Ухвала суду № 36233076, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/36081/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011

у справі № 2-а-1870/1237/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екфіла»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екфіла» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Екфіла») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2010 №0009872304/87602 в розмірі 12104,08 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення відповідачем перевірки господарської одиниці ТОВ «Екфіла» - автозаправної станції №27, яка розташована за адресою: м. Ромни, вул. Конотопській, 190, щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, податковим органом було складено акт №0315/18/13/23/37052447 від 19.10.2010.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №009872304/87602 від 17.11.2010, яким відповідно до статті 21 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон №265/95-ВР) до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12104,08 грн. (6052,04 грн. х 2).

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, яке полягало у не забезпеченні ведення у встановленому законом порядку обліку товарних запасів за місцем здійснення їх реалізації у зв'язку з чим, встановлено, що вартість не облікованих, або реалізованих з порушенням, встановленого законодавством порядку обліку паливно-мастильних матеріалів, складає 6052,04 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 21 Закону №265/95-ВР).

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV).

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі по тексту - Інструкція).

Нормами цього наказу встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку.

Пунктом 16 Інструкції передбачено, що відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Тобто, із зазначених приписів випливає, що облік руху та фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС здійснюється у змінному звіті, ведення якого є обов'язковим для суб'єктів господарювання, що займаються реалізацією нафтопродуктів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час перевірки не перевірялися документи обліку нафтопродуктів та не встановлювалась кількість нафтопродуктів згідно документів обліку.

Також, в акті перевірки не зазначено в яких документах обліку руху нафтопродуктів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій з реалізації нафтопродуктів.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що Х-звіт, на підставі якого відповідач прийшов до висновків про порушення позивачем порядку обліку руху нафтопродуктів, є розрахунковим документом та не є документом обліку руху нафтопродуктів.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання відповідача на постанову Роменського міськрайонного суду від 30.12.2010 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, яка набрала законної сили та якою, на думку відповідача, підтверджено факт порушенням позивачем встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання є необґрунтованими, оскільки зазначеною постановою встановлений факт порушення ОСОБА_3 порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а не порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Отже, в силу приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова не може бути преюдиційним фактом у даній справі.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров