Ухвала суду № 36205650, 19.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа №805/14998/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Запорожцева Г.В.

за участі представника позивача Кулініча О.О.

представника відповідача Радченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі № 805/14998/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2013 № 0000143900/6998/10/39-00, зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2013 № 0000143900/6998/10/39-00, зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем п. "а" абз.3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу (далі - ПК) України в частині заниження суми штрафної санкції, яка нараховується на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов'язання, відображеного у рядку 23 уточнюючих декларацій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у цій справі позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000143900/6998/10/39-00 від 03.10.2013 та зобов'язано відповідача внести зміни до картки особового рахунку Товариства шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63грн.

Не погодившись з таким рішенням, Інспекція подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми п.50.1. ст. 50 ПК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 744566 ТОВ "Метінвест Холдинг" зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 34093721 та перебуває на обліку у відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив аванс з податку на прибуток:

за січень 2013 року у розмірі 3600395 грн. згідно платіжного доручення №99706//519622201;

за лютий 2013 року у розмірі 3600395 грн. згідно платіжного доручення №100372//542563132;

за березень 2013 року у розмірі 2890125 грн. згідно платіжного доручення №101301;

за квітень 2013 року у розмірі 2890125 грн. згідно платіжного доручення №102037.

Також, позивач надав до податкового органу:

звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року, де у рядку 16 визначив податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) у сумі мінус 10090915 грн., крім того, у додатку до податкової декларації ЗП у рядку 13.7 сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України визначена сума у розмірі 10090915 грн.;

звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року, де у рядку 16 визначив податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) у сумі мінус 2890125 грн., крім того, у додатку до податкової декларації ЗП у рядку 13.7 сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України визначена сума у розмірі 12981040 грн. (з урахуванням суми 2890125грн.);

уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року, де у рядку 23 збільшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється сума у розмірі 10090915 грн.;

уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року, де у рядку 23 збільшення податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється сума у розмірі 2890125 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, що встановлено п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України.

Положення п. 76.1 ст. 76 ПК України визначають, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

13.09.2013 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у уточнюючих деклараціях з податку на прибуток підприємства позивача за 1 квартал, півріччя 2013 року, за результатами якої складено акт № 142/39-00/34093721.

Актом перевірки встановлено, що дані камеральної перевірки уточнюючих декларацій з податку на прибуток підприємства, наданих позивачем за 1 квартал 2013 року, півріччя 2013 року, свідчать про порушення п. "а" абз.3 п. 50.1 ст. 50 ПК України в частині заниження суми штрафної санкції, яка нараховується на суму самостійно виявленого заниження податкового зобов'язання, відображеного у рядку 23 уточнюючих декларацій.

03.10.2013 на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000143900/6998/10/39-00 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 649052 грн. за порушення п. "а" абз.3 п. 50.1 ст. 50 ПК України.

Згідно розрахунку відповідача сума пені, яка обчислена на суму заниження податкових зобов'язань позивача складає 297856,63 грн., яка також відображена у зворотньому боці облікової картки позивача.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді, що передбачає п. 49.2 ст. 49 ПК України.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 14.1.157 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (14.1.39 статті 14 ПК України).

Податковим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Виключний перелік випадків, коли податкове зобов'язання визначається контролюючим органом визначений пунктом 54.3 статті 54 ПК України. Підпунктом 54.3.2 цієї статті, який був визначений відповідачем у якості підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, такою підставою визначено встановлення в ході проведених перевірок платника податків заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з приписів статті 58 ПК України, згідно якої податкове повідомлення-рішення приймається у разі встановлення податковим органом заниження податкового зобов'язання звітного податкового періоду, вчинення платником податку порушень заповнення податкової звітності, що не вплинули на розмір податкового зобов'язання не можуть мати своїм наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення суд має встановити наявність факту заниження податкового зобов'язання платником податку.

Порядок визначення розміру податку на прибуток встановлений розділом 3 ПК України.

Пунктом 152.1 статті 152 ПК України встановлено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно пункту 149.1 статті 149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Зміст приписів пункту 50.1 статті 50 ПК України доводить обґрунтованість посилань позивача на те, що обов'язок платника податків направити до податкової інспекції уточнюючий розрахунок пов'язаний лише із фактом виявлення помилки у наданій податковій звітності, обставина щодо впливу зазначеної помилки на розмір визначеного податкового зобов'язання при цьому не встановлюється.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

За дослідження показників наданих позивачем уточнюючих декларацій вбачається, що заповнення позивачем рядку 23 уточнюючих декларацій не мало своїм наслідком заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за звітний податковий період.

А тому, виходячи з приписів статті 58 ПК України в податкової інспекції були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 649052 грн.

Таким чином, за результатами самостійно виявлених помилок платником податків надані уточнюючі податкові декларації, якими позивач уточнює податок на прибуток.

Пунктом 129.1 статті 129 ПК України передбачено, що пеня нараховується у таких випадках:

- на суму податкового боргу після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України);

- на суму заниження податкового зобов'язання - у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПК України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

За приписами п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України на суму заниження податкового зобов'язання пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (утому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку або декларації, у якій виправляються виявлені помилки, внаслідок чого усувається заниження податкових зобов'язань у минулих податкових періодах, на суму такого заниження нараховується пеня.

Так, відповідно до ч.4 п.57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно ч.9 п.57.1 ст. 57 ПК України у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи наведені норми ПК України, та як свідчать матеріали справи, Позивач здійснив відповідні авансові внески, оскільки за результатами 2012 року підприємство Позивача було прибутковим.

В подальшому, за результатами діяльності в першому кварталі 2013 року Позивачем отримано збиток. Таким чином Позивач перестав бути платником авансових внесків з податку на прибуток, як це передбачено ст. 57 ПК України, та надав Відповідачу уточнюючі податкові декларації.

У відповідності до ч.1 п.50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

На думку Відповідача, Позивач повинен був нарахувати собі штрафну санкцію, як це передбачено абз.«а» ч.3 п.50.1 ст. 50 ПК України, а також нарахувати пеню згідно п.п.129.1.2 п.129.1 ст. 129 ПК України.

При цьому за нормами ч.3 п.50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового

зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з

відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Позивач не занижував свого податкового зобов'язання минулих податкових періодів оскільки це зобов'язання він виконував заздалегідь шляхом сплати авансових платежів податку на прибуток. Подання уточнюючих податкових декларацій є лише наслідком отриманого Позивачем збитку, настання якого неможливо в повній мірі передбачити.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що виявленні порушення призвели до заниження податкового зобов'язання позивача, Державний бюджет зазнав збитків, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій і пені відсутні.

Оскільки судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками сторін, що позивачем за 1 квартал 2013 року, півріччя 2013 року податок на прибуток сплачено в повному обсязі та уточнюючі податкові декларації надано до проведення перевірки, в зв'язку із самостійним виявленням невідповідностей відомостей, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування штрафних санкцій в податкового органу були відсутні.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Повний текст ухвали виготовлено 20 грудня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі № 805/14998/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2013 № 0000143900/6998/10/39-00, зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з картки особового рахунку суми пені в розмірі 297856,63 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов