано в господарській діяльності підприємства, а саме залито в автомобілі позивача, що підтверджується відомостями на видачу паливно-мастильних матеріалів за квітень, травень, червень 2010 року, що містяться в матеріалах справи. Дані факти відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, доводи податкового органу, на підставі яких можна було б дійти висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Абріс Трейд», у матеріалах справи відсутні.

Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно матеріалів справи, у рішеннях Державної податкової адміністрації у Полтавській області та Державної податкової адміністрації України про розгляд скарг позивача на спірне податкове повідомлення-рішення зазначено, що відповідно до акта перевірки встановлено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством включено до складу валових витрат суму за придбане пальне, в результаті чого завищено податок на прибуток на суму 21 446,75 грн.

Разом з тим, згідно висновку акта перевірки, позивачем допущено порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено валові витрати на суму 21 446,76 грн., а саме: підприємством включено до валових витрат суми за виконані послуги з ремонту основних засобів по операціях, які фактично не відбулися, в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 21 446,76 грн.

При цьому згідно пояснень, наданих представниками позивача в суді першої інстанції, які відповідачем також не спростовано, ТОВ «Транс-СТО» не проводило жодних робіт з ремонту основних засобів протягом періоду, що перевірявся.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 № 0000322301 був акт перевірки № 394/2301/36422141 від 11.05.2011 у той час, як в матеріалах справи міститься акт перевірки від 12.05.2011 № 394/23/30296958.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтованого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 № 0000322301.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а-1670/7956/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М .Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна