Постанова № 3620528, 12.01.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-8927/08/0470

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 січня 2009 року о 11 годині 15 хвилин м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чабаненко С.В.

при секретарі - Кошляк Ю.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 96017,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5415,81 грн., посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме невиконання встановленого даною нормою Закону нормативу працевлаштування інвалідів, виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а також несплату адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом і пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснюючи, що у відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» роботодавець зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розширеному тлумаченню дана норма не підлягає, тобто підприємство не зобов'язано здійснювати заходи у пошуку інвалідів та самостійно їх працевлаштовувати.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць на підприємстві відповідача у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих в 2007 році складав 20 одиниць, фактично працювало 15 осіб.

Згідно наказу по підприємству № 539 від 20.12.2006 на підприємстві визначений норматив робочих місць по 18 посадах загальною чисельністю 23 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів в 2007 році, що перевищує встановлений норматив, оскільки протягом 2007 року загальна чисельність працюючих на підприємстві складала 500 осіб.

На виконання Постанови КМУ від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» і «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць», затверджених Міністерством праці і охорони здоров'я № 41 від 01.09.1992, висновками від 04.01.2007 на підприємстві відповідача постійно діючою комісією, створеною наказом № 540 від 29.12.2006, атестовано 23 простих робочих місця для працевлаштування інвалідів. Зазначені норми не передбачають наявність самого працівника для атестації робочого місця, тобто за результатами атестації складається перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право чи пропонується установити пільги і компенсації, передбачені законодавством за рахунок коштів підприємства.

До 2007 року підприємство не перебувало на обліку у Фонді соціального захисту інвалідів, та лише після набрання чинності Постанови КМУ від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та отримання повідомлення Фонду про обов'язок реєстрації та звітності, відповідач зареєструвався у Фонді та отримав від працівників фонду консультацію, яку зрозумів як обов'язок після надання щорічного звіту сплачувати у Фонд адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Крім цього, було роз'яснено, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладається на підприємство, а не на центр зайнятості, у зв'язку з чим відповідач помилково не став звертатися за допомогою у центр зайнятості, а самостійно здійснював заходи у пошуках інвалідів, тобто через надання неправдивої інформації позивач значно звузив можливості відповідача у виконанні вимог Закону. Однак з метою працевлаштування соціально незахищених осіб, відповідач листами № 62 від 12.01.2007, № 31402 від 14.07.2007 звертався до місцевої ради смт. Меліоративне з проханням направити інвалідів, та згідно довідок ради від 17.01.2007, 15.07.2007, 13.12.2007 місцевою радою для працевлаштування був направлений інвалід ОСОБА_3., який був працевлаштований електромонтером.

Такі дії відповідач вважає законними, оскільки вони передбачені ст. ст. 7, 8, 10, 17, 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст. ст. 2, 5, 34, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 5, 6, 9, 12, 13, 14, 18 Закону України «Про соціальні послуги», ст. ст. 11, 24, 39 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та відповідають вимогам ст. ст. 140, 144 Конституції України та Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована Україною 15.07.1997.

 Крім цього протягом березня, липня, вересня, жовтня та листопада 2007 року на Новомосковському районному радіоканалі до відома населення доводилися рекламні оголошення про наявність вакансій для інвалідів, за результатами на підприємстві було працевлаштовані 2 інваліди.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши письмові докази у справі судом встановлено наступне.

Згідно наданого позивачем звіту за формою № 10-ПІ який надавався відповідачем за 2007 рік до центру зайнятості, зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2007 році складала 500 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4% нормативу становить 20 осіб, кількість працюючих інвалідів - 15, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 19203,40 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів не зазначена.

Як вважає позивач та видно з наданого ним розрахунку суми позову - кількість не зайнятих робочих місць для інвалідів складала 5 робочих місць, отже сума несплачених адміністративно-господарських санкцій встановлена у розмірі 96017грн., сума пені, що підлягає сплаті за прострочення з 16.04.2008 по 03.09.2008 включно, тобто за 141 день складає 5415,81 грн.

Згідно листа Новомосковського міського центру зайнятості № 950 від 18.08.2008 відповідач протягом 2007 року своєчасно, у разі потреби, надавав до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність робочих місць, в яких інформація про потребу інвалідів відсутня. Центром зайнятості інваліди на підприємство для працевлаштування не направлялися.

Згідно наказу по підприємству відповідача від 29.12.2006 № 539 на підприємстві відповідача затверджений норматив простих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у кількості не менше 20 робочих місць, та затверджено 23 робочих місця для працевлаштування інвалідів по 18 професіях. Даним наказом встановлений обов'язок відділу по роботі з персоналом в 2007 році направляти інформацію про наявність вакансій на створені та атестовані прості робочі місця для працевлаштування інвалідів у Новомосковський центр зайнятості, селищну раду смт. Меліоративне, інформувати населення шляхом розміщення інформації про вакансії у ЗМІ Новомосковського району.

 Наказом по підприємству № 540 від 29.12.2006 призначено комісію з атестації простих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на 2007 рік та відповідними висновками від 04.01.2007 проведена атестація робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році на виконання наказів № 539 від 29.12.2006, № 540 від 29.12.2006.

Крім цього, відповідачем надані докази звернення до голови селищної ради сел.. Мелиоративне з проханням направити для працевлаштування інвалідів, які за освітою та станом здоров'я могли б працювати фрезировщиком, інженером ОВТК, начальником ПТО (запит від 12.01.2007), кухонним працівником, електромехаником, електромонтером, зав гаража, контролером ОВТК (запит від 11.07.2007), в той час, як наказом по підприємству відповідача від 29.12.2006 № 539 для працевлаштування інвалідів з вищевказаних спеціальностей була передбачена лише спеціальність електромонтера (3 робочих місця) та проведена атестація даного робочого місця відповідно до висновку від 04.01.2007 комісії з атестації простих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на 2007 рік. Наданими суду копіями актів здачі-прийому робіт про надання оголошень КП «Новомосковська радіоредакція», у квітні, липні, жовтні, листопаді 2007 року звучали оголошення про роботу, в тому числі про прийом на роботу працездатних інвалідів.

Згідно списку працюючих інвалідів, станом на 01.01.2008 на підприємстві відповідача працювало 18 інвалідів, з них у 2007 році працевлаштовані 3 інваліди.

Статтею 17 (ч. 2, 3)   Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.   Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного закону саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.   

Статтею 19 вищевказаного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно Порядку   подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 31 січня 2007 р. N 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, в тому числі:   здійснення контролю за поданням відповідно до закону підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності відомостей про наявність вільних робочих місць (посад); організація інформування населення про потребу підприємств, установ та організацій усіх форм власності у працівниках (п.  11));   бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць; прийняття рішень про створення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, організація професійної підготовки цих осіб; погодження проведення ліквідації таких робочих місць (п. 12)).

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні чітко встановлений обов'язок підприємства по забезпеченню створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центри зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, заходи, здійснені підприємством відповідача з метою працевлаштування інвалідів, а саме повідомлення про наявні вакансії орган місцевого самоврядування та надання оголошень у ЗМІ, законодавцем не визначені обов'язковими, тобто є додатковими заходами, які підприємством вжиті на власний розсуд.

Відповідно дол. Викладеного в судовому засіданні встановлено, що вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядку   подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 31 січня 2007 р. N 70 щодо інформування державної служби зайнятості про наявність робочих місць для організації працевлаштування інвалідів, не виконані, оскільки підприємством не вжито встановлених Законом заходів інформування інвалідів про наявність створених на підприємстві робочих місць для інвалідів.

Крім цього, ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також, письмовими доказами, наданими відповідачем, підтверджено, що відповідачем надавалися повідомлення до Меліоративненської селищної ради про наявність ваканстних посад для працевлаштування інвалідів, які не були встановлені наказом по підприємству від 29.12.2006 № 539. У текстах оголошень, які відповідачем надсилалися в радіоредакцію м. Новомосковська зазначено про прийом підприємством на роботу інвалідів лише ІІІ групи та не вказано за яких професій цих осіб підприємство може прийняти на роботу, крім цього, згідно наказу по підприємству від 29.12.2006 № 539 обмежень щодо групи інвалідності не визначено.

Тобто з огляду на досліджені у справі докази суд вважає вину відповідача у невиконанні вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» доведеною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 18-1, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», постановою Кабінету Міністрів України, від 31 січня 2007 р. N 70, ст. ст. 2, 10, 11, 71, 94, 160-162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1» (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р 26001122337051 банк -КБ «ПриватБанк», МФО НОМЕР_2, юридична адреса: АДРЕСА_1) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978, р/р 31219230700004, МФО 805012 УДКУ у Дніпропетровській області) адміністративно-господарські санкції у розмірі 96017,00 грн. (дев'яносто шість тисяч сімнадцять) грн. 00 коп., а також пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5415,81 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 81 коп., а разом 101 432,81 грн. (сто одну тисячу чотириста тридцять дві) грн. 81 коп.

На постанову протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд може бути подано заяву про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви - апеляційна скарга на постанову суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання - після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 20.01.2009.

Суддя С.В.Чабаненко