Рішення № 36208010, 05.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12707/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Гуменюк А.І.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», яка подана представником ДЕНИСЮК ВікторієюВолодимирівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

встановила:

В листопаді 2012 року позивач КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги на загальну суму 16710 грн. 58 коп., з яких сума основного боргу - 10939 грн. 70 коп., інфляційні втрати - 4704 грн. 47 коп., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 1066 грн. 41 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - Денисюк В.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Зазначала, що оскільки відповідач не відмовилась у встановленому порядку від отримання житлово-комунальних послуг, то такі послуги надаються на підставі публічного договору про приєднання, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову, посилаючись на відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження договірних правовідносин чи будь-яких інших зобов'язальних відносин з відповідачем. Оскільки ОСОБА_3 користується житлово-комунальними послугами, що підтверджує її приєднання до договору про їх надання та існування договірних відносин між сторонами, то у відповідача виникли зобов'язання оплачувати житлово-комунальні послуги.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, колегією суддів визнано за можливе розглянути справу в її відсутності. У заяві до апеляційного суду від 04.11.2013 року відповідач визнала наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги та необхідність її погашення ( а.с. 52).

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 є власницею частини квартири АДРЕСА_1. Позивач у період із 31 жовтня 2001 року до 01 серпня 2012 року виконував функції з надання житлово-комунальних послуг, здійснював нарахування та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг. Однак, відповідач не виконувала свої обов'язки по своєчасному внесенню квартплати та плати за комунальні послуги, внаслідок чого станом на 01 серпня 2012 року у неї виникла заборгованість у розмірі 16 710 грн. 58 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження договірних правовідносин з відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є безпідставним та необґрунтованим.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи і такими, що не відповідають обставинам справи, що, враховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дає суду апеляційної інстанції підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 179 ЖК України, користування квартирами приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2, 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності або договором найму. Власник квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Однак відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для нестягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та зареєстрована у кімнаті, житловою площею 13,8 кв.м., у квартирі АДРЕСА_1 ( а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.12.1995 року Радянською в м. Києві державною адміністрацією, приміщення квартири спільного заселення АДРЕСА_1, що складає 21/100 площі квартири, належить ОСОБА_3 на праві власності ( а.с. 9).

Згідно з рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради перейменоване у КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», яке є позивачем по даній справі.

Відповідно до п. 2.1 Статуту підприємства позивача, воно створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг. Основними напрямками діяльності підприємства є : забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньобудинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

Як вбачається з договору № 1 від 01.02.2012 року, укладеного між балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та виконавцем послуг , КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради доручило КП УЖГ Шевченківської районної в м. Києві ради, правонаступником якого є позивач, укладати з власниками та наймачами жилих приміщень договори на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; здійснювати облік, нарахування, збір платежів власників і наймачів жилих приміщень за послуги з утримання будинку та прибудинкової території; здійснювати облік та збір, в тому числі у судовому порядку, заборгованості споживачів за послуги довірителя.

Протягом 2007-2010 років такі ж договори були укладені між КП по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради та КП «ЖЕК Ярославська».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась станом на 01.08.2012 року в сумі 10 939 грн. 70 коп. На підтвердження заявлених вимог подав до суду розрахунок боргу за період часу з 01.04.2007 року по 01.08.2012 року.

З вказаного розрахунку, який підтверджується даними листів-претензій, надісланих Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в м. Києві ради на адресу ОСОБА_3 20.04.2010 року, 21.02.2011 року 15.03.2011 року, 18.04.2011 року, 17.05.2011 року, 18.06.2011 року, 06.09.2011 року та 10.10.2011 року (а.с. 104-109), вбачається, що власником жилого приміщення - відповідачем ОСОБА_3 споживались житлово-комунальні послуги, за які щомісячно була нарахована плата, проте протягом періоду з 01.04.2007 року по вересень 2013 року жодного платежу відповідачем здійснено не було, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши суму заборгованості, пред'явлену до стягнення, колегією суддів встановлено, що у наданому позивачем розрахунку боргу зазначено, що станом на 01.04.2007 року у відповідача існувала заборгованість у розмірі 3942 грн., протягом періоду часу з 01.04.2007 року по 01.08.2012 року виникла заборгованість у розмірі 6997 грн. 70 коп., і тому станом на 01.08.2012 року загальний розмір боргу складає 10 939 грн. 70 коп.

Однак позивачем не надано до суду розрахунку боргу на суму 3942 грн., у зв'язку з чим неможливо перевірити вказану суму заборгованості, з яких платежів вона складається та за який період виникла, на відміну від періоду з 01.04.2007 року по даний час, за який позивачем надано детальний розрахунок по видах наданих послуг, суми нарахувань за кожен місяць, здійснення поточних перерахунків, загальної суми боргу щомісячно.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності доказів виникнення боргу та підтвердження його розміру станом на 01.04.2007 року на суму 3942 грн., позовні вимоги про стягнення заборгованості у вказаній частині є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01.04.2007 року по 01.08.2012 року, до якого надана довідка про деталізацію нарахувань по видах послуг, заборгованість відповідача виникла за несплату: послуг за утримання будинку та прибудинкової території, центрального опалення, холодного водопостачання та газу ( а.с. 55-56).

За період з 01.04.2007 року по 01.01.2008 року сума заборгованості складає 573 грн. 06 коп., за 2008 рік - 764 грн. 11 коп., за 2009 рік - 1159 грн. 06 коп., за 2010 рік - 1382 грн. 62 коп., за 2011 рік - 1944 грн. 88 коп. та за період 01.01.2012 року по 01.08.2012 року - 1172 грн. 97 коп., а всього заборгованість становить суму 6997 грн. 70 коп.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Для розрахунку суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму заборгованості, що виникла за період з 01.04.2007 року по 01.08.2012 року колегія суддів використовує вихідні дані (розміри щомісячних нарахувань, індекси інфляції, періоди прострочення щомісячних платежів), що містяться в розрахунку заборгованості, наданому позивачем ( а.с. 10-11).

Інфляційні втрати обчислюються колегією, починаючи з періоду часу, коли виникло прострочення (квітень 2007 року, без врахування суми заборгованості 3942 грн., у стягненні якої суд відмовляє), відповідно до суми заборгованості за кожний місяць, коли мала бути проведена сплата, і застосовується індекс інфляції, який визначається наростаючим підсумком за відповідні періоди, окремо для кожного щомісячного платежу. Аналогічним чином нараховуються і 3% річних відповідно до суми заборгованості за кожний місяць і періоду прострочення, зазначеного у розрахунку позивача.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості за житлово-комунальні послуги складає 1104 грн. 83 коп., 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, становлять суму 451 грн. 67 коп. Отже, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2013 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача: основної суми заборгованості за період з 01.04.2007 року по 01.08.2012 року - 6 997 грн. 70 коп., а також інфляційних втрат - 1104 грн. 83 коп. та 3% річних - 451 грн. 67 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі судового збору при пред'явленні позову - 229 грн. 40 коп. та при подачі апеляційної скарги - 114 грн. 70 коп., сплаченого у розмірах, передбачених Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313- 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту:

Позов Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» ( код ЄДРПОУ 31731838) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2007 року по 01.08.2012 року на суму 6997 ( шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» інфляційні втрати на суму 1104 грн. 83 коп., три відсотки річних - 451 грн. 67 коп., судові витрати - 344 грн. 10 коп., а всього - 1900 ( одна тисяча дев'ятсот) грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: