Рішення № 36213908, 17.12.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5486/13-ц

Провадження № 2/0203/1973/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Науменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання частково недійсним кредитного договору,

у с т а н о в и в:

08 липня 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання частково недійсним кредитного договору, часткове повернення стягнутих коштів. Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 21.03.2011 р. між сторонами було укладено кредитний договір, за яким позивач отримала кошти на придбання автомобіля. Згодом позивач дізналася, що на підставі цього договору третьою особою було вчинено виконавчий напис. Виконавчий напис, зокрема, було вчинено з урахуванням пунктів 3.3, 8.2 кредитного договору, які передбачають штрафні санкції. На думку позивача, вказаний виконавчий напис є незаконним, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними пунктів 3.3, 8.2 кредитного договору, повернення стягнутих на підставі них коштів (а.с.а.с. 2 - 5, 45).

02 грудня 2013 року суд своєю ухвалою роз'єднав позовні вимоги у справі, виділивши у самостійне провадження вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, часткове повернення стягнутих коштів (а.с. 100).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, а представник відповідача - заперечувала проти його задоволення.

Третя особа до суду не з'явилася, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.а.с. 102 - 105).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.03.2011 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 50001292, за умовами якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 251 055,00 грн. (31 500,00 доларів США) під 12,5 % річних строком на 48 місяців (а.с.а.с. 7 - 9).

Позивач оспорює дійсність пунктів 3.3, 8.2 Загальних умов кредитування, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Підставою для визнання вказаних положень недійсними є їх невідповідність приписам частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності з частиною 1 статті 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом пункту 3.3 кредитного договору термін дострокового повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - таким, що підлягає поверненню, на 5 (п'ятий) календарний день з дня направлення відповідної письмової вимоги позичальнику. У цей термін (якщо інший термін не буде вказано у письмовій вимозі) позичальник зобов'язаний повернути у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума повернення позичальником розраховується і вказується у повідомленні).

З аналізу змісту частини 1 статті 1049 ЦК та пункту 3.3 кредитного договору вбачається, що ці норми регулюють різні правовідносини.

Так, у диспозиції частини 1 статті 1049 ЦК йдеться про порядок повернення кредитних коштів (речей) у загальний (визначений договором) строк.

Між тим, положення пункту 3.3 кредитного договору регулюють відносини, що виникають між кредитором та позичальником у зв'язку з достроковим повернення кредитних коштів.

Таким чином, довід позивача про те, що приписи пункту 3.3 кредитного договору суперечать частині 1 статті 1049 ЦК є безпідставним.

Такого ж висновку суд доходить і щодо твердження позивача про недійсність пункту 8.2 кредитного договору, оскільки він є похідним від правила, закріпленого у пункті 3.3.

Відтак, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов залишити без задоволення.

Керуючись статтями 4 - 11, 15, 18, 57 - 60, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ МОБІЛІТІ», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання частково недійсним кредитного договору відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2013 року.

Суддя М.О. Католікян