Рішення № 36208474, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15372/13 09.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер"

до Фізичної особи-підприємця Федотенкова Дмитра Валерійовича

про стягнення 8 041,01 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засідання брали участь:

від позивача: Тараненко Я.Ю. (за довіреністю від 15.10.2013);

від відповідача: Ясінська В.В. (за довіреністю від 07.11.2013);

В судовому засіданні 09 грудня 2013 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кушнер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Федотенкова Дмитра Валерійовича про стягнення 8 041,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.09.2013.

В судове засідання призначене на 18.09.2013 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 розгляд справи відкладено на 07.10.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. на лікарняному, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.10.2013, з метою дотримання процесуальних строків, справу було передано судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 суддею Підченко Ю.О. прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено на 11.11.2013.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

В судове засідання, призначене на 11.11.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору. В судовому засіданні оголошено перерву до 09.12.2013.

В судове засідання, призначене на 09.12.2013, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у задоволенні позовних вимог заперечував.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством "Оболонь", ТОВ "Кушнер" та Фізичною особою-підприємцем Федоренком Дмитром Валерійовичем було укладено трьохсторонню угоду на подальшу оренду майна №1184,894/223 від 03.04.2007.

Згідно з п. 1.1. Орендодавець, з метою популяризації продукції ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, передає, а Орендар приймає в оренду фірмове обладнання.

Згідно Акту приймання-передачі в оренду холодильного обладнання від 03.04.2007 Орендодавець передав Орендарю наступне майно: вісім комплектів меблів, "Оболонь" (1 стіл + 4 стула), що повинні знаходитись за адресою: м. Київ, вул. Воровського 25, дві парасолі "Оболонь" 4*4, що повинні знаходитись за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 25.

Пунктом 3.3.1. Договору Орендодавець та Власник має право контролювати цільове використання майна і в разі використання його не по призначенню складають акт контрольної перевірки.

На підставі наказу №9 від 09.01.2012 про створення комісії, комісія у складі: Карпенка В.М., Тимченка О.М., Юзика А.А., провела перевірку наявності та цільового використання переданого Орендарю майна.

Позивач зазначає, що комісією було встановлено, що передане в оренду майно за місцем його узгодженого розташування згідно Договору, відсутнє про що складений ревізійний акт.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що згідно п. 1.2. вартість переданого в оренду майна складає 8 041,01 грн. з ПДВ.

05.11.2011 Орендарю відправлений лист - претензія з вимогою повернути передане в оренду майно чи у випадку втрати такого майна компенсувати його вартість.

Позивач наголошує на тому, що в установлені законодавством строки Орендар відповіді на лист не надав.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача вартість переданого в оренду майна в розмірі 8 041,01 грн.

Відповідач з викладеним не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що холодильники відсутні у переліку Угоди на подальшу оренду майна №1184,894/223 від 03.04.2007 та Акту приймання-передачі в оренду холодильного обладнання від 03.04.2007, а отже, як стверджує відповідач не передавались орендодавцем орендарю.

Крім того, відповідач наголошує увагу суду на тому, що відповідно до поданої Позивачем Претензії №2/12-11 від 05.11.2011, ТОВ "Кушнер" стало відомо 05.11.2011 про припинення здійснення продажу продукції ЗАТ "Оболонь" в наших торгових точках та неузгодження зміни місця розташування майна, що є підставою згідно п.3.3.2 вищевказаної угоди для негайного повернення вищевказаного майна.

Таким чином, керуючись ст. 786 Цивільного кодексу України, строк позовної давності розпочався з 05.11.2011 та закінчився 04.11.2012.

Таким чином, відповідач зазначає, що позивач, у зв'язку з пропущенням строку позовної давності не має права на звернення до суду за захистом своїх прав.

На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Як відомо з матеріалів справи, 03.04.2007 ЗАТ "Оболонь" (Власник), ТОВ "Кушнер" (Орендодавець) та ПП "Фудотенков Д.В." (орендар) було укладено Трьохсторонню угоду на подальшу оренду майна (М-1) №1184,894/223.

З матеріалів у справі слідує, що на підставі Акту прийому-передачі в оренду торговельного обладнання від 03.04.2007, на підставі трьохсторонньої угоди між ТОВ "Кушнер" та ПП "Федотенков Д.В.", орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно, відповідно до вищевказаної угоди. Вказаний Акт скріплений печатками та підписами сторін.

Відповідно до п.1.1. угоди, орендодавець, з метою популяризації продукції ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, передає, а орендар приймає в оренду фірмове обладнання холодильне обладнання, апарати системи "Пре-мікс" в комплекті, рекламне обладнання: каркасно-тентова споруда, к-т меблів пластиковий, комплект меблів "Оболонь", неонова вивіска "Оболонь" (світова вивіска), неонова вивіска у вигляді бокала (світлова вивіска), нестандартна тентова конструкція "Оболонь" ("Маркіза"), палатка, парасоля, пневматичний атракціон піраміда "Живчик", пнемо-конструкція "Живчик", пневматичний атракціон горка-батут, стелаж рекламний, стенд вітринний, стіл пластиковий, стілець пластиковий, тент для конструкції "Оболонь-Водолей", тентова конструкція, шатер).

Пунктом 1.2. угоди сторони передбачили, що в оренду передавалось наступне майно: комплект меб. "Оболонь" (1 стол + 4 стула) у кількості 8 штук, вартістю за штуку 525,00 грн., місцезнаходження: м. Київ, вул. Воровського, 25; парасоля "Оболонь" 4*4, у кількості 2 штуки, вартістю за штуку 1 250,42 грн., місцезнаходження: м. Київ, вул. Воровського, 25. Загальна вартість вказаного майна складає 6 700,84 грн.

Відповідно до п. 4.1. угоди сторони погодили, що орендар не має права здійснювати переміщення майна на адресу іншу, ніж вказана в п. 1.2. даної угоди без узгодження такого переміщення з орендодавцем та власником.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що згідно з Актом контрольної перевірки від 01.11.2012, комісією, що діє на підставі наказу №9 від 09.01.2012 було перевірено наявність та цільове використання торгово-рекламного обладнання та товарно-матеріальних цінностей клієнта Федотенкова Д.В. Результатами перевірки встановлено, що Федотенков Д.В. в односторонньому порядку завершив співпрацю з ТОВ "Кушнер". Майно, взяте в суборенду не повернув. На неодноразові попередження повернути майно, повідомив, що воно знаходиться на вул. Райстній на складі, на даний час нічого не повернув.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Кушнер" було направлено на адресу відповідача претензію №2/12-11 від 05.11.2011 про повернення майна в триденний термін відповідно до п. 3.4.13 угоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення.

Станом на час розгляду справи доказів повернення вказаного майна до суду не представлено.

Згідно з п. 1.4. угоди сторони передбачили, що вартість, прийнятого в користування майна, відшкодовується орендарем орендодавцю або власнику: при псуванні, втраті, знищенні, крадіжці або неповерненні майна на вимогу власника. При розірванні або закінченні строку дії договору купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств між орендарем та орендодавцем, орендар зобов'язаний протягом трьох днів повернути майно орендодавцю або власнику, або відшкодувати його вартість. При розірванні або закінченні строку дії договору купівлі-продажу продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств між власником та орендодавцем, орендодавець зобов'язаний протягом трьох днів повернути майно власнику, або відшкодувати його вартість.

Згідно з п.3.3.2. угоди орендодавець та власник мають право вимагати негайного повернення майна в безспірному порядку в наступних випадках: якщо орендар порушує умови використання отриманого майна; у випадку неузгодженої між сторонами зміни орендарем місця розташування майна.

У відповідності до п. 3.4.2. угоди, орендар зобов'язаний при зміні місця розташування майна письмово погодити з орендодавцем та власником нову адресу розміщення майна протягом семи календарних днів.

Згідно з п. 3.4.13 угоди орендар зобов'язується на вимогу орендодавця або власника повернути майно протягом 3-х днів, а також повернути його 3-денний термін вчинення дій по зміні статусу своєї фірми, або припинення своєї діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість переданого в оренду майна в розмірі 8 041,01 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ст. 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до п.3.4.12 угоди, при псуванні, втраті, знищенні, крадіжці або неповерненні майна на вимогу орендодавця, при розірванні або закінченні договору купівлі продукції виробництва ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю або власнику його вартість, що зазначена в даній угоді, окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.5.1. угоди, за невиконання чи неналежне виконання умов даної угоди орендар сплачує орендодавцю або власнику понесені у зв'язку з цим збитки у розмірі встановленої вартості одиниці майна (що зазначена в п.1.2. даної угоди), по якій відбулося порушення за кожне окреме порушення.

Таким чином, умовами вказаної угоди передбачено, що за порушення умов угоди орендар має відшкодувати збитки у розмірі встановленої вартості одиниці майна. Тобто, з наведеного вбачається, що загальна вартість майна, переданого в оренду складає 6 700,84 грн. (без ПДВ) відповідно до п. 1.2.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що умовами вказаної угоди не передбачено відшкодування вартості переданого в оренду майна з урахуванням ПДВ, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 6 700,84 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

Обставини, на які посилається відповідач спростовані матеріалами справи та не доведені в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, а тому визнаються необгрунтованими.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Виходячи із наведеного, Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу). З наведеного вбачається, що вданому спорі слід застосовувати строк позовної давності три роки, на підставі ст. 257 Цивільного кодексу України, з огляду на що, у заяві відповідача про застосування строків позовної давності суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищезазначеного, дослідивши матеріали та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості переданого в оренду майна підлягають частковому задоволенню у сумі 6 700,84 грн. (без ПДВ).

На підставі вищезазначеного, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 433,75 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федотенкова Дмитра Валерійовича (03048, м. Київ, вул. І. Пулюя, 3, кв. 110, код ЄДРПОУ 2944709853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" (юр. адр.: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, 4; пошт. адр.: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Броварська, 148, код ЄДРПОУ 32559075) вартість переданого в оренду майна в розмірі 6 700,84 грн. (шість тисяч сімсот гривень 84 копійки) та судовий збір у сумі 1 433,75 грн. (одна тисяча чотириста тридцять три гривні 75 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кушнер" - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.12.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало