Постанова № 3622166, 25.03.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.03.2008 р.                                                                                                     № 4/79

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Е.Б.А.»

До Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва

Провизнання недійсною вимоги від 05.07.2007 № Ю0475

Суддя Вовк П.В.

Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

Від позивача Копоть Р.М.

Від відповідачаМацька О.Ф.

Прокурор Гаврилова І.А.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.03.08 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф.Е.Б.А.»(далі Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсною вимоги від 05.07.2007 № Ю0475.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.08 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/79.

25.03.08 у судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просить суд його задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач безпідставно нарахував Позивачу заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та виставив вимогу № Ю0475 від 05.07.2007 про сплату боргу у розмірі 80 783, 54 грн., оскільки Позивач, який є платником єдиного податку, у повному обсязі сплатив страхові внески у складі єдиного податку, єдиний податок сплачувався Позивачем в повному обсязі та в установлені законодавством строки, заборгованість щодо сплати єдиного податку відсутня.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що за результатом проведеної позапланової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ТОВ «Ф.Е.Б.А.»за період з 02.06.2006 по 01.04.2007, про що складено відповідний Акт № 700 від 14.05.2007, Позивач не здійснював нарахування страхових внесків у розмірі 32,3% (до 01.03.2005 –32%), а частина коштів від єдиного податку, що надходить до Пенсійного фонду, обліковується в окремих реєстрах по надходженню цих коштів і до картки особового рахунку платника в графу «зараховано внесків»не заноситься.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та довідки № 10416/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Позивач зареєстрований Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.05.2006 року, ідентифікаційний код 34428047.

За період з 02.06.2006 по 01.04.2007 головним спеціалістом Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва за результатом проведеної перевірки Позивача на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, визначено заборгованість Позивача по сплаті страхових внесків (32% на фонд оплати праці) у розмірі 76367,56 грн., про що складено Акт № 700 від 14.05.2007.

Крім того, Відповідачем було складено вимогу про сплату боргу № Ю 0475 від 05.07.2007, відповідно до якої визначено заборгованість Позивача зі сплати страхових внесків станом на 16.08.2007 у розмірі 80783,54 грн.

Разом з тим, у період з 19.06.2006 по 31.12.2007 Позивач був суб’єктом малого підприємництва - платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами № 2656007209 від 26.07.2006 та № 2656008159 від 20.12.2006 про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою, виданими Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва.

У період дії зазначених свідоцтв, Позивач сплачував до бюджету єдиний податок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи і не заперечується Відповідачем.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» N 2063-III від 19 жовтня 2000 року для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Згідно із п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-ХІІ від 25.06.1991, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»N 727/98 від 3 липня 1998 року суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».

Згідно із п. 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

Отже, Позивач, як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачував цей збір у складі єдиного податку відповідно до зазначених положень законодавства України. За таких обставин у Відповідача відсутні правові підстави для нарахування страхових внесків у розмірі 32,3% (до 01.03.2005 –32%) у період перебування Позивача на спрощеній системі оподаткування та сплати ним збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.

До того ж самого висновку дійшла колегія суддів Вищого адміністративного суду України, який викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.06.06 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.07.06, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, принцип звільнення від сплати податків та інших обов’язкових платежів, платників єдиного податку, крім сплати єдиного податку, у зв’язку з дією Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування»викладений у листі Фонду соціального страхування від тимчасової втрати працездатності № 02-24-1110 від 02.08.04.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 700 від 14.05.07, на підставі якого Відповідачем прийнято спірну вимогу, крім іншого перевірку Позивача проведено на підставі Закону України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування» встановлено, що органи Пенсійного фонду України стосовно сплати та цільового використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також органи Фонду соціального страхування України стосовно сплати та цільового використання збору на обов'язкове соціальне страхування (крім збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно із п. 4.4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, враховуючи, що Відповідач здійснює свою діяльність у тому числі на вищевказаних законах, які містять поняття збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, а Позивач здійснюючі свою господарську діяльність вибрав спрощену систему оподаткування та сплачуючи єдиний податок у тому числі сплачує збір на обов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до діючих Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування»та Законів України «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про систему оподаткування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч. 1 ст. 1 якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, суд прийшов до висновку, що Відповідач не мав підстав проводити перевірку та встановлювати порушення з боку Позивача щодо правильності обчислення, повноти нарахування та перерахування саме страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, а спірність норми законів, що припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків Позивача та Відповідача мають трактуватися на користь Позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд, прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність прийняття вимоги № Ю0475 від 05.07.2007 про сплату боргу у розмірі 80783, 54 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва № Ю0475 від 05.07.2007 про сплату боргу у розмірі 80783, 54 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     П.В. Вовк