Ухвала суду № 36205117, 20.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 111/3830/13-а

20.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Курапової З.І. ,

Воробйової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Українець Л.І. ) від 21.11.13 у справі № 111/3830/13-а

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим (вул. Пушкіна, 22,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)

до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим (вул. Пушкіна,69-а,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)

про скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовом до відповідача про скасування постанови про накладення штрафу.

Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 у задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим про скасування постанови про накладення штрафу, - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2013 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, враховуючи наступне.

Зокрема, у справі встановлено, що на виконанні відділу ДВС Ленінського РУЮ знаходиться з 21 червня 2013 року виконавчий лист про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити недоплачену ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виданий 7 червня 2011 року, у справі №2-596/2010.

Оскаржуваною постановою ВП №27405070 від 19.09.2013 на позивача, на підставі ст.ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" було накладено штраф в розмірі 680,00 грн. за невиконання у встановлений строк рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист № 2-596/2010 від 07.06.2011, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", жодних порушень законодавства про виконавче провадження державним виконавцем допущено не було.

Колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 року № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 вказаного Закону України № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, згідно з частиною 2 статті 11 Закону України № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи, частина 5 статті 12 Закону України № 606-XIV.

Згідно статті 75 Закону України № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження (частина перша). У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (частина друга).

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 11 Закону України № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії виконавець, на підставі частини 1 статті 89 Закону України № 606-XIV, виносить постанову про накладення штрафу на боржника - на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

На підставі оглянутого судом першої інстанції матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що 6 липня 2011 року державним виконавцем боржнику запропоновано у семиденний термін з моменту одержання постанови виконати постанову та, роз'яснено наслідки невиконання 11.07.2011 державним виконавцем надіслане попередження позивачу з вимогою надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують виконання рішення суду, яким зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити недоплачену ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009.

Крім того, в постанові державного виконавця від 6 липня 2011 року вказано про необхідність боржнику (позивачу) самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту одержання постанови та зазначено, що у разі не виконання рішення в добровільному порядку буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач був обізнаний про наслідки несвоєчасного виконання виконавчого листа в строки, установлені для добровільного виконання, однак докази про нарахування недоплаченої ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлені до державної виконавчої служби Ленінського РУЮ за два роки відкритого виконавчого провадження, лише 02.10.2013. Отже, часткове виконання рішення суду позивачем здійснене тільки 02.10.2013, тобто після накладення державним виконавцем адміністративного стягнення. Будь - яких доказів на підтвердження дій, спрямованих на виконання рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист № 2-596/2010 від 07.06.2011 до цього часу, позивачем не надано.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством, правомірно було застосовано до позивача відповідальність за невиконання судового рішення у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 5 Закону України № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем були вжиті передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, вчинені виконавчі дії та здійснені заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, як того вимагають приписи статті Закону України № 606-XIV.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до підпункту 6 пункту б частини 1 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані державою повноваження щодо вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством.

З урахуванням наведеного вище доводи апеляційної скарги позивача не відповідають змісту чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, оскільки фінансове становище суб'єкта владних повноважень, наявність чи відсутність грошових коштів та належного фінансування не може ставити в залежність державну виконавчу службу - компетентний орган державної влади - щодо забезпечення виконання рішення суду, яке згідно з нормами статті 124 Конституції України обов'язкове для виконання на всій території України.

Отже, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим Суденко А. В. щодо винесення постанови ВП №27405070 від 19.09.2013 про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим в розмірі 680,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду є правомірними, а оскаржувана постанова - законною.

Відтак, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Таким чином, ухвалене по справі судове рішення першої інстанції є законним і обґрунтованим, а позиція апелянта є помилковою. Відповідно, судове рішення першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Українець Л.І. ) від 21.11.13 у справі № 111/3830/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис З.І.Курапова

підпис С.О. Воробйова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль