Ухвала суду № 36206334, 05.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р.Справа № 818/7685/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Авокадо" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. по справі № 818/7685/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Авокадо"

до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Авокадо" (далі - позивач, ТОВ "Підприємство "Авокадо"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 року №0000252201 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 5188,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Авокадо" відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Підприємство ''Авокадо" з питань фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ "Ідея Рісьорч" за червень 2012р.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 7/22-005/37077985 від 16.07.2013р. (а.с.12-26), в якому зафіксовані порушення підприємством вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, з урахуванням п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2012 року на суму 4150,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252201 від 07.08.2013р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 5188,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 4150,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038,00 грн. (а.с.10).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ „Підприємство ''Авокадо" (Замовник) уклало договір підряду №200612 від 20.06.2012р. з ТОВ "Ідея Рісьорч" (Підрядник), за умовами якого, ТОВ "Ідея Рісьорч" зобов'язується виконати комплекс робіт по монтажу відкатних, секційних воріт та автоматики, технічного забезпечення роботи робочого обладнання. При цьому, роботу за договором ТОВ "Ідея Рісьорч" виконує із своїх матеріалів на своєму устаткуванні (а.с.29-33).

На підтвердження виконання умов договору, товариствами „Підприємство ''Авокадо" та "Ідея Рісьорч" складено акт здачі-прийняття робіт, відповідно до якого ТОВ "Ідея Рісьорч" нібито виконало монтажні роботи, передбачені договором (а.с.35).

За вказаною господарською операцією товариством "Ідея Рісьорч" виписана податкова накладна (а.с.27).

ТОВ "Підприємство "Авокадо" платіжним дорученням №122 від 03.07.2012р. перерахувало на рахунок ТОВ "Ідея Рісьорч" грошові кошти в сумі 24900 грн. (а.с.36).

Проте, зазначені документи не можуть бути беззаперечними доказами реального виконання правочину між сторонами, оскільки саме по собі складання актів прийняття робіт та інших документів без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для отримання права на податковий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, відповідно до матеріалів справи та пояснень представника позивача в ході розгляду справи, замовником виготовлення, поставки, гарантійного та сервісного обслуговування відкатних, секційних воріт є управління Національного банку України в Кіровоградській області. Генпідрядником управління Національного банку України в Кіровоградській області виступає проектно-будівельний концерн "Укрмонолітспецбуд", який, в свою чергу, для виконання робіт по виготовленню, поставці, гарантійному та сервісному обслуговуванню відкатних, секційних воріт залучив у якості субпідрядника ТОВ "Підприємство "Авокадо" (а.с.77,78).

Видами діяльності ТОВ "Підприємство "Авокадо", згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ, є оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

В свою чергу, ТОВ "Підприємство "Авокадо" для виконання робіт по виготовленню, монтажу та технічного обслуговування відкатних секційних воріт для управління Національного банку України в Кіровоградській області, укладає угоду з ТОВ "Ідея Рісьорч" (м.Київ), основним видом діяльності якого є оптова торгівля паливом.

Проте, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано доказів необхідності залучення вказаного підприємства до виконання вищевказаних робіт, а також не надано жодного доказу того, що фактично монтажні роботи щодо виготовлення, монтажу та технічного обслуговування відкатних секційних воріт для управління Національного банку України в Кіровоградській області виконувалися саме ТОВ "Ідея Рісьорч".

Крім того, колегія суддів зауважує на те, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97р. (далі - правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

П.п.11.1 п.11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. В свою чергу товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, які він засвідчує підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з рахунком-фактурою від 23.05.2012р. умовами поставки воріт секційних промислових є: склад Постачальника - ТОВ "Алютех-К", адреса складу: Київська область, м. Бровари, вул.Кутузова, 61.

Відповідно до видаткової накладної № 8266 від 30 травня 2012р. ворота секційні були отримані від ТОВ "Алютех-К" на відвантаження в м. Бровари.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000196 місце складання монтажних робіт - м. Київ.

Замовник виконання робіт - Управління Національного банку України в Кіровоградській області знаходиться в м.Кіровограді.

Однак, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано пояснень щодо фізичного переміщення секційних промислових воріт та відповідних доказів (товарно-транспортних накладних, дорожніх листів чи інших документів), які б підтверджували фактичне переміщення воріт від постачальника до позивача і виконавця та в подальшому до замовника виконання робіт.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної Шосткинською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Авокадо" з питань перевірки фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ "Ідея Рісьорч", за результатами якої складений акт перевірки від 16.07.13р. № 7/22-005/37077985, працівниками Шосткинської ОДПІ складений протокол про адміністративні правопорушення, допущені керівником ТОВ "Авокадо" ОСОБА_1 в частині ведення податкового обліку за червень 2012 року.

Згідно з постановою Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 20.09.13 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а саме: порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 4150,00 грн. За вчинені правопорушення ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу 170,00грн.

Постанова Шосткинського міськрайсуду набрала законної сили 01.10.2013 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність проведення господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом не доведена, встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин мали місце та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 07.08.2013 року №0000252201.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Авокадо" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. по справі № 818/7685/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.