Ухвала суду № 36233420, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/20852/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011

у справі № 2а-6796/10/1870

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація»доДержавної податкової інспекції у м. Сумипроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сумифітофармація») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Суми) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652306/0/36444 від 21.05.2010.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Сумифітофармація» у листопаді 2009 року подало до Державної податкової інспекції в м. Суми декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

Відповідно до поданої декларації, позивач задекларував до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 144295,00 грн. за жовтень 2009 року по оплаченим сумам попереднього періоду.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сумифітофармація», за результатами якої складена довідка № 9025/23-6/31397624 від 23.12.2009, якою підтверджена відображена ТОВ «Сумифітофармація» сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 144295,00 грн. В довідці зазначено, що остаточний висновок щодо відшкодування заявленої суми з бюджету буде зроблено при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та встановленні фактичної сплати даної суми ПДВ до державного бюджету.

14.05.2010 ДПІ в м. Суми провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Сумифітофармація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалася в період з 01.09.2009 по 31.09.2009, за результатами якої складено акт № 3860/23-6/31397624 від 14.05.2010, в якому вказано про завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 15937,17 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 № 0000652306/0/36444, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на 15937,17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що ТОВ «Сумифітофармація» в повному обсязі виконало вимоги пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується копією декларації з відповідними відмітками податкового органу та органу Державного казначейства України. Відповідач ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні не довів, що контрагенти позивача не сплатили до бюджету суму ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Виходячи з аналізу норм п. п. 10.1 та 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів приходить до висновку, що встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальників позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно з пп. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, керуючись п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами пп. 7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до пп. 7.7.5 та пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сумифітофармація» подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток №3 до декларації) в розмірі 144295,00 грн.

Відповідач на підставі пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» провів позапланову виїзну перевірку заявлених у декларації даних ТОВ «Сумифітофармація», за результатами якої була складена довідка від 23.12.2009, якою підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Факт отримання товару ТОВ «Сумифітофармація» від ТОВ «Союз-Метал Маркет» в серпні 2009 року на вищезазначену суму підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи. Транспортування товару відбувалось за рахунок постачальника.

Підставою для висновку органу державної податкової служби в акті ДПІ в м. Суми від 14.05.2010 № 3860/23-6/31397624 стала та обставина, що проведення перевірки ТОВ «Променергопостач» неможливе у зв'язку з його відсутністю за юридичною адресою.

Отже, оскільки за результатами перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання до виробника, як зазначає відповідач, не вдалось встановити надходження сум податку на додану вартість до Державного бюджету, а тому відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Проте, колегія суддів зауважує на той факт, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб (постачальників позивача), щодо яких відповідачем встановлено факт порушення податкового законодавства.

Крім того, слід зазначити, що реальність господарських операцій, за якими відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у жовтні 2009 року, підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем було повністю дотримано всі вимоги закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, ним було подано декларацію податку на додану вартість, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування. Вказані суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не були визнані недійсними, також не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договорами з урахуванням ПДВ.

Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявлені свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров