Рішення № 36208727, 19.12.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2013 р. Справа № 917/2422/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001)

до Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (провулок. Героїв Бресту, буд. 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601)

про стягнення 113892,02 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача - Станішевський І. С. (дов. № 14-69 від 22.03.2013р.);

від відповідача - Сиротенко В. В. (дов. № 19/1684 від 04.06.2013р.);

Фесянова І. В. (дов. № 19/3064 від 18.10.2013р.).

Розглядається позовна заява про стягнення 113892,02 грн., 94910,02 грн. пені, 18982,00 грн. - 3% річних, нарахованих в зв'язку з проведенням несвоєчасних платежів за договором на купівлю-продаж природного газу № 1820-21-Н від 30.03.2012р.

Відповідач у відзиві наполягає на застосуванню до спірних правовідносин позовної давності, посилаючись на те, що п. 9.2 договору, яким встановлено позовну давність у п'ять років, є нікчемним згідно з ч. 6 ст. 633 ЦК України, оскільки суперечить Типовому договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 05.07.2012р. № 849. Також, відповідач зазначає, що сторонами було змінено джерело, строк та порядок розрахунків шляхом укладення спільних протокольних рішень щодо погашення боргу за природний газ; позивач в порушення умов договору не зарахував сплачені кошти на першочергове погашення неустойки; позивач має значну зустрічну заборгованість перед відповідачем за транспортування природного газу, що вважається простроченням кредитора відповідно до ч.4 ст. 613 ЦК України, тому відповідач не вважається таким, що прострочив виконання, отже відсутні підстави для нарахування пені та річних.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення пені на 50 %.

В судовому засіданні 19.12.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україні (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Кременчукгаз" (відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1820-21-Н від 30.03.2012 року (далі - Договір; а.с. 16-23).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач як продавець зобов'язався передати покупцеві (відповідачу) у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

За п. 1.2 Договору газ використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

В п. 5.1 - п. 5.4 Договору сторони узгодили, що ціни на природний газ установлюються НКРЕ; у разі зміни НКРЕ цін вони є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію.

Згідно з п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За п. 3.5 Договору акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання Договору позивач поставив протягом березня - грудня 2012 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 28224790,48 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2012р. на суму 6262397,09 грн., від 30.04.2012р. суму 2 322 137,62 грн., від 31.05.2012р. на суму 901538,26 грн., від 30.06.2012 на суму 644 404,27 грн., від 31.07.2012р. на суму 821 250,53 грн., від 31.08.2012р. на суму 925 617,32 грн., від 30.09.2012р. на суму 1 151 332,38 грн., від 31.10.2012р. на суму 2 506 692,43 грн., від 30.11.2012р. на суму 4 608 278,10 грн., від 31.12.2012р. на суму 8 081 142,48 грн. (а.с.24-33).

Пунктом 6.1 та 6.2. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покут виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця постає Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати природного газу виконав повністю, сплативши 28 224 790,48 грн. Але при цьому відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктами 6.1 та 6.2. Договору. Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях (а.с.34, 35).

Згідно з п.7.2 Договору у разі невиконання умов пунктів 6.1. та 6.2 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу до сплати 94910,02 грн. пені, 18982,00 грн. - 3% річних (за періоди 01.05.2012р.-28.05.2012р., 31.05.2012р.-27.06.2012р., 01.12.2012р.-19.12.2012р., 31.12.2012р.-15.01.2012р., 31.01.2013р.-18.02.2013р.); (розрахунок - а.с.10-15).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відмові, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Посилання відповідача на те, що п. 9.2 Договору, яким встановлено позовну давність у п'ять років, є нікчемним згідно з ч. 6 ст. 633 ЦК України, оскільки суперечить Типовому договору на купівлю-продаж природного газу, є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 633 ЦК України умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

За ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 05.07.2012р. № 849 (далі - Типовий договір).

В Типовому договорі відсутні положення щодо строків позовної давності, також відсутня заборона на збільшення цих строків.

Отже, за положеннями ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони не позбавлені право конкретизувати умови договору в цій частині.

Право на встановлення збільшених строків позовної давності надано сторонам в статті 259 ЦК України, за частиною першою якої позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, умови п. 9.3. Договору про встановлення строку позовної давності тривалістю у п'ять років не суперечать діючому законодавству та Типовому договору, як наслідок, відсутні підстави для визнання їх нікчемними.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідач за наявності заперечень щодо положень пункту 9.3. Договору при укладанні Договору не був позбавлений права скласти та направити позивачу відповідний протокол розбіжностей з цих умов.

Проте, відповідач підписав Договір без заперечень, протокол розбіжностей до Договору відповідачем не складався.

З огляду на викладене, заява відповідача про застосування скороченого строку позовної давності до спірних відносин та відмову у позові з підстав його пропуску судом відхиляється, оскільки строк позовної давності позивачем не був пропущений.

