Ухвала суду № 36206315, 03.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р.Справа № 552/4906/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11.07.2013р. по справі № 552/4906/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради

про визнання незаконним і скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, 05 липня 2013 року (відповідно до штемпеля на конверті) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 01.10.1991 року № 496, яким відчужено від земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 що належить до приватної власності позивача, частину площею 40 кв.м.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.07.2013 р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11.07.2013 р., а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки для звернення з даним позовом до суду, підстав для поновлення строку не вбачається.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 01.10.1991 року № 496.

При цьому, як зазначає сам позивач, 19 січня 1995 року останнім направлено заяву до виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів у м. Полтаві щодо надання інформації про підстави вищезазначеного рішення. Листом виконавчого комітету від 06.02.1995 р. № С 01-26/33 надана відповідь, що рішення винесене на підставі листа Головного управління архітектури та містобудування і прикладеної до нього схеми.

12 квітня 1995 року позивач звернувся до Головного управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів з відповідною заявою щодо надання роз'яснень, на яку листом від 18.04.1995 р. № 11-21/765-685 надана відповідь.

З огляду на викладене, позивач був обізнаний про наявність рішення від 01 жовтня 1991 року №496 з часу його прийняття, але не пізніше, ніж з 1995 року.

Однак, адміністративний позов до Київського районного суду м. Полтави було подано лише 05 липня 2013 року (відповідно до штемпеля на конверті), тобто поза межами строку.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що Законом України від 20 грудня 2011 року №4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи позивача, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення від 01.10.1991 року зазначеної норми законодавства не існувало.

Зазначений Закон зворотної дії в часі не має, а тому до даних правовідносин застосовуватись не може.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивачем не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з вищевказаним позовом, а колегією суддів апеляційної інстанції не знайдено підстав для поновлення такого строку, вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11.07.2013р. по справі № 552/4906/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.