Постанова № 3622154, 22.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22.09.2008 р.                                                                                                               № 6/113

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянську Я.І. , судді Пилипенко О.Є. Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротрансакції"

доДержавна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень Представники: від позивачаСавенко М.М. (довіреність від 13.05.2008 р. б/н) від відповідача

представник прокуратури Мазуркевич О.М. (довіреність від 04.06.2008 р. № 2368/9/10-017); Пузіно К.С. (довіреність від 15.01.2008 р. № 103/9/10-017); Петровська –Іваніченко О.С. (довіреність від 28.12.2007 р. № 6247/9/10-012); Іванишин Р.Б. (довіреність від 25.02.2008 р. № 780/9/10-017)

Шевченко О.В. (довіреність від 02.03.2008 р. № 10/к) 22.09.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротрансакції»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2007 р. № 0000662304/0, від 19.09.2007 р. № 0000662304/1, від 30.11.2007 р. № 0000662304/2, акту перевірки від 21.06.2007 р. № 344/1-23-04-21681984, рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.09.2007 р. № 15921/10/25-011 та рішення ДПА у м. Києві від 19.11.2007 р. № 4198/10/25-114 про результати розгляду скарги. В подальшому позивач подав доповнення до адміністративного позову від 08.01.2008 р. № 08/01-08 та просив скасувати:

податкові повідомлення-рішення

від 06.07.2007 р. № 0000662304/0,

від 19.09.2007 р. № 0000662304/1,

від 30.11.2007 р. № 0000662304/2,

від 29.12.2007 р. № 0000662304/3 на загальну суму 1330463,00 грн. (з якої 703841,00 грн. –основного платежу та 626622,00 грн. –штрафних санкцій),

акту перевірки від 21.06.2007 р. № 344/1-23-04-21681984,

рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.09.2007 р. № 15921/10/25-011 та рішення ДПА у м. Києві від 19.11.2007 р. № 4198/10/25-114 про результати розгляду скарги на суму 664824,00 грн., з яких 443 216,00 грн. –основний платіж та 221608,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Відповідачем при проведенні перевірки були застосовані норми ст.. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р. № 2285-ІУ, але не взяті до уваги норми Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі –Закон №168/97-ВР), що призвело до помилкового висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1253244,00 грн.

На думку позивача, ним правомірно та відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту перевірених періодів були включені суми податку на додану вартість лише по належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані продавцем в момент виникнення податкових зобов’язань. Дані накладні оформлені відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Тому, на думку позивача, ним не порушені норми п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Відповідач –ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначеного зазначає наступне.

Позивач здійснював продаж газу, отриманого від ТОВ «Інтерліс»з нарахуванням податку на додану вартість по ставці 20%, чим порушив ст.. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1253244,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що застосовані штрафні (фінансові) санкції до ТОВ «Євротрансакції»на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»в розмірі 626 622,00 грн. відповідають чинному законодавству.

Представник прокуратури подав заперечення проти позову від 13.06.2008 р. № 10-к , в яких зазначив, що відповідачем зроблений вірний висновок щодо порушення ТОВ «Євротрансакції»ст.. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 1253244,00 грн. Тому, донарахування податкового зобов’язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій відповідають чинному законодавству.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва (надалі - відповідач) була проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов’язань по податку на додану вартість за період з 01.01.2005 р. по 31.07.2006 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансакції»(надалі - позивач) за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 344/1-23-04-21681984 від 21.06.2007 р.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662304/0 від 06.07.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2857 794,00 грн.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням –рішенням та оскаржив його в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва 13.07.2007 р. № 473-02/03А, Державної податкової адміністрації у м. Києві 27.09.2007 р. № 474-02/05А. За результатами розгляду вищевказаних скарг рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10.09.2007 р. № 15921/10/25-011 податкове повідомлення –рішення було скасовано частково на загальну суму 651962,00 грн., рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 22.05.2007 р. в задоволенні скарги позивача було відмовлено.

Відповідач вважає, що в порушення статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. № 2285-ІУ (зі змінами та доповненнями), пп.7.4.1 та лв.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), підприємством ТОВ "Євротрансакції" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період на загальну суму у розмірі 8 642 270,97 грн.

Заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за перевірений період у розмірі 2 228 367,00 грн. (частково скасовано Рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.09.2007р. №15921/10/25-0011, та Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду повторних скарг № 4198/10/25-114 від 19.11.07 р., на дату оскарження становить 1 027 018,00 грн.) Заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та умовою податкового кредиту по податку на додану вартість за перевірений період у розмірі 1905196, 00 грн. ...»(частково скасовано Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду повторних скарг № 4198/10/25-114 від 19.11.07 р. та на дату оскарження становить 651 952,00 грн.).

Суд погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з наступного.

          Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Інтерліс»були укладені договори купівлі –продажу природного газу (копії наявні в матеріалах справи):

№ 74-05/Г від 01.08.2005 та додаткова угода № 1 від 10.10.2005 р.

№ 3-06/ Т від 26.12.2005 та додаткові угоди № 1 від 27.01.2006 та № 2 від 28 лютого 2006.

№ 010/А-2005/г від 04.01.2005 та додаткова угода № 1 від 31.01.2005.

№ 012/А-2005/Г від 20.01.2005 та додаткові угоди № 1 від 20.02.2005, № 2 від 03.10.2005.

№ 36-05/Т від 19.01.2005 та додаткові угоди № 1 від 25.01.2005, № 2 від 25.02.2005, № 3 від 28.02.2005, № 4 від 28.03.2005, № 5 від 29.04.2005, № 6 від 26.05.2005, № 7 від 24.06.2005, № 8 від 26.07.2005, № 9 від 31.08.2005, № 10 від 26.09.2005 р.

          Предметом вказаних договорів є купівля природного газу, який знаходиться у ПСГ ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», у ТОВ «Інтерліс»(провавця).

Виконання вказаних договорів за період з 01.01.2005 р. по 31.07.2006 р. підтверджуються податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, в порушення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»від 27.12.2001 р., в угодах купівлі –продажу газу від 19.01.2005 р. № 36-05/Т, від 26.12.2005 р. № 3-06/Т, від 04.01.2005 р. № 010/А-2005/г від 01.08.2005 р. № 74-05/Т, укладених з ТОВ «Інтерліс»та ТОВ «Євтотрансакції», а саме не вказано країну походження газу.

Згідно з абз.4 ст. 9 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", операції продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", у 2006 році операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість; операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, застосуванню підлягають норми оподаткування нульовою ставкою, встановлені законами про державний бюджет на певні роки, оскільки ці закони були прийняті пізніше Закону "Про податок на додану вартість", яким по-іншому врегульовано спірне питання.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 Кодексу випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Кодексу, доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Згідно з пп. «г»п.2 Постановою КМ України № 1729 в редакції, що діяла до внесення змін постановою КМ України від 2 березня 2006 року № 244, установлено, що потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", в тому числі отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 установлено, що природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг, реалізується суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" і її дочірньою компанією „Газ України" та дочірнім підприємством „Газ-тепло", підприємствами з газопостачання та газифікації і закритим акціонерним товариством „Київгазпостач" з обов'язковим визначенням у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах прийому-передачі газу) належності поставленого газу та відображенням відповідного податкового номера споживача - платника податку на додану вартість.

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст,7 Закону „Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість" визначено, що у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис „Без ПДВ".

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); с) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форму та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037) із змінами ти доповненнями.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість„ не підлягають включенню до складу податковою кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп..7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином суд вважає, що відповідачем правомірно донарахована позивачу сума податку на додану вартість в розмірі 703 841,00 грн., в тому числі внаслідок заниження податку на додану вартість на 1253244,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 626622,00 грн.

Щодо позовної вимоги про скасування акту перевірки та рішень податкових органів про результати розгляду скарг суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2005р. № 05-6-11/664 „Про визнання недійсним висновків акта та податкових повідомлень - рішень", акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган

Акт контрольного заходу - перевірки є службовим двостороннім документом, який стверджує факт проведення перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені порушення, що призводять до заниження або завищення суми податкового зобов'язання суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за якими покладено на органи ДПС.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до приписів пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Аналіз наведених приписів дає підстави вважати, що актом податкового органу, який у розумінні статті п.1ч.1ст.17 КАС України може бути визнаний недійсним, є податкове повідомлення-рішення, а акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо є описовими документами, які лише засвідчують факт проведення перевірки і не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не мають обов’язкового характеру, і як наслідок не можуть бути предметом спору.

Окрім того, позовні вимоги до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в частині скасування рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторних скарг №4198/10/25-114 від 19.11.2007р. заявлені не до тієї особи, яка повинна відповідати в цій частині адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірності прийнятого ним рішення.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя                                                                       Добрянська Я.І.

Судді                                                                                                     Пилипенко О.Є.                                                                                                     Ковзель П.О.