Рішення № 36216338, 05.12.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 05.12.2013

Справа № 334/5726/13-ц

Провадження № 2/334/3754/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Франчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банка „Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банка „Приватбанк про визнання дії банку по списанню грошових коштів з карткового рахунку незаконними та стягнення незаконно списаних грошових коштів

в с т а н о в и в :

Представник ПАТ КБ „Приватбанк звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRX01440151 від 05.02.2007 року ОСОБА_1, 05.02.2007 року отримав кредит у розмірі 1410,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак ОСОБА_1 порушено взяті на себе зобовязання, щодо своєчасної сплати кредиту у звязку з чим станом на 14.05.2013 року він має заборгованість у розмірі 22013,68 гривень, яка складається з наступного: 977,75 гривень - заборгованість за кредитом; 8687,69 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 380,05 гривень заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 10443,73 гривень пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень штраф (фіксована частина); 1024,46 гривень - штраф (процентна складова).

В звязку з вищевикладеним ПАТ КБ „Приватбанк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 22013,68 гривень а також судові витрати, які були ними понесені у звязку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 229,40 гривень.

У судовому засіданні представник банку залишив свій позов без розгляду, у звязку з чим судом була винесена відповідна ухвала.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що дійсно 05.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством КБ ПриватБанк правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство КБ ПриватБанк, був укладений кредитний договір. Згідно до умов якого банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 1410,00 гривень на строк 12 місяців, а саме з 05.02.2007 року по 05.02.2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту погашення заборгованості здійснюється наступному порядку: щомісяця в період сплати за який приймається період з «і5» по « 20» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж у розмірі 159,94 гривні для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно до умов які являються невідємною частиною даного договору.

У відповідності до умов договору останній складається із заяви та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт), які разом є договором приєднання згідно ст. 634 ЦК України. Своїм підписом під заявою, позивач за зустрічним позовом підтвердив, що він ознайомлений та згоден з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт), а також підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт) складають між ним та банком договір.

Відповідно до п.3.2.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розтрочка) («Стандарт»), які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, в межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання коштів з карткового рахунку в разі настання строків за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених даними договорами (договірне списання). Кінцевий термін повернення кредиту, відповідно до заяви від 05.02.2007 року яка разом з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт) складає договір, становить 05.02.2008 року, а тому термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту на думку позивача сплив 05.02.2011 року.

Крім того, позивач за зустрічною позовною заявою звернув увагу суду на той факт, що відповідач почав списання грошових коштів з 24.04.2013 року, тобто після спливу строку позовної даності на звернення банку з позовом по суду, а тому підстав для списання грошових коштів не мав. До того ж, позовом до суду банк звернувся лише у 03.07.2013 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, а перше списання з картковою рахунку в рахунок погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договору було проведе 24.04.2013року, тобто з пропуском строку позовної давності, виходячи із строку дії кредитного договору до 05.02.2008 року. Останнє списання було проведене 29.10.2013 року, усього списано 4 190,54 грн. Також було зазначено, що 28 листопаду 2013 року позивач звернувся до ПАТ «ПриватБанк» зі скаргою в якій просив повідомити, на якій підставі банк стягує грошові кошти з його карти та чим передбачено зняття коштів, а також просив повернути йому незаконно зняті кошти, але відповіді на теперешній час він не отримав. Вважаючи, що діями відповідача було грубо порушено права позичальника в частині вільного розпорядження грошовими коштами перерахованими на його рахунок, позивач змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом наполягаючи на фактах, викладених у заяві, просив суд її задовольнити визнав дії публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" по списанню грошових коштів з карткових рахунків - незаконними та стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 незаконно списані грошові кошти в розмірі - 4 190,54 гривні.

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у судовому засіданні проти зустрічного позову заперечував, але спростувати доводи позивача стосовного списання грошових коштів не зміг. Просив суд постановити рішення у відповідності до закону.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані у судовому засіданні письмові докази, пояснення свідків, вважаю, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних справ та інтересів.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід розуміти, що при тому існувало порушення цього права.

Позивач та його представник у судовому засіданні намагався довести суду, що саме діями відповідача були порушенні його права та інтереси.

По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як було встановлено в ході судового розгляду, 05.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством КБ ПриватБанк правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство КБ ПриватБанк, був укладений кредитний договір. Згідно до умов якого банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 1410,00 гривень на строк 12 місяців, а саме з 05.02.2007 року по 05.02.2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється наступному порядку: щомісяця в період сплати за який приймається період з «і5» по « 20» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти у розмірі 159,94 гривні щомісячно для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно до умов які являються невідємною частиною данного Договору.

У відповідності до умов договору останній складається із Заяви та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт), які разом є Договором приєднання згідно ст. 634 ЦК України.

Своїм підписом під заявою, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений та згоден з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт), а також підтвердив свою згоду на те, що заява разом з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт) складають між ним та банком договір.

Відповідно до п.3.2.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розтрочка) («Стандарт»), які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, в межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання коштів з карткового рахунку в разі настання строків за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених даними договорами (договірне списання).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.256, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ст.257, ч.І та ч.2 п.1 ст.258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Кінцевий термін повернення кредиту, відповідно до заяви від 05.02.2007 року яка разом з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт) складає договір, становить 05.02.2008 року, а тому термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту сплив 05.02.2011 року.

Позивачем за зустрічним позовом було доведено та підтверджено письмовими доказами, що банк почав списання грошових коштів з 24.04.2013 року, тобто після спливу строку позовної даності на звернення банку з позовом по суду, а тому підстав для списання грошових коштів не мав.

Як вбачається з виписок по картрахунку клієнта, перше списання з картковою рахунку в рахунок погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договору було проведе 24.04.2013року, тобто з пропуском строку позовної давності, виходячи із строку дії кредитного договору до 05.02.2008 року. Останнє списання було проведене 29.10.2013 року, усього списано 4 190,54 грн.

Таким чином в період з 24.04.2013 року по 29.10 2013 року з рахунку ОСОБА_1 безпідставно знімали грошові кошти у наступному порядку: 24. 04.2013 року 360,00 гривень; 08.05.2013 року - 71.96 гривень; 24.05.2013 року - 1.95 гривень; 10.06.2013 року - 502.48 гривень; 27.06.2013 року - 445.00 гривень; 08.07.2013 року -105.35 гривень; 22.07.2013 року - 650.00 гривень; 09.08.2013 року - 0,81 гривні; 23.08.2013 року - 700,00 гривень; 27. 08.2013 року - 1 гривню; 09.09.2013 року - 0,75 гривень; 23.09.2013 року - 650,00 гривень; 11.10 2013 року - 1.14 гривень; 23.10.2013 року - 700 гривень; 29.10.213 року - 0.10 гривень.

Відповідно до частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

В договорі який був укладений між банком та ОСОБА_1 ним С.О. не передбачено, що банк має право змінити в односторонньому порядку будь які умови договору які були узгодженні сторонами на момент укладання вищезазначеного договору.

Заяву яку укладав ОСОБА_1 05.02.2007 року, яка разом з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розсрочка») (Стандарт),складає між ним та банком договір, жодним пунктом не передбачено збільшення позовних вимог.

Відповідно до п.7 ст.13 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитддавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту; строк давності якого минув.

У п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" зазначено, що, враховуючи положення п.7 частини 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого плинув.

У зв'язку із цим, позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливала і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 13 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів» застосовуються і до додаткових вимог банку (іншої фінансової станови).

Відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, щями або годинами.

Згідно ч.1 ст.254 ЦК .України строк, визначений роками, спливає у відповідні місяці та число останнього року. У кредитному договорі чітко визначено строк виконання зобов'язання - 05 лютого 2008 року.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 229,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 69, 88, 169, 212, 213, 224 ЦПК України, ст.ст. 252, 254, 257, 258, 259, 526, 527, 651,654 ЦК України, Закону України „Про захист прав споживачів» суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банка „Приватбанк про визнання дії банку по списанню грошових коштів з карткового рахунку незаконними та стягнення незаконно списаних грошових коштів задовольнити.

Визнати дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" по списанню грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 - незаконними.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (рах. № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, незаконно списані грошові кошти в розмірі - 4 190,54 гривні.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (рах. № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати при поданні зустрічної позовної заяви у розмірі - 229,41 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Ю. Козлова