Рішення № 36208649, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21400/13 16.12.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон", 2) Корпорації "Альтіс-Холдинг" про стягнення 706 880, 46 грн., за участю представників позивача - Самокиши В.Ю., довіреність від 21.12.2012 року, відповідача1 - не з'явились, відповідача2 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 559 000, 00 грн. заборгованості по погашенню вартості обладнання, 140 168, 89 грн. заборгованості з оплати відсотків по товарному кредиту та 7 711, 57 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем1 взятих на себе зобов'язань з погашення вартості обладнання за договором купівлі-продажу № PR-600-08/13 від 09.08.2013 року, з відповідача2 у зв'язку з неналежним виконанням договору поруки № 600/08/13-1 від 09.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.12.2013 року.

Представники відповідача1 та відповідача2 у судове засідання 16.12.2013 року не з'явились, відзиви на позов не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № PR-600-08/13, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача1), а покупець прийняти та оплатити обладнання згідно додатку №1 (специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору. Асортимент, комплектність, кількість і якість обладнання визначені в додатку №1 (специфікація), що є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість обладнання становить 9 927 926, 15 грн., крім того ПДВ 20 % у розмірі 1 985 585, 23 грн., всього 11 913 511, 38 грн. Покупець зобов'язався сплачувати продавцю вартість обладнання в розмірах, що встановлені сторонами в графіку. Покупець зобов'язався сплачувати зазначені в графіку (додаток №2) платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі даного договору. При цьому датою сплати платежів, зазначених графіку, вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок позивача (п.п. 2.2., 2.3. договору).

Згідно з п. 2.5. договору окрім вартості обладнання відповідач1 зобов'язався оплачувати позивачеві відсотки по товарному кредиту, що нараховуються на неоплачену відповідачем1 вартість обладнання, за придбання обладнання у розстрочку. Товарний кредит нараховується на неоплачену суму обладнання, починаючи з дати передачі обладнання відповідачу1 за процентною ставкою 15 % відсотків річних, до дати повної оплати вартості обладнання. Відповідач1 зобов'язався оплатити нараховані відсотки по товарному кредиту на користь позивача в строки, що визначені сторонами в п. 2.3 договору, в т.ч. ПДВ (п.п. 2.6., 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.8. договору нараховані відсотки товарного кредиту не зараховуються до вартості обладнання. Строк дії товарного кредиту та кінцевий строк оплати за обладнання складає 17 місяців з дати отримання обладнання відповідачем1. Сторони підписують акт прийму-передачі послуг надання товарного кредиту (на суму нарахованих відсотків) в день закінчення строку товарного кредиту або його дострокового припинення. Відповідач1 не має права відмовитись від підписання такого акту, односторонній акт підписаний позивачем має юридичну силу (п.п. 2.9., 2.10. договору).

Датою поставки за цим договором є дата підписання позивачем та відповідачем1 акту приймання-передачі обладнання без будь-яких претензій відповідача1 по якості, кількості та комплектності обладнання. При наявності зазначених вище претензій датою поставки буде дата підписання відповідачем1 та позивачем акту про усунення недоліків обладнання. Передача обладнання відповідачу1 здійснюється в місці поставки шляхом підписання позивачем та відповідачем1 акту приймання-передачі обладнання (п.п. 3.5., 3.6. договору).

При цьому, згідно з графіком платежів від 09.08.2013 року сторони встановили обов'язок відповідача1 щодо сплати платежів з серпня 2013 року по грудень 2014 року щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця у встановленому графіком розмірі.

Поясненнями позивача та актом приймання-передачі предмета від 09.08.2013 року стверджується факт виконання позивачем за договором свого обов'язку щодо передачі обладнання.

Відповідач за передане обладнання сплачував платежі (погашення вартості обладнання та оплата відсотків по товарному кредиту) лише частково з порушенням встановлених у договорі строків оплати, що підтверджується банківськими виписками, і має заборгованість перед позивачем у розмірі 699 168, 89 грн.

11.10.2013 року позивач направив відповідачеві1 вимогу №1757-10/13 від 10.10.2013 року, проте сплати заборгованості або відповіді від відповідача1 так і не отримав.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з передачі обладнання у власність відповідачу1, а відповідач1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого обладнання у передбачені договором строки, і станом на день подання позову має заборгованість у розмірі 699 168, 89 грн.

Доказів сплати відповідачем 1 зазначеної заборгованості суду не надано.

09.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (продавець) та Корпорації "Альтіс-Холдинг" (поручитель) було укладено договір поруки №600/08/13-1, за умовами якого сторони договору встановили, що поручитель (відповідач2) на добровільних засадах взяв на себе перед позивачем відповідати по зобов'язанням відповідача1, які виникають за договором купівлі-продажу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплати будь-яких платежів на умовах договору купівлі-продажу, вартості обладнання, відсотків по товарному кредиту, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором купівлі-продажу, а також виконати інші умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Сторони договору встановили, що зобов'язання відповідача2 перед позивачем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором, не потребують (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору сторони визначили, що у випадку невиконання відповідачем1 взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу, відповідач2 несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач1, включаючи сплату основного боргу за договором купівлі-продажу, вартості обладнання, нарахованих відсотків по товарному кредиту, інших платежів та неустойки.

У випадку невиконання відповідачем1 боргових зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу відповідач2 приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому позивачем, протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги позивача. Виконання грошових боргових зобов'язань здійснюється відповідачем2 шляхом перерахування відповідної суми на рахунок позивача, який буде повідомлено відповідачу2 додатково (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 2.6. договору подання вимоги позивачем щодо виконання частини боргових зобов'язань не позбавляє позивача права подати вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов'язань. Обов'язок відповідача2 виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від позивача відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою відповідачем2, якщо позивач надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі.

11.10.2013 року позивач направив відповідачеві 2 вимогу №1755-10/13 від 10.10.2013 року, проте відповідачем 2 так і не було виконано свої зобов'язання з оплати заборгованості.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачами суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № PR-600-08/13 від 09.08.2013 року, з відповідача 2 у зв'язку з неналежним виконанням договору поруки № 600/08/13-1 від 09.08.2013 року у розмірі 559 000, 00 грн. заборгованості по погашенню вартості обладнання, 140 168, 89 грн. заборгованості з оплати відсотків по товарному кредиту обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 4.3. договору купівлі-продажу у разі несвоєчасної оплати обладнання відповідач1 сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за спірним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 7 711, 57 грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів солідарно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В; код 34731008) та Корпорації "Альтіс-Холдинг" (03146, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5-В; код 32048530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, корпус 5, офіс 101; код 34480657) 559 000 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по погашенню вартості обладнання, 140 168 (сто сорок тисяч сто шістдесят вісім) грн. 89 коп. відсотків по товарному кредиту, 7 711 (сім тисяч сімсот одинадцять) грн. 57 коп. пені та 14 137 (чотирнадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 61 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20.12.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна