Ухвала суду № 36204931, 20.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кучма В.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року справа № 244/4988/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Компанієць І.Д., суддів: Бишова М.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення м. Сніжного Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду від 13 листопада 2013 року у справі №244/4988/13-а за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення м. Сніжного Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2013 роки, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до УПСЗН м. Сніжного, просив стягнути з відповідача недоотримані суми на оздоровлення за 2009-2013 роки в розмірі 22755 грн, зобов'язати відповідача щорічно виплачувати позивачу компенсацію на оздоровлення відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач в 2009-2013 роках нарахував та виплатив йому допомогу на оздоровлення в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Сніжнянського міського суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з УПСЗН м. Сніжного на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009-2011 роки в розмірі 15815 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та в цій частині залишити позов без розгляду.

В обґрунтування зазначає, що суд не звернув уваги на пропуск позивачем строків звернення до суду з цим позовом, передбачених ст.99 КАС України, та неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст.268 ЦК України, які не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Позивачем постанова не оскаржується.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС., категорія 1, перебуває на обліку в УПСЗН м. Сніжного, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивачу за 2009-2011 роки нарахована та сплачена в січні 2012 року компенсація на оздоровлення в розмірі 100 грн, 90 грн, 90 грн відповідно.

За 2012 рік нарахована на сплачена компенсація в травні 2013 року в сумі 120 грн, за 2013 рік - в липні та серпні 2013 року в загальній сумі 120 грн.

При цьому відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи" в 2009-2011 роках, позивач мав право на отримання виплати на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами у відповідності до приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, при вирішенні питання про виплату компенсації на оздоровлення за 2009-2011 роки підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009-2011 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

На підставі викладеного, відповідач, відмовляючи нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення в 2009-2011 роках відповідно до ст..48 Закону, діяв неправомірно.

Разом з цим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення сум на оздоровлення за 2009-2011 роки, порушив норми матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

З адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 22.10.2013 року.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Про порушення своїх прав на отримання допомоги на оздоровлення за 2009-2011 роки у відповідному розмірі позивач повинен був дізнатися при отриманні цих сум в січні 2012 року (а.с.4), поважних причин пропуску строку позивач не навів. З матеріалів справи не вбачається поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції необґрунтованого задоволено позов за 2009-2011 роки, тому позовні вимоги про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009-2011 роки необхідно залишити без розгляду.

Є помилковими посилання суду першої інстанції на приписи ст.268 ЦК України щодо незастосування строків позовної давності до вимог про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров»я.

Положення цієї статті до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки регулюють строки звернення за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної здоров»ю, а не за позовами про перерахунок, призначення, стягнення пенсійних, соціальних, компенсаційних виплат.

На підставі наведеного постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення компенсації на оздоровлення за 2009-2011 роки з залишенням цих позовних вимог без розгляду.

В іншій частині постанова ухвалена судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 195, 197, 198, 200, 202, 203, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення м. Сніжного Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду від 13 листопада 2013 року у справі №244/4988/13-а - задовольнити.

Постанову Сніжнянського міського суду від 13 листопада 2013 року у справі №244/4988/13-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення м. Сніжного Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2011 роки.

Позов ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення м. Сніжного Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2011 роки - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Сніжнянського міського суду від 13 листопада 2013 року у справі №244/4988/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов