Рішення № 36208709, 12.12.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 р. Справа №917/2164/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", 36020, м. Полтава, вул. Козака,2А

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

про стягнення 854 786,73 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін в судовому засіданні 21.11.2013 року:

від позивача: Гречко С.І., дор. № 248 від 19.12.2012 року

від відповідача: Сотник І.Л., дор. № 19-14/12 від 02.01.2013 року

Представники сторін в судовому засіданні 12.12.2013 року:

від позивача: Гречко С.І., дор. № 248 від 19.12.2012 року

від відповідача: Міняйло Г.Ю. дор. №19-14/8 від 02.01.2013 року

Рішення приймається після перерви, оголошеної представникам сторін в судовому засіданні 21.11.2013 року на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 12.12.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача користь позивача 854 786,73 грн., в т.ч. три відсотки річних в сумі 155513,96 грн. згідно ст. 625 ЦК України та 699272,77 грн. пені, нарахованої на підставі п. 6.2.2 Договору №210/11 ТКЕб від 30.09.2011 року.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судових засіданнях повідомив, що на даний час сума основного боргу за договором №210/11 ТКЕб від 30.09.2011 року повністю сплачена відповідачем. На думку відповідача вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, а тому відсутній склад правопорушення, що згідно ст. 218 Господарського кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

12.12.2013 року від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач посилається, що він знаходиться у скрутному фінансовому стані, а тому, враховуючи статус відповідача, який забезпечує виробництво теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 господарського процесуального кодексу України, відповідач просить суд зменшити розмір заявленої пені на 90 %.

Представник позивача проти зменшення пені заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством з газопостачання та газифікації «Полтавагаз» (надалі - Товариство) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (надалі - замовник) був укладений договір №210/11 ТКЕ б на постачання природного газу (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору Товариство зобов'язується передати у власність замовнику у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується замовником виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби та втрати (п.1.2. договору).

Згідно п.2.1 договору Товариство передає замовнику протягом 2012 року газ в загальному обсязі 28790,0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1.1 договору).

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 3792,34 грн. , крім того ПДВ - 758,46 грн., всього 4550,80 грн.

За умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється замовником виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газу здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого газу позивач звертався до суду (справа № 917/233/13-г).

В ході розгляду справи № 917/233/13-г судом було встановлено, що згідно актів прийому - передачі природного газу відповідно до договору протягом жовтня-грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Полтавагаз» передало, а Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» прийняло імпортований природний газ у кількості 7032,194 тис. куб. м. на загальну суму 33093617,49 грн. Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором постачання природного газу не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого у останнього станом на 30.01.2013 року утворилася заборгованість в сумі 22554289,84 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.04.2013 року у справі №917/233/13-г позов було задоволено частково. Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» 19054289,84грн. основного боргу, 355147,70грн. пені, 71086,61грн. 3% річних та 68820,00грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3500000,00 грн. провадження припинено в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року вказане рішення суду залишено без змін.

У справі №917/233/13-г позивачем заявлялись до стягнення пеня та три відсотки річних з 06.11.2012 року по 01.02.2013 року (включно).

Як свідчать матеріали справи, сума заборгованості була сплачена відповідачем 16.08.2013 року, враховуючи викладене позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 02.02.2013 року по 06.06.2013 року в розмірі 699272,77 грн. та річні за період з 02.02.2013 року по 15.08.2013 року в розмірі 155513,96 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Отже, нараховані позивачем 3% річних в сумі 155 513,96 грн. за період з 02.02.2013 року по 15.08.2013 року не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку і підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи пунктом 7.2 договору №210/11 ТКЕ б від 30.09.2011 року сторони визначили, що у разі невиконання замовником п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Товариству крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Неустойка нараховується Товариством протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище рішенням суду у справі № 917/233/13-г було стягнуто з відповідача серед іншого пеню та річні, нараховані з 06.11.2012 року по 01.02.2013 року (включно).

ПАТ «Полтавагаз» нарахувало пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.02.2013 року по 06.06.2013 року в сумі 699 272,77 грн.

12.12.2013 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90% у відповідності до ст. 233 ГК України та на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

Представник позивача проти зменшення пені заперечував.

При вирішення питання стосовно зменшення заявленої до стягнення пені суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що основним напрямком діяльності підприємства «Полтаватеплоенерго» є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави. Відповідач є підприємством комунальної форми власності. Єдиним джерелом відповідача, з яких проводиться оплата за спожитий природний газ, послуги водопостачання та енергопостачання є грошові кошти від реалізації теплової енергії, зокрема населенню. Тариф на теплову енергію, яка постачається населенню, не змінювався ані в 2012 році, ані в 2013 році. В зв'язку з чим підприємство має заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію для населення за листопад-грудень 2012 року в розмірі 17 449 300 грн., а також за 1-й квартал 2013 року в сумі 40 054 200,00 грн.. Внаслідок цього за 9 місяців 2013 року, через невідповідність тарифів підприємство отримаю збитки на суму понад 25 млн. грн.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, та дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 20 %, що становить 559 418,21грн.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 559 418,21грн. пені та 155513,96 грн. 3% річних.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,35, 43,п.3 ст. 83, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 26004301999 в філії Октябрського відділення № 43 ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 391098, код ЄДРПОУ 03338030) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, код ЄДРПОУ 03351912, п/р 2600530103545 в філії Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467) 559 418,24 грн. пені, 155513,96 грн. 3 % річних.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

повне рішення складено 16.12.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.