Ухвала суду № 36233270, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/27857/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011

у справі № 2а-6286/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш»

до Державної податкової інспекції в м. Суми,

Головного управління Державного казначейства України у Сумській області

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Насоселектромаш») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ в м. Суми), Головного управління Державного казначейства України у Сумській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКУ у Сумській області) про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 470229,78 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подало до відповідача 1 податкові декларації з податку на додану вартість разом з розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем 1 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, липень 2009 року - січень 2010 року, березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в періоди відповідно за березень 2009 року, червень 2009 року - грудень 2009 року, лютий 2010 року, за результатами якої складений акт від 26.06.2009 №4619/23-6/32318056-100.

За результатами перевірки був зроблений висновок, яким повністю підтверджено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009 року, липень 2009 року - січень 2010 року, березень 2010 року, при цьому зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення, позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Працівниками податкового органу, після отримання відомостей про контрагента позивача були проведені виїзні позапланові документальні перевірки, за результатами яких зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року, липень 2009 року - січень 2010 року, березень 2010 року, про що винесені податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2009 №0000852306/0/79109, яке було визнано протиправним та скасовано постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 у справі №2а-576/10/1870; від 20.11.2009 №0000872306/0/79442, від 19.01.2010 №000092306/0/2425, які були визнані протиправними та скасовані постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2010 у справі №2а-701/10/1870.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого)податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 наведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на проміжок часу з травня 2009 року по квітень 2010 року були задекларовані та надані заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідачем на час розгляду справи залишилось невідшкодованими всього на суму 287456,64 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що законодавець не ставить в залежність бюджетне відшкодування від здійснення зустрічних перевірок податковим органом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров