Ухвала суду № 36224997, 16.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4989/13 16.12.2013 16.12.2013 16.12.2013

Провадження №22-ц/784/3898/13

Суддя суду першої інстанції Губницький Д.Г.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Шолох З.Л.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Яценко Л.В.,

за участі:

представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника заінтересованої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представника державної виконавчої служби Баштової Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 жовтня 2013 року, постановлену по справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Баштової Яни Анатоліївни щодо відкриття виконавчого провадження та постанову про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаною скаргою, в якій зазначала, що на підставі заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2009 року про стягнення з ОСОБА_5 та неї в солідарному порядку кредитної заборгованості в загальному розмірі 18 599 грн. 88 коп. на користь Акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк», видано виконавчий лист від 28 лютого 2013 року, на підставі якого постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Баштової Я.А. від 29 березня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

Посилаючись на викладене, а також на те, що з моменту набрання заочним рішенням суду законної сили минуло більше трьох років, у зв'язку з чим відсутні були підстави для видачі виконавчого листа та відкриття державним виконавцем виконавчого провадження, заявниця просила скаргу задовольнити.

Також, вважаючи, що строк на звернення до суду зі скаргою пропущено з поважних причин, просила суд поновити строк звернення до суду з такою скаргою.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 жовтня 2013 року скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_3, в особі свого представника ОСОБА_4, просить вказану ухвалу суду скасувати, посилаючись на її незаконність та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши обставини справи, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Залишаючи скаргу ОСОБА_3 без розгляду суд виходив з тих обставин, що заявник пропустив строки звернення до суду зі скаргою без поважних причин та підстав для поновлення строку не вбачається.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України) зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону України).

За положеннями ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

За приписами ст.25 Закону України, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена також Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ч.4 ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2009 року по справі за позовом Акціонерно - комерційного банку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ухвалено про стягнення з відповідачів на користь банку в солідарному порядку кредитної заборгованості в загальній сумі 18 599 грн. 88 коп.

28 лютого 2013 року на підставі вказаного рішення, яке набрало законної сили 03 травня 2009 року, Ленінським районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист.

29 березня 2013 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Баштовою Я.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа.

Залишаючи скаргу ОСОБА_3 без розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що заявником не наведено поважних причин за яких нею пропущено строк звернення до суду, оскільки право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (ч.1 ст. 385 ЦПК).

При цьому, при вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, необхідно керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав ЦПК України не містить, тому вони у кожному конкретному випадку залежать від певних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця, обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду, посилається на те, що повідомлення про надходження на її адресу кореспонденції від державної виконавчої служби, а саме оскаржуваної постанови, вона не отримувала. Проте, вказане спростовується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 02 квітня 2013 року за адресою місця проживання заявниці була вручена поштова кореспонденція її матері ОСОБА_8 (а.с.13, 14,150).

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить, тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: