Постанова № 36208112, 17.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року Справа № 904/5640/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, договір № 18/04/2013 від 18.04.13;

від відповідача: Домальчук С.В. представник, довіреність № б/н від 20.02.13;

представники третіх осіб-1,2 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 року у справі №904/5640/13

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

до відповідача: комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

за участю третіх осіб:

1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Мілорд", м. Дніпропетровськ

2 - ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

про стягнення 25 295 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 року у справі №904/5640/13 (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 387,00 грн. матеріальної шкоди, 2 086,82 грн. упущеної вигоди, 1 596,58 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

- вина відповідача у спричиненні позивачу збитків, заподіяних

затопленням 07.12.2010 року нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Дзержинського, 1/3, підтверджується рішенням суду у

господарській справі №35/5005/8432/2011 від 28.07.2011 року, яке набрало законної сили;

- обов'язок відшкодувати спричинені збитки передбачено положеннями ст.1166 ЦК України, а їх розмір підтверджено висновком експертизи № 397-11, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

- право позивача стягнути упущену вигоду передбачено ч.4 ст.623 ЦК України, їх розмір доведено позивачем.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення господарським судом норм процесуального права. Просить скасувати оскаржуване рішення, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник зазначає, що наявними у справі доказами, а саме рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровска від 25.01.2012 року у справі за позовом ВАТ НАСК "Оранта" до ОСОБА_4, третя особа - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство №3", встановлено, що спричинена залиттям майнова шкода виникла внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4, пов'язаних з невиконанням умов договору по водопостачанню та утриманню будинку і прибудинкової території.

Судом дане рішення не враховано, натомість, прийнято до уваги інше судове рішення, протилежне за змістом, яке встановлює вину комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №3".

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та третя особа-2 спростовують доводи скаржника, просять залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілорд" відзив на апеляційну скаргу не надало, участь представника у судове засідання не забезпечило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є орендарем нежитлового приміщення відповідно до договору оренди №18/10 від 18.10.2010 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Мілорд" (а.с.17).

Приміщення, яке передається в оренду за договором (далі - приміщення), знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Дзержинського, 1/3 і належить орендодавцеві (товариству з обмеженою відповідальністю "Мілорд" на підставі Свідоцтва про право власності від 20.06.2006 року (а.с.18-19).

Обслуговуючою організацією вказаного багатоповерхового будинку і прибудов є відповідач. В орендованому позивачем приміщенні розташований фітнес-центр " Fit4YoU" (а.с.22).

Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2010 року у квартирі АДРЕСА_1 сталася аварія (прорив водопроводу гарячої води), в результаті якої затоплено нежитлове приміщення позивача. Власником квартири, де сталася аварія, є ОСОБА_4

07.12.2010 року комісією з обстеження залиття за участю представників позивача, відповідача та третьої особи-2 складено акт № 179 про наслідки заливу нежитлового приміщення (а.с.20) та акт про затоплення (а.с.21).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровска з позовом до ОСОБА_4, треті особи - комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №3 м.Дніпропетровска і товариство з обмеженою відповідальністю "Мілорд" про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровска від 22.02.2013 року у справі № 412/15175/2012 позов залишено без розгляду.

З пояснень сторін апеляційним господарським судом встановлено, що заява про залишення позову без розгляду подана представником позивача з огляду на те, що сторонам стало відомо про визнання комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №3 м.Дніпропетровска вини в спричиненні збитків іншій особі, яка також потерпіла від залиття 07.12.2010 року - ОСОБА_5 та укладення у цивільній справі №5005/2022/2011 мирової угоди.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Судами першої та апеляційної інстанції у справі №35/5005/8432/2011 господарського суду Дніпропетровської області (яка має спільну підставу з даною господарською справою) встановлено та Вищим господарським судом підтримано, що технічною причиною зриву вентиля з різьби стояка гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1, де зареєстрований та мешкає ОСОБА_4, є корозійна руйнація металу внаслідок тривалої експлуатації трубопроводів, в тому числі невиконання своєчасної заміни вентиля.

Вказані обставини також були підтверджені під час проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2011 року у справі №35/5005/8432/2011 господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Статуту відповідача основною метою діяльності підприємства є обслуговування та експлуатація житлових будинків і прилеглої території, що знаходиться у господарському віданні підприємства, забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання житлових будинків.

За приписами ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої

до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

У відповідності до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одним із видів житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення є послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Згідно ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до п. 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005року № 630, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, є, зокрема, у багатоквартирному будинку послуги з: централізованого опалення - відгалуження від стояків у межах квартири; постачання холодної та гарячої води - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача; водовідведення - зливний отвір санітарно-технічних приладів.

Враховуючи наведені нормативно-правові акти, судами першої та апеляційної інстанції у господарській справі №35/5005/8432/2011 встановлено та Вищим господарським судом підтримано, що обов'язок відповідача з утримання в належному стані внутрішньобудинкових мереж будинку АДРЕСА_1 цього будинку, покладено на відповідача.

Таким чином, доводи скаржника про відсутність його вини судом першої інстанції спростовано належними та допустимими доказами по справі.

Також в матеріалах справи міститься мирова угода, затверджена 05.02.2013 року господарським судом Дніпропетровської області у справі №5005/2022/2011, з якої вбачається, що за аналогічних обставин залиття нежитлових приміщень з квартири третьої особи по даній справі, комунальне житлово - експлуатаційне підприємство №3 визнало вину в спричиненні збитків ( а.с.-50 - 52).

Визначаючи розмір заподіяної шкоди та правові підстави для задоволення позову, суд першої інстанції правомірно послався на положення ст.1166 ЦК України, наявні у справі висновки експертного будівельно-технічного дослідження № 397-11 від 11.-2.2011 року Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.24-41).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, норми якої підлягають застосуванню до спірних відносин, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем не доведено факту належного виконання покладених на нього обов'язків, надання відповідної якості житлово-комунальних послуг, контролю та належного утримання відповідних внутрішньобудинкових мереж і систем, встановлених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N76.

Відповідачем, також не доведено належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України відсутності своєї вини у заподіянні майнової шкоди позивачу.

Згідно з ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з наданого позивачем висновку експертизи №397-11, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість матеріальних збитків, нанесених приміщенню фітнес-центру "Fit4YoU", розташованого по вул. Дзержинського, 1/3 у м. Дніпропетровську в результаті залиття, виниклого 07.12.2010, складає 21 387,00 грн. Тому вказана сума стягнута судом законно та обґрунтовано.

Щодо стягнення розміру упущеної вимоги, суд правильно застосував положення ст. 623 ЦК України, відповідно до обгрунтованого розрахунку позивача.

Щодо посилання відповідача на наявність протилежного за змістом рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровска у справі № 6-22563 св 12, яким встановлено вину ОСОБА_4 в спричиненні збитків ВАТ НАСК "ОРАНТА" за аналогічних обставин аварії гарячого водопостачання 07.12.2010 року, то вони не приймаються колегією суддів з огляду на те, що вину у спричиненні аварії гарячого водопроводу 07.12.2010 року відповідач визнав при укладенні мирової угоди у господарській справі №5005/2022/2011, його ж вина встановлена рішенням у справі №35/5005/8432/2011 господарського суду Дніпропетровської області.

Тобто, докази, надані позивачем, переважають за значимістю заперечення відповідача.

Враховуючи, що апелянт не спростував висновки оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 року у справі № 904/5640/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 18.12.2013 року