Постанова № 36206985, 10.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 грудня 2013 року 13:31 справа №826/17219/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Гурського М.Р.;

відповідача: Вороніної В.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податківпроскасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АТ Каргілл") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0000483720 та №0000493720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17219/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 18 жовтня 2013 року №0000483720 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "АТ Каргілл" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на 65 936,00 грн., та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32 968,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 27 вересня 2013 року №1172/40-50/37-10/20010397 "Про результати камеральної перевірки даних ТОВ "АТ Каргілл" (код ЄДРПОУ 20010397) задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року, вересень 2012 року та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за вересень 2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки 1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 18 жовтня 2013 року №0000493720 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "АТ Каргілл" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 323 128,00 грн., та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 161 564,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 27 вересня 2013 року №1173/40-50/37-10/20010397 "Про результати камеральної перевірки даних ТОВ "АТ Каргілл" (код ЄДРПОУ 20010397) задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за жовтень 2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки 2).

В Актах перевірок встановлено, що позивач завищив податковий кредит, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порушення норм Податкового кодексу України в Актах перевірки мотивоване наступним: 1) в порушення пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України ТОВ "АТ Каргілл" подало додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2012 року в паперовому вигляді та за довільною формою; 2) ТОВ "АТ Каргілл" не дотримано вимоги щодо формування податкового кредиту, а саме подало заяви зі скаргою на постачальників до податкової декларації не за звітний період, в якому була виписана (мала бути виписана) податкова накладна. На думку відповідача, позивач втратив право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум податку на додану вартість, включених на підставі наданої заяви зі скаргою на постачальника, що відмовився у наданні податкової накладної та/або надав неналежним чином оформлені податкові накладні, у разі подання заяви до декларації по операціях перша подія по яких сталася в періоді іншому ніж звітний.

Позивач не погоджується з висновками Актів перевірок та вважає протиправними оскаржувані податкове повідомлення-рішення, оскільки згідно норм Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом для формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом включення до складу податкового кредиту через додаток 8 до податкових декларацій з податку на додану вартість податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних за попередні звітні (податкові) періоди, може бути будь-який календарний місяць, у якому було подано відповідні заяви про відмову постачальника надати податкові накладні за такі періоди; на копіях додатків 8 до декларацій є відмітки податкового органу про їх прийняття, а повідомлень про відмову у прийнятті вказаних додатків відповідачем не надсилалось.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Актів перевірок.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "АТ Каргілл" є обґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи підтверджують, що 29 серпня 2013 року ТОВ "АТ Каргілл" подано до МГУ-ЦО уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року №9053726621 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2012 року №9053726623.

Разом із вказаними уточнюючими розрахунками подано у паперовому вигляді заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8). При цьому у вказаних заявах зазначено про податкові накладні, виписані у серпні та вересні 2012 року.

Цього ж дня позивач подав до зазначених вище заяв копії відповідних первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів/послуг від постачальників, що підтверджує відповідна відмітка МГУ-ЦО на листах ТОВ "АТ Каргілл" від 29 серпня 2013 року №5916 та від 29 серпня 2013 року №5917.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачає, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Водночас відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У свою чергу пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначає, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно пункту 14.8 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8) є додатком до податкової декларації.

Сторонами не заперечується, що ТОВ "АТ Каргілл" належить до великих платників податків, а тому має подавати податкові декларації та додатки до неї в електронній формі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено обов'язок контролюючого органу надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації у разі подання такої податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

У той же час, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про надання ТОВ "АТ Каргілл" письмового повідомлення про відмову у прийнятті його уточнюючих розрахунків чи додатків до нього, зокрема заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Як встановлює підпункт 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Таким чином, заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8), подані позивачем разом із уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень та вересень 2012 року вважаються такими, що прийняті МГУ-ЦО та підлягають врахуванню.

Суд також зауважує, що порушення порядку заповнення податкової декларації може бути підставою лише для її неприйняття та не впливає на задекларовані у такій податковій декларації показники, у тому числі податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість; тому посилання відповідачем на невідповідність поданих позивачем додатків 8, як на одну з підстав для висновку про завищення податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування є помилковим.

В частині висновків Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість через несвоєчасне подання заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8), суд звертає увагу на наступне.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Як встановлюють абзаци перший та другий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно абзацу дев'ятого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Абзац одинадцятий пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України вказує, що підставою для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є здійснення відповідних господарських операцій та наявність податкових накладних, оформлених у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних; у свою чергу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Водночас з метою реалізації права покупця на податковий кредит законодавець передбачив можливість покупця додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту у випадку, відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому суд звертає увагу, що згадана заява із скаргою на постачальника подається з податковою декларацією за той звітний період, у якому покупець включив відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Крім того, Податковий кодекс України не містить будь-яких обмежень щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту на підставі відповідних документів у кількох звітних періодах.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2013 року у справі №2а-1582/12/2070.

З рахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідачем не встановлено інших порушень під час формування позивачем податкового кредиту, та подання ТОВ "АТ Каргілл" до МГУ-ЦО копій первинних документів, які підтверджують факт отримання товарів/послуг, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за перевірений період на підставі заяв із скаргою на постачальника, у випадку, відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз'яснення, викладене в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України 16 лютого 2012 року, про те, що податкова накладна, яка була виписана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути отримана платником податку та у цьому ж звітному періоді повинна бути включена ним до реєстру отриманих податкових накладних, та, відповідно, повинна бути в цьому ж звітному періоді відображена в податковій звітності платника податку, оскільки Податковий кодекс України не надає узагальнюючій податковій консультації статусу нормативно-правового акта та не встановлює обов'язковості її положень, тобто, узагальнююча податкова консультація носить виключно інформативний характер.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Так само відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, висновки Актів перевірок про завищення ТОВ "АТ Каргілл" податкового кредиту та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень та вересень 2012 року та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2012 року є помилковими, а податкові повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 18 жовтня 2013 року №0000483720 та №0000493720 підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АТ Каргілл" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 4588,00 грн. - 100 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, тобто, у розмірі, більшому ніж передбачено Законом.

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України належить присудити лише 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру - 458,80 грн.; решта 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір" як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування платників податків від 18 жовтня 2013 року №0000483720 та №0000493720.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко