Ухвала суду № 36233456, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/73998/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Хмельницького міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року Хмельницький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача 25367,90 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 25367,90 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до персональної картки особи, яка звернулась до ЦЗ, ОСОБА_3 28 січня 2011 року був зареєстрований в Хмельницькому міському центрі зайнятості. Під час реєстрації ОСОБА_3 подано трудову книжку НОМЕР_1, в якій зроблено запис про те, що 05 січня 2011 року позивача звільнено з КП «Південно-Західні тепломережі» за п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності).

ОСОБА_3 перебуваючи на обліку в Хмельницькому міському центрі зайнятості з 04 лютого 2011 по 06 травня 2012 року отримував допомогу по безробіттю. Відповідно до додатку до персональної карки про прийняті рішення щодо нарахувань та платежів відповідач за вказаний період отримав 25367,90 грн.

Хмельницьким міським центром зайнятості відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1 було проведено розслідування страхових випадків та необґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним. Згідно даних якого встановлено, що ОСОБА_3 під час роботи на основному місці в КП «Південно-Західні тепломережі» працював за сумісництвом на ПНВП «Таір-Ексклюзив» та ПП «Таір-Гарант», отримував заробітну плату та відповідно до наказів вище вказаних підприємств був звільнений 31 січня 2011 року за ст. 38 КЗпП України.

Згідно з наказом Хмельницького міського центру зайнятості від 11 червня 2012 № 154 було прийнято рішення відносно ОСОБА_3 про повернення коштів в сумі 25367,90 грн., оскільки працевлаштування та отримання відповідачем доходу від ПНВП «Таір-Ексклюзив» та ПП «Таір-Гарант» дає підстави для повернення виплаченої, у період з 04 лютого 2011 року по 06 травня 2012 року, допомоги по безробіттю у розмірі 25367,90 грн.

Відповідно до п.2 Порядку реєстрації, перереєстрації, та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 (далі - Порядок №219) незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості, в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінсоцполітики. Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Підпунктом 6.1. пункту 6 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 р. (далі - Порядок №307), передбачено, що допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в службі зайнятості.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання їм соціальних послуг, а сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 6.14. Порядку №307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

В абзаці 15 пункту 20 Порядку №219 встановлено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 на момент реєстрації в центрі зайнятості 28 січня 2011 року працював в ПНВП «Таір-Ексклюзив» та ПП «Таір-Гарант», про що не повідомив позивача.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки на момент звернення та реєстрації в центрі зайнятості, позивач був працюючим та не мав права на отримання статусу безробітного.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: