Ухвала суду № 36232781, 16.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7988/13 Головуючий 1 інст. -

Справа № 2018/5664/2012 Золотарьова Л.І.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Яцина В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до старшого слідчого СУ ГУМВСУ в Харківській області Павленко Станіслава Юрійовича про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

26.01.2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь з відповідача 200 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову послалася на те, що 25 січня 2008 року відповідач протиправно направив керівнику за місцем роботи позивачки лист № 47/838, в якому вказав на те, що ОСОБА_3, син позивачки, є обвинувачений у кримінальній справі № 61061478, а позивачка є його захисником, а також - статтю кримінального кодексу, за якою ОСОБА_3 був звинувачений та інші відомості, не передбачені законом, чим було порушені особисті немайнові права позивачки, передбачені ст. 296 ЦК України. Внаслідок цього позивачці було відмовлено у роботі на півставки, а згодом їй було запропоновано звільнитися з роботи за згодою сторін і вона була змушена з цим погодитися, внаслідок чого втратила певні пенсійні виплати і їй було завдано моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі поставила питання про його скасування і повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та цивільного процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вказала, що: справа була розглянута у її відсутність, суд безпідставно відмовив у витребуванні документів про причини звільнення позивачки з роботи, а також не допитав позивачку, внаслідок чого вона не змогла надати додаткові докази по справі; суд не взяв до уваги, що інформація вважається поширеною у випадку повідомлення інформації хоча б одній особі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що внаслідок направлення слідчим листа на роботу позивачки такого поширення не було; суд безпідставно не взяв до уваги рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.12.2012 року про те, що метою направлення листа були не оперативно-слідчі дії, а повідомлення керівництву за місцем роботи про наявність кримінальної справи, про її і ОСОБА_3 процесуальний статус у кримінальній справі, що вона є мати звинуваченого; суд невірно витлумачив зміст показань свідка і безпідставно не взяв до уваги копії документів, які вона надала до суду.

Судова колегія відповідно до ст.ст. 303, 305 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, при цьому повідомлені позивачкою причини неявки не є поважними, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За частиною першою ст. 296 ЦК України (в редакції Закону України N 3261-IV від 22.12.2005, яка була чинна на день виникнення спірних правовідносин) фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах діяльності. Тому одним зі способів використання свого імені є заборона розголошувати своє ім'я.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України наданий захист у використанні імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, за яким ім'я таких осіб може бути використане обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 276 ЦК України передбачає, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Судом безспірно встановлено, що 25 січня 2008 року слідчий з особливо важливих справ СУ ГУМВС України в Харківській області Павленко С.Ю. надіслав лист за № 47/838 начальнику головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, де в той час працювала позивачка, в якому зазначив, що в його провадженні знаходиться кримінальна справа, зокрема щодо обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. ОСОБА_2 за її клопотанням приймає участь в цій справі у якості захисника ОСОБА_3 З 22.01.2008 року захисник ОСОБА_2 не з'являється для ознайомлення з матеріалами справи, що перешкоджає виконанню вимог ст. 218 КПК України і направленню справи в суд для розгляду по суті. У цьому листі слідчий із зазначеним дати довів до відома начальника, що ОСОБА_2 необхідно прибути до СУ ГУМВСУ в Х/о для ознайомлення з матеріалами справи і просив ознайомити її з даним листом.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 взмозі самостійно захищати передбачені у ст. 296 ЦК України права, а також - з огляду на недоведеність причинного зв'язку між звільненням позивачки, яке до того ж відбулося за згодою сторін, та отриманням її керівництвом вказаного листа, а також - з огляду на не доведення незаконності її звільнення.

При цьому суд не взяв до уваги рішення судів по іншим справам, на які посилалася позивачка на обґрунтування своїх вимог, оскільки вони свідчать лише про факт скасування постанов про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідача для проведення додаткової перевірки, зокрема й з приводу вирішення питання щодо правомірності дій відповідача по направленню вказаного листа. Суд відхилив показання свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що 18.06.2012 була очевидцем розмови двох чоловіків про те, що вони зв'язались з керівництвом позивачки і вчинили так, щоб її звільнили, після чого вона почала активно виконувати функції захисника, в чому досягла успіху. При цьому районний суд послався на те, що наведені пояснення нічим об'єктивно не підтверджуються.

Дійсно, наявна у матеріалах справи копія постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.12.2012 року по справі за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи, як й інші судові рішення, на які послалася позивачка у своїх доводах скарги, не містить обставин, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиціальне значення по цій справі.

Крім того, оскільки звільнення позивачки з роботи мало добровільний характер, а законність свого звільнення вона не оспорювала, судова колегія погоджується з висновками районного суду про безпідставність вимог про відшкодування моральної шкоди, які ґрунтуються на цій підставі.

Що стосується зазначення у листі слідчого про виклик ОСОБА_2 для участі у проведенні процесуальній дії по ознайомленню з матеріалами кримінальної справи разом з обвинуваченим, якого вона захищала, то такого роду використання прізвища позивачки не потребує її згоди, оскільки за принципом тлумачення віз зворотного наведеної норми ст. 296 ЦК України особа не має право заборонити використання свого імені, якщо це пов'язано з питанням, яке має суспільний інтерес, зокрема - використанням особою публічних функцій, наприклад - захисника у кримінальній справі. Зазначення слідчим у своєму листі того факту, що обвинуваченим по справі є син позивачки - не порушує її право на приватність, яке гарантовано ст. 32 Конституції України, оскільки прізвище обвинуваченого по справі у світлі принципа правової визначеності необхідним чином визначає назву справи, а також має легальну мету забезпечення розумних строків розгляду кримінальної справи, що гарантовано кожному відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Оскільки таке втручання здійснювалося згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, тому судова колегія у даному випадку не вбачає порушення справедливого балансу прав і обов'язків, передбачених у ст. 8 вказаної Конвенції.

Таким чином, оскільки позивачка не довела порушення її немайнових прав, рішення районного суду є законним та обґрунтованим, тому з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 08 серпня 2012 року, яка є обов'язковою по цій справі, не встановлено підстав для застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (а.с. 175-176, т. 1). Тому відповідно до ст. 82 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги, сплату якого при відкритті апеляційного провадження було апеляційним судом відстрочено до вирішення скарги по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 319-325 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 114,70 грн. судового збору за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області; КОД ОКПО: 37999628; МФО банку: 851011; назва банку: ГУ ДКСУ у Харківській області, рахунок 31211206780011.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів після набрання законної сили може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: