Ухвала суду № 36232638, 11.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 р.Справа № 816/4991/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 816/4991/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

12.08.2013 року СТОВ "Світоч" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000972200 від 02.08.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 529736 грн. основного платежу та 154098,61 грн. штрафних санкцій; № 0000442200 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн. основного платежу та 24,58 грн. штрафних санкцій; № 0000422200 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 10458,33 грн. основного платежу та 2614,58 грн. штрафних санкцій; № 0000432200 від 28.03.2013 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 5408,48 грн.; № 0001361701 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 9314,91 грн. основного платежу та 2226,82 грн. штрафних санкцій.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01.10.2013 року позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000972200 від 02.08.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 672608,5 грн., в тому числі основний платіж - 529664 грн. та штрафні санкції -142944,5 грн., № 0000442200 та № 0000422200 від 28.03.2013 року, № 0000432200 від 28.03.2013 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 135 грн., № 0001361701 від 28.03.2013 в частині визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5738,48 грн. в тому числі основний платіж - 4590,78 грн. та штрафні санкції - 1147,7 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду частково підтверджено правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем положень податкового законодавства у перевіряємий період.

Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у період з 21.01.2013 року по 15.02.2013 року проведено планову документальну перевірку СТОВ «Світоч» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 323/22/32500346 від 11.03.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України в частині заниження фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн.; п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України в частині заниження орендної плати в розмірі 10458,33 грн.; п. 4.1 ст. 4, п. 8-1.7 п. 8 - 1.15.2 п. 8-1.15 ст. 8-1, п. 8-1.1, п. 8-1.6, ст. 8 - 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 187.1 ст. 187, п.п. 209.1, п.п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 627230 грн.; п.п. 7.4.1. п. 7.4 , п. 7.5 ст. 7, п. 8 - 1.1, п. 8-1.6, п. 8-1.12, п.п. 8-1.15.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податковий кредит (загальна декларація) з ПДВ в розмірі 69132 грн.; п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині нецільового використання коштів, що перераховуються сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок та використовуються ними для придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення на загальну суму 61047,01 грн.; п. 3.1 , 3.2., 7,39; 7,41 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, внаслідок проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 5408,48 грн.; п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України внаслідок незбільшення податкового зобов'язання, визначеного на підставі виправлення самостійно виявлених помилок на суму штрафу у розмірі 5 % в сумі 10922,10 грн.; п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утримано податок з доходів фізичних осіб при отриманні платником податку від працедавця, в результаті чого занижено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 9314,91 грн.

На підставі вказаного акту Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000972200 від 02.08.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 529736 грн. основного платежу та 154098,61 грн. штрафних санкцій; № 0000442200 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн. основного платежу та 24,58 грн. штрафних санкцій; № 0000422200 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 10458,33 грн. основного платежу та 2614,58 грн. штрафних санкцій; № 0000432200 від 28.03.2013 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 5408,48 грн.; № 0001361701 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 9314,91 грн. основного платежу та 2226,82 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду частково підтверджено правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем положень податкового законодавства у перевіряємий період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Стосовно правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000972200 від 02.08.2013 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що у 2010 році СТОВ «Світоч» надавало послуги ТОВ АФ «Еліта», ТОВ «Агротехнологія», СТОВ «Хлібороб» та ТОВ АФ «Перемога» з обмолоту кукурудзи, а також здавало ВАТ «Укртелеком ЦТП « 19» в оренду приміщення, сума ПДВ, за якими склала 5109,03 грн.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію СТОВ «Світоч» як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200085660, підприємство зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009 року, одним з видів діяльності за КВЕД є 01.61 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту.

За висновком податкового органу, операції з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" і, відповідно, у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для резидентів, які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, та відповідають критеріям, встановленим у п. 8 - 1.6 цієї статті, запроваджено спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 8 - 1.6 ст. 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх двадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено "Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такі види діяльності як надання послуг у рослинництві і тваринництві за винагороду або на договірній основі визначені пунктами 13, 14 даної постанови, а тому на них поширюються норми статті 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" як у частині формування податкових зобов'язань, так і в частині формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 8 - 1.10 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" у свідоцтві міститься перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, які відображаються згідно з п. 8 - 1.13 ст. 8 -1 вказаного Закону виключно у податковій декларації суб'єкта спеціального режиму оподаткування, форма якої затверджується податковим органом.

Згідно з п. 5.3.1 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у розділі "Податкові зобов'язання" податкової декларації (скороченої) відображаються операції з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) у результаті здійснення діяльності відповідно до п.п. 8 - 1.15.2 - 8 - 1.15.6 п. 8 - 1.15 ст. 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 8 - 1.2 ст. 8 - 1 Закону України "Про податок на додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Крім того, у п. 8-1.6 ст. 8-1 цього Закону зазначено, що основною діяльністю суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Отже, сільськогосподарські послуги надаються виключно у сфері сільського господарства і спрямовані на виробництво продукції тваринництва та рослинництва.

Таким чином, відображення позивачем сум податку на додану вартість з обсягів поставки сільськогосподарських послуг у податковій декларації з податку на додану вартість (скороченій) є обґрунтованим.

У відповідності до п. 8-1.5 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.

Щодо надання послуг з оренди приміщення ВАТ «Укртелеком ЦТП «19» колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що такі послуги не належать до сфери сільськогосподарських, а тому віднесення суми ПДВ 72 грн. по цій операції до податкової декларації з ПДВ (скороченої) є безпідставним.

Крім того, підставою збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 529736 грн. слугував висновок органу державної податкового органу про те, що вироблена СТОВ «Світоч» продукція не є виробленою на орендованих потужностях внаслідок неналежного оформлення договорів оренди землі, а тому підприємство не відповідає вимогам п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що СТОВ «Світоч» використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшла державної реєстрації, а саме: у 2009 році державну реєстрацію пройшли 89,61 % земель з 2146,86 га; у 2010 році - 88,1% з 2129,82 га; у 2011 році - 93,64 % з 2133,47 га; у 2012 році - 73,24 % з 2133,47 га.

Однак, такий висновок є помилковим.

Використання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства у період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року регулювалось ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 8-1.1 ст. 8-1 якого визначалося, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 8-1.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 8 - 1.6 ст. 8-1 цього закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З 01 січня 2011 року зазначені питання регулюються Податковим кодексом України, п. 209.1 ст. 209 якого визначає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 6.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 (надалі - Положення №1394) передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 ст. 209 розділу V Кодексу, може обрати спеціальний режим оподаткування.

У розумінні п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу Україн и, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються, а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Підпунктом 209.17.1 п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється зокрема на вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД), а саме, вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос та інші.

Згідно з п.п. 209.13, 209.14 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до п. 201.15 ст. 201 цього Кодексу. Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, а саме, 17 відсотків.

Пункт «б» п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст.209 Податкового кодексу України визначає, що виробничим фактором, за рахунок яких сформовано податковий кредит є послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, а саме, сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

Судовим розглядом встановлено, що СТОВ «Світоч» протягом перевіряємого періоду мало у користуванні понад 2000 га сільськогосподарських земель, що підтверджено актом перевірки.

Орендовані землі позивач використовував для здійснення господарської діяльності, а саме, для вирощення сільськогосподарських культур.

Як вбачається з листа Відділу Держземагенства у Решетилівському районі Полтавської області № 738/01-21 від 24.04.2013 року, до відділу надійшли заяви про державну реєстрацію договорів оренди землі СТОВ «Світоч», які були розглянуті та згідно з постановою КМУ № 1021 від 09.09.2009 року направлені до Полтавської регіональної філії ДП «ЦДЗК» для внесення відомостей до Державного реєстру земель із застосуванням перехідної реєстраційної системи, але у зв'язку із закриттям вищезазначеної системи до відділу сформовані Поземельні книги не надійшли, тому реєстрація даних договорів не відбулась.

Листом ДПА України від 12 жовтня 2009 року №22231/7/15-0717 податкова адміністрація України дозволила у випадках, коли правовстановлюючі документи проходять процедуру оформлення і ще не зареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, використовувати в якості підтвердження наявності в користуванні земельних ділянок довідки відділів Держкомзему.

Отже, сумніви відповідача у відсутності достатніх правових підстав у позивача для користування окремими земельними ділянками не спростовують факту обробки позивачем цих земельних ділянок з вирощуванням і збиранням на них врожаю, що складає виробництво позивачем сільськогосподарської продукції з використанням власних та орендованих основних фондів.

Із акту перевірки вбачається, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, і відсутні факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб.

Слід вказати, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі, а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Проте, Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 28 грудня 2012 року №2614/12/13-12 звернув увагу, що враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 529736 грн. та застосування штрафних санкцій у відповідному розмірі здійснено відповідачем протиправно.

Також колегія суддів не приймає доводи податкового органу, що внаслідок використання неоформлених земельних ділянок СТОВ «Світоч» у перевіряємому періоді підлягало реєстрації на загальних підставах та зобов'язано було обрати режим загальної системи оподаткування, оскільки Податковим кодексом України не передбачено такої підстави для переведення на загальний режим оподаткування ПДВ зі спеціального та скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, перевіркою встановлено порушення СТОВ «Світоч» п. 8, п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 02.04.2009 року та № 152 від 11.02.2010 року внаслідок використання акумульованих на дотаційному рахунку коштів не за цільовим призначенням, а саме: 23.11.2010 року перераховано кошти на поповнення обігових коштів на поточний рахунок, пл. дор. № 420 грн. від 23.11.2010 року в сумі 50000 грн.; 01.10.2009 року перераховано кошти на поповнення обігових коштів на поточний рахунок, пл. дор. № 410 від 01.10.2009 року в сумі 1000 грн.; 26.01.2010 року перераховано кошти за довідку Відділу Держкомзему у Решетилівському районі, пл. дор. № 12 від 26.01.2010 року по рахунку № 72 від 26.01.2010 року в сумі 65 грн.; 26.01.2010 року перераховано кошти за страхуванням ц/в Решетилівське відділення НАСК ПОД, пл. дор. № 13 від 26.01.2010 року по рахунку № 6 від 21.01.2010 року в сумі 149,01 грн.; 01.10.2010 року перераховано кошти на запасні частини ПП ОСОБА_1, пл. дор. № 340 від 01.10.2010 року по рахунку № 325 від 01.10.2010 року в сумі 8975 грн.; 27.10.2010 року перераховано кошти за запасні частини ПП «Агротехсоюз» пл. дор. № 376 від 27.10.2010 року по рахунку № 2179 від 26.10.2010 року в сумі 858 грн.

У відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Протягом 2010 р, постановою Кабінету Міністрів України №291 від 02.04.2009 р., яка втратила чинність у зв'язку із набранням чинності постановою №152 від 11.02.2010 р. визначалось, що суми дотацій за поставлені переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі сільськогосподарські товаровиробники використовують виключно для розвитку тваринництва-насамперед для забезпечення тваринництва кормами, відтворення поголів'я, придбання племінних ресурсів та здійснення ветеринарних заходів.

За використання дотації не за цільовим призначенням керівники сільськогосподарських підприємств несуть відповідальність згідно із законодавством.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 152 від 11.02.2010 року визначалось, що дотації спрямовуються на поповнення обігових коштів товаровиробників.

За таких обставин вищевказаний висновок органу державної податкової служби не ґрунтується на нормах закону і є протиправним.

Однак, слід погодитись із податковим органом, що підприємством використано не за цільовим призначенням кошти перераховані 26.01.2010 року за довідку Відділу Держкомзему у Решетилівському районі та 26.01.2010 року за страхуванням ц/в Решетилівському відділенню НАСК ПОД, тому штрафні санкції в розмірі 214,01 грн. визначено відповідачем правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення № 0000972200 від 02.08.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 672608,5 грн., в тому числі основний платіж - 529 664 грн. та штрафні санкції -142 944,5 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000422200 від 28.03.2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Висновками акту перевірки встановлено, що підприємством у 2012 році зареєстровано договори оренди землі з Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області від 02.01.2012 року в кількості 17 договорів загальною площею 381,5701 га, в тому числі рілля 381,5701 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Перевіркою встановлено заниження СТОВ «Світоч» площі земельної ділянки у деклараціях за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року на 26,4701 га, внаслідок чого занижено орендну плату на суму 10458,33 грн.

Із зазначених позивачем договорів вбачається, що загальна площа їх складає 381,5701 га, що відповідає площі встановленій перевіркою. Проте з наданих суду договорів вбачається, що 6 із них загальною площею 186,7158 га укладено 28.12.2012 року. Зазначена дата не охоплюється періодом перевірки СТОВ «Світоч», який обмежується 30.09.2012 року, а тому вказані договори не мають бути враховані при формуванні висновків перевірки.

Крім того, розмір орендної плати в усіх договорах, погоджений Решетилівською райдержадміністрацією та СТОВ «Світоч» складає 400 грн., а не 526 грн., як зазначено у розрахунку перевіряючого.

Таким чином, грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 10458,33 грн. основного платежу та 2614,58 грн. штрафних санкцій визначено неправомірно, тому податкове повідомлення-рішення № 0000422200 від 28.03.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Також, з огляду на недоведеність факту заниження СТОВ «Світоч» у 2012 році площі орендованих земельних ділянок на 26,4701 га. колегія суддів вважає протиправним податкове повідомлення - рішення № 0000442200 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 98,31 грн. основного платежу та 24,58 грн. штрафних санкцій.

Стосовно законності податкового повідомлення-рішення № 0000432200 від 28.03.2013 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 5408,48 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Підставою винесення вказаного рішення стали висновки податкового органу про порушення позивачем п. 3.1 , 3.2., 7,39; 7,41 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, зокрема, здійснення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 5408,48 грн.

Зазначені порушення мали місце протягом 2009 - 2012 років.

Пунктом 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з п. 7.39. цього положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Відповідно до п. 7.41 положення під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Факти вчинення порушення касової дисципліни представником позивача не заперечувалися, натомість він вважає неправомірним застосування цих санкцій з огляду на закінчення річного строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу в редакції чинній до 01.01.2011 року.

Із такими твердженнями слід погодитись частково, а саме в частині застосування штрафних санкцій за неподачу підтверджуючого документа підзвітною особою ОСОБА_2, яким використано кошти в розмірі 135 грн. отримані під звіт № 2/10 від 12.10.2009 року.

У відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України в редакції чинній до 01.01.2011 року адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З 01.01.2011 року набрала чинності нова редакція цієї статті, якою було включено частину 2 такого змісту: дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Судом встановлено, що на момент набрання чинності зазначеними змінами річний строк сплинув лише по вищевказаному порушенню, вчиненому ОСОБА_2 12.10.2009 року на суму 135 грн., а відтак штрафні санкцій в цій частині застосовано до СТОВ «Світоч» неправомірно.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000432200 від 28.03.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 135 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001361701 від 28.03.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 9314,91 грн. основного платежу та 2226,82 грн. штрафних санкцій колегія суддів вказує наступне.

Підставою визначення грошового зобов'язання стало порушення СТОВ «Світоч» п.п. «а», п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утримано податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 9314,91 грн.

Зобов'язання в розмірі 4724,13 грн. визначено внаслідок того, що у 2010 році підприємство здійснювало харчування своїх працівників, вартість харчування частково утримувалася із зарплати. Різниця між фактичною собівартістю харчування та сумою утриманою із заробітної плати згідно відомості нарахування заробітної плати не оподатковувалася, до загального оподатковуваного доходу працівників, які харчувались, не віднесена.

Згідно з пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", до загального місячного оподатковуваного доходу включаються суми доходу, отриманого платником податків від його працедавця як додаткове благо за винятками, передбаченими п. 4.3 ст. 4 даного Закону.

Відповідно до пп. 4.3.14 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається в тому числі вартість безплатного харчування, що надається працедавцем платнику податку відповідно до Закону України „Про охорону праці".

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються: витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат" від 27.06.2003 р., № 994, ст. 19 Закону України „Про охорону праці", ст. ст. 5, 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що до переліку обов'язкових заходів та засобів з охорони праці відноситься надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Крім того, згідно з п.1.4, 1.8 наказу Міністерства охорони здоров'я України №54 від 23.03.1993 р. „Про затвердження переліку робіт, на яких встановлюються доплати за несприятливі умови праці працівникам організацій та установ медичної освіти України", роботи з живими культурами та догляд за тваринами включені до переліку робіт з важкими умовами праці та за які, відповідно до Закону України „Про охорону праці", працедавець зобов'язаний вживати заходи спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Таким чином, витрати сільськогосподарського підприємства, понесені на безоплатне харчування працівників при виконанні останнім трудових обов'язків, надавалися працедавцем на виконання вимог Закону України „Про охорону праці" та не являються додатковим благом в розумінні пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

За викладених обставин грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі в розмірі 4724,13 грн. та відповідні штрафні санкції визначено відповідачем неправомірно.

В частині визначення грошового зобов'язання з податку з найманих працівників в розмірі 4724,13 грн. та відповідного розміру штрафних санкцій відповідачем висновки суду першої інстанції не оскаржувались, з огляду на що постанова суду першої інстанції у вказаній частині не переглядається.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. по справі № 816/4991/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.