Ухвала суду № 36220047, 16.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:110/3952/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Литвиненко В.П. № провадження:22-ц/190/7237/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Белинчук Т.Г. суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А. при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішва-Ананда» про стягнення грошових коштів за оренду земельного паю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 16 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

12 вересня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Вішва-Ананда» про стягнення грошових коштів за оренду земельного паю.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.03.2012 року між позивачем та ТОВ «Вішва-Ананда» був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 9,41 умовних кадастрових гектарів, яка складається з двох ділянок по 4,705 га на підставі Сетріфіката КМ № 0215439 на земельну ділянку, отриману у спадщину від ОСОБА_7 та на підставі Сертифіката КМ № 0215438, отриманого у спадщину від ОСОБА_8, вищезазначені земельні ділянки знаходяться на території Філатівської сільської ради Красноперекопського району АР Крим, виділені в натурі єдиним масивом для сільськогосподарського призначення. Позивачу належать по ? частині земельного паю, на підставі сертифікату КМ № 0215439 та сертифікату КМ № 0215438 від 03.07.1998 року з внесеними змінами на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.2012 року. Відповідно до п. 2.1 Договору, земельний пай передається в оренду для сільськогосподарських потреб. Позивач вказує, що відповідно до п.п. 1 п. 2.2 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації складає: за 2009 рік - 13591,47 грн.; за 2010 рік - 14392,20 грн.; за 2011 рік - 143923,20 грн.; за 2012 рік - 252729,14 грн.; за 2013 рік - 252729,14 грн.

Оренда плата відповідно до п.п. 1 п. 2.2 договору, орендна плата встановлюється в грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування земельною ділянкою складає: за 2009 рік - 3126,10 грн.; за 2010 рік - 4317,20 грн.; за 2011 рік - 4317,70 грн.; за 2012 рік - 7581,87 грн.; за 2013 рік - 7581,87 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, орендатор сплачує оренду плату на протязі дії договору до 15 листопада кожного року. В порушення умов договору, вимог ст. 625 ЦК України, відповідач до наступного часу не сплатив ОСОБА_6 орендну плату. У зв'язку із неналежним виконанням орендарем умов зазначеного договору оренди земельної ділянки, виникла заборгованість у сумі 36351,99 грн., яка складається з:

- суми основного боргу по Сертифікату КМ № 0215438 за період з 16.11.2009 року по 30.09.2013 рік - 13462,62 грн.

- суми основного боргу по Сертифікату КМ № 0215439 за період з 16.11.2009 року по 30.09.2013 рік - 13462,62 грн.;

- 3% річних від простроченої суми по двом сертифікатам - 670,36 грн.;

- індексу інфляції по двом сертифікатам - 1174,52 грн.;

- суми основного боргу по обом сертифікатам за 2013 рік - 7581,87 грн.;

На підставі вищенаведеного позивач просила суд стягнути з ТОВ «Вішва-Ананда» заборгованість по сплаті грошових сум, за користування земельним паєм з усіма до начисленнями за період з 16.11.2009 року по 30.09.2013 року в сумі 37251,99 грн.

Заочним рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 16 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Вішва-Ананда» заборгованість по орендній платі за 2012 рік в сумі 7581 грн. 87 коп., 3% річних - 198,40 грн., індекс інфляції - 45,39 грн., судовій збір - 78,26 грн., витрати на правову допомогу - 193,75 грн., а всього - 8097,67 грн. В іншій частині позовних вимог відмолено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволені вимог за 2009-2011 рік та за 2013 рік, і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у цій частині, посилаючись на те, що рішення суду у частині відмови у позові незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду в частині задоволених вимог не оскаржено, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції керуючись принципом диспозитивності не робіть висновків стосовно неоскарженої частини.

Апелянт ОСОБА_6 та відповідач ТОВ «Вішва-Ананда» належним чином повідомлялися про дату судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - судових повісток (а.с. 58-59), проте до суду не з'явилися. На адресу апеляційного суду АР Крим надійшла заява ОСОБА_6 про розгляд справи за її відсутністю. У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, керуючись положеннями Закону України «Про оренду землі» та ст. 625 ЦК України суд першої інстанції виходив з того, що задоволенню підлягають позивні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті грошових сум за оренду земельної частки тільки за 2012 рік, з урахуванням 3% річних, індексу інфляції, оскільки договірні відносини між сторонами виникли з 2012 року. Відмовляючи у стягненні орендної плати за 2013 рік, суд першої інстанції зазначив, що термін сплати орендної плати за 2013 рік ще не сплинув.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 02.03.2012 року після смерті її батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить по ? частки у спадщині, яка складається з земельних часток (паїв) розміром по 9,41 умовних кадастрових гектарах кожний, на підставі Сертифікатів на право на земельні частки (паї) серія КМ № 0215439; та КМ № 0215438 від 13 квітня 1998 року (а.с. 15, 17-18).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

12 березня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Вішва-Ананда» було укладено договір оренди земельної частки (паю), строком на 49 років. Предметом договору, якого є земельна ділянка, загальною площею 9,41 умовних кадастрових гектарів. Зазначений договір було зареєстровано Філатовською сільською радою у книзі записів договорів оренди земельних часток (паїв) 23.05.2012 року за № 461.( а.с.13)

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положенням абзацу 7 п. 1 Указу Президента від 3 грудня 1999 року N 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» запроваджено спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування. Таким чином Філатовська сільська рада мала право зареєструвати договір оренди земельної частки (паю) від 12.03.2012 року та право оренди земельної ділянки у ТОВ «Вішва-Ананда» виникло саме з 23.05.2012 року.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про, те, що вимоги позивача про стягнення орендної плати за період з 2009 року по 2011 рік є безпідставними, і таким, що не підлягають задоволенню, оскільки договірні стосунки мж сторонами виникли у 2012 році.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В п. 2.2 договору оренди земельної частки (паю) передбачено, що орендна плата за користування земельної частки (паю) орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

В абзаці 2 п. 2.2 договору оренди земельної частки (паю) також вказано, що орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору до 15 листопада кожного року. Несвоєчасна виплачена орендна плата підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України.

Оскільки на час ухвалення оскаржуваного заочного рішення строк сплати орендної плати визначений до 15 листопада 2013 року (абз. 2 п.2.2 Договору) не сплинув, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові у частині вимог про стягнення заборгованості за 2013 рік.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що задоволенню підлягають позивні вимоги про стягнення грошових коштів за оренду земельного паю тільки за 2012 рік у розмірі 7581 грн. 87 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 198 грн. 40 коп. з урахуванням індексу інфляції в сумі 45 грн. 39 коп.

Посилання апелянта на те, що її батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у 2009 році були укладені договори оренди земельної частки (паю), які на даний час ніким не розторгнуті, позивачем не доведені. Договори-наміри передачі земельної частки (паю) від 03.03.2009 року, які є в матеріалах справи (а.с. 14,16) не свідчать, про те, що договори оренди земельної частки (паю) дійсно було укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не обґрунтовано відмовив в задоволенні стягнення грошових коштів по орендній платі за 2013 рік, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, тому що строк сплати орендної плати за 2013 рік на час ухвалення заочного рішення не сплинув.

Посилання щодо необґрунтовано зменшення судом стягнення витрати на правову допомогу до 193,75 грн., колегія суддів вважає безпідставними. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.