Господарський суд також визнає необґрунтованими твердження відповідача про те, що прострочення виконання зобов'язання за спірним Договором не настало, так як існувало прострочення позивача перед ним за іншими договорами про надання послуг з транспортування газу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Отже, посилання відповідача на наявність прострочення кредитора по спірному Договору є безпідставними, а положення ст. 612 ЦК України та ст. 221 ГК України в даному випадку застосуванню не підлягають.

Судом також відхиляються посилання відповідача на те, що за зобов'язаннями березня, квітня та травня 2013р. сторонами було змінено джерело, строк та порядок розрахунків шляхом укладення спільних протокольних рішень щодо погашення боргу за природний газ, тому проведення відповідачем розрахунків на підставі цих рішень не є правопорушенням, та не тягне нарахування пені та річних.

За умовами Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 1519 від 16.05.2012р. та № 1931 від 18.06.2012р. сторони зобов'язалися, зокрема, перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок (п.3). В п. 5.3 визначили, що це Спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Жодних змін до умов Договору на купівлю-продаж природного газу сторони Спільними протокольними рішеннями не вносили.

Крім того, за умовами п. 7.2 Договору сторони погодили, що відповідальність у вигляді пені настає у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1. та 6.2 цього договору. Даний пункт сторонами не змінювався. Тому в разі порушень в разі порушень покупцем визначених в Договорі строків розрахунків, позивач має право на нарахування пені.

Також судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач повинен був зарахувати сплачені кошти на першочергове погашення неустойки.

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому самому місяці, у якому надійшли кошти. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Такі ж умови зарахування коштів визначені в п. 6.2 Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 05.07.2012р. № 849.

В ч.2 ст.18 Закону України від 08.07.2010 року N 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

За ч. 3 ст. ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

За умовами Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 1519 від 16.05.2012р. та № 1931 від 18.06.2012р. визначені в них кошти також перераховуються з призначенням платежу «за природний газ».

Отже, позивач правомірно зарахував сплачені відповідачем кошти як оплата вартості поставленого природного газу, а не на погашення пені.

Крім того, доказів проведення відповідачем оплати пені відповідач суду не надав.

Згідно п.7.2 Договору пеня нараховується за кожен день від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що при розрахунку позивач безпідставно в період нарахування пені включив день оплати. Позивачем не було враховано, що в день оплати платежу прострочення виконання зобов'язання було вже відсутнє.

Після проведення перерахунку за допомогою калькулятора розрахунку штрафів Ліга:Закон судом встановлено, що належна до стягнення сума пені становить 89107,81 грн. (у тому числі 46834,01 грн. пені за зобов'язаннями березня 2012р. за період 01.05.2012р. - 27.05.2012р., 10401,88 грн. пені за зобов'язаннями квітня 2012р. за період 31.05.2012р. - 26.06.2012р., 7869,18 грн. пені за зобов'язаннями жовтня 2012р. за період 01.12.2012р. - 18.12.2012р., 8303,94 грн. пені за зобов'язаннями листопада 2012р. за період 31.12.2012р. - 14.01.2013р., 15698,80 грн. пені за зобов'язаннями грудня 2012р. за період 31.01.20136р. - 17.02.2013р.); (розрахунок суду - залучено до справи).

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені слід задовольнити частково на суму 89107,81 грн. В частині стягнення 5802,21 грн. пені слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Відповідно п.3 ст.83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Враховуючи те, що 1) до подачі даного позову відповідачем повністю здійснено оплату за поставлений газ; 2) термін прострочення сплати основного боргу є незначним - до одного місяця; 3) наявність значної зустрічної кредиторської заборгованості позивача перед відповідачем; 4) беручи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50 % та стягнення з відповідача 44553,91 грн. пені. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату за поставлений газ позивачем.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахував встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 18982,00 грн. - 3% річних (за періоди 01.05.2012р.-28.05.2012р., 31.05.2012р.-27.06.2012р., 01.12.2012р.-19.12.2012р., 31.12.2012р.-15.01.2012р., 31.01.2013р.-18.02.2013р.); (а.с. 10-15).

При цьому позивач безпідставно в період нарахування річних включив день оплати, позивачем не було враховано, що в день проведення оплати прострочення виконання зобов'язання було вже відсутнє.

З огляду на викладене, нарахування 3% річних є правомірним на суму 17858,39 грн. (розрахунок суду за допомогою калькулятора розрахунку штрафів Ліга:Закон - в матеріалах справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення 1123,61 грн. річних слід відмовити за безпідставністю цих вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та включенням зменшеної суми пені.

В п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у разі господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити належний до стягнення розмір пені на 50 відсотків.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (пров. Героїв Бресту, буд. 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, ідентифікаційний код 03351734) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 44553грн. 91 коп. пені, 17858грн. 39 коп. річних, 2139грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

4. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 23.12.2013р.

Суддя Безрук Т.М.