Ухвала суду № 36233137, 20.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р.Справа № 816/1543/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 816/1543/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

27 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 20 березня 2013 року № 0002451503, № 0002461503.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Інвестпромгаз", ТОВ "Ільяс", ТОВ "Медіаплан".

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 05 березня 2013 року по 12 березня 2013 року фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Полтавакондитер" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 12 березня 2013 року № 1455/15.3/00382208, у якому зафіксовано порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ПАТ "Полтавакондитер" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 року на суму 98525 грн., завищено суму від'ємного значення за грудень 2012 року на суму 448357 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2013 року № 0002451503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 98525 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 49262,5 грн.; № 0002461503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 448357 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Інвестпромгаз", ТОВ "Ільяс", ТОВ "Медіаплан".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що реальність господарських операцій між ПАТ "Полтавакондитер" та ТОВ "Інвестпромгаз", ТОВ "Ільяс", ТОВ "Медіаплан" податковим органом під сумнів не ставиться та підтверджується матеріалів справи.

При цьому, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на твердженні про неправомірне включення ПАТ "Полтавакондитер" до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2012 року податкових накладних, що не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. У разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця у тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

У ході судового розгляду встановлено, що ТОВ "Інвестпромгаз" за фактом поставки товарів виписані податкові накладні від 25 жовтня 2012 року № 182 на суму 300000 грн., у тому числі ПДВ - 50000 грн., від 29 жовтня 2012 року № 188 на суму 291151,75 грн., у тому числі ПДВ - 48525,29 грн.

Із реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року вбачається, що податкові накладні, виписані ТОВ "Інвестпромгаз" у жовтні 2012 року, позивачем фактично були отримані від вказаного контрагента у листопаді 2012 року, після чого ПАТ "Полтавакондитер" суму ПДВ за жовтень 2012 року в загальному розмірі 98525 грн. включено до податкової декларації за листопад 2012 року, що підтверджується додатком № 5 до вказаної декларації.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю у позивача даних податкових накладних у жовтні 2012 року, право на податковий кредит по вказаних накладних згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у жовтні 2012 року у ПАТ "Полтавакондитер" не виникло, оскільки не було підтверджено податковими накладними.

Також встановлено, що ТОВ "Ільяс" за фактом здійснення господарських операцій виписано податкову накладну від 19 жовтня 2012 року № 19 на суму 43387,5 грн., у тому числі ПДВ - 7231,25 грн.; ТОВ "Медіаплан" за фактом здійснення господарських операцій виписано податкові накладні від 30 листопада 2012 року № 11 на суму 479194,02 грн., у тому числі ПДВ 79865,67 грн., від 30 листопада 2012 року № 12 на суму 2167560,4 грн., у тому числі ПДВ 361260,07 грн.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року податкові накладні, виписані ТОВ "Ільяс" у жовтні 2012 року, ТОВ "Медіаплан" у листопаді 2012 року, позивачем фактично отримані від вказаних контрагентів у грудні 2012 року, після чого ПАТ "Полтавакондитер" суму ПДВ за жовтень-листопад 2012 року у загальному розмірі 448356,99 грн. включено до податкової декларації за грудень 2012 року, що підтверджується додатком №5 до вказаної декларації.

Отже, у зв'язку із відсутністю у позивача даних податкових накладних у жовтні-листопаді 2012 року, право на податковий кредит по вказаних накладних згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у жовтні-листопаді 2012 року у ПАТ "Полтавакондитер" не виникло, оскільки не було підтверджено податковими накладними.

Колегія суддів зауважує, що згідно з абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Заява зі скаргою на постачальників подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки, у порушення вимог Податкового кодексу України ТОВ "Інвестпромгаз", ТОВ "Ільяс", ТОВ "Медіаплан" не зареєструвало виписані ними на користь позивача податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, разом із деклараціями з ПДВ за листопад-грудень 2012 року ПАТ "Полтавакондитер" поданий додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)", а також всі документи, що підтверджують факт придбання товару у вказаного контрагента.

Колегія суддів зазначає, що ПАТ "Полтавакондитер" правомірно включило до складу податкового кредиту за листопад 2012 року суму ПДВ у загальному розмірі 98525 грн. згідно податкових накладних від 25 жовтня 2012 року №182 та від 29 жовтня 2012 року №188, виписаних ТОВ "Інвестпромгаз", та заяви зі скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму ПДВ у розмірі 448356,99 грн. згідно податкової накладної від 19 жовтня 2012 року №19, виписаної ТОВ "Ільяс"; та згідно податкових накладних від 30 листопада 2012 року №12, від 30 листопада 2012 року №11, виписаних ТОВ "Медіаплан".

Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що твердження податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за відповідний період, у якому відбувалися господарські операції із ТОВ "Інвестпромгаз", ТОВ "Ільяс", ТОВ "Медіаплан", суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Крім того, сума бюджетного відшкодування у розмірі 98525 грн., правомірність декларування якої є предметом розгляду даної справи, сформована за рахунок від'ємного значення листопада 2012 року - 98525 грн., що досліджувалося у справі № 816/857/13-а.

У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для донарахування суми штрафної санкції у розмірі 50% згідно податкового повідомлення рішення від 20 березня 2013 року №0002451503 було податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000031503.

Слід вказати, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2013 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 лютого 2013 року №0000031503.

Отже, оскільки, судовим рішенням встановлено неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 25%, то повторність визначення позивачу протягом 1095 днів податкового зобов'язання відсутня, з огляду на що застосування податковим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення рішення від 20 березня 2013 року №0002451503 є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено правомірність декларування ПАТ "Полтавакондитер" від'ємного значення листопада 2012 року у розмірі 98525 грн., зазначені обставини доказуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях ПАТ "Полтавакондитер" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 12 березня 2013 року № 1455/15.3/00382208.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 20 березня 2013 року № 0002451503, № 0002461503 року такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 816/1543/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.