Ухвала суду № 36213838, 13.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18412/13-ц Провадження № 22-ц/772/4105/2013Головуючий в суді першої інстанції:Бессараб Н. М.Категорія: 56Доповідач: Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Чорного В.І., Медвецького С.К.

При секретарі : Богацькій О.М.

За участю : позивача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції - Рибака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання усного договору доручення удаваним правочином, визнання укладеним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності та звільнення автомобіля з-під арешту, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2013 року, встановила :

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2013 р. вказані позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

Не погодившись, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неправильність застосування норми матеріального права.

У письмовому запереченні представник Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції просить апеляційну скаргу відхилити, вважаючи її доводи необґрунтованими, а законне і справедливе рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в апеляційну інстанцію, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги за таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що у серпні 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання права власності на автомобіль DAEOO ESPERO 2.0 CD, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, і зняття з нього арешту.

Зазначив, що правомірно набув право власності на вказаний автомобіль, оскільки у розрахунок досягнутої 13.03.2009 р. домовленості щодо його придбання він передав ОСОБА_4 кошти в сумі 25000,00 грн., про що останній написав розписку, а крім того видав на ім'я позивача нотаріально посвідчену довіреність з правом перереєстрації автомобіля. 27.07.2013 р. позивач був зупинений співробітниками ДАІ, а автомобіль вилучено та поміщено на штрафний майданчик за постановою державного виконавця про розшук майна ОСОБА_4

Заявою представника позивача від 01.10.2012 р. змінено підстави позову тим, що просили: визнати усний договір доручення, на виконання якого ОСОБА_4 була видана на ім'я ОСОБА_2 довіреність від 13.03.2009 р., удаваним правочином; визнати, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 13.03.2009 р. був укладений договір купівлі-продажу автомобіля DAEOO ESPERO 2.0 CD, реєстраційний номер НОМЕР_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на цей автомобіль та звільнити з-під арешту, накладеного у виконавчому провадженні №36769445.

Судом установлено, що автомобіль марки DAEOO ESPERO 2.0 CD, 1996 року випуску, шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, на момент розгляду справи зареєстрований за відповідачем ОСОБА_4 (а.с. 42-43).

13.03.2009 р. ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність користуватися та розпоряджатися від його імені (продати, обміняти, здати в найм (оренду), позичку) належним на праві власності автомобілем марки DAEOO ESPERO 2.0 CD, 1996 року випуску, шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, терміном до 13.03.2014 р. (а.с. 5).

В той же день, тобто 13.03.2009 р., відповідач ОСОБА_4 написав розписку про отримання ним від ОСОБА_2 25000,00 грн. за проданий останньому автомобіль марки DAEOO ESPERO 2.0 CD, 1996 року випуску, шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.6).

У письмовій формі договір купівлі-продажу спірного автомобіля між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_4 укладено не було.

19.06.2013 р. Вишенським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції на підставі виконавчого листа Вінницького міського суду № 212/522/2012 було винесено постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 9).

27.07.2013 р. спірний автомобіль на посту ДАІ у м. Цюрупинську був тимчасово затриманий та переданий в зберігання на спеціальний майданчик (а.с 8).

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у питанні стосовно визнання усного договору доручення удаваним правочином та застосування наслідків ст. 235 ЦПК України, суд безпідставно відхилив ту визнану сторонами обставину, що у час оформлення довіреності їх дійсне волевиявлення було направлено на укладення саме договору купівлі-продажу спірного автомобіля, який вони насправді вчинили.

Проте, зазначені посилання, з огляду правильності вирішення виниклого спору по суті, навряд чи можна визнати конструктивними, оскільки згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України видана позивачу довіреність встановлювала лише представницькі повноваження вчинити певні дії від імені власника автомобіля, в тому числі й щодо відчуження транспортного засобу, і засвідчувала повноваження цієї особи перед третіми особами.

Визнавати, що сторонами була укладена довіреність для приховання договору купівлі-продажу, який вони насправді вчинили, у суду не було законних підстав, так як видачу генеральної довіреності на транспортний засіб без укладання договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Торгівля транспортними засобами здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та питань європейської інтеграції України від 31.07.2002 р. № 228, які були чинні на момент видачі довіреності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_2, - відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.О. Чуприна

Судді: (підпис) В.І. Чорний

(підпис) С.К. Медвецький