Рішення № 36204695, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18236/13 16.12.13

За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ»

про: стягнення 394.240,25 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Гайдук Є.О. - за довіреністю від 03.09.2013 № 58;

відповідача: не з`явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 377.821,08 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору поставки від 11.03.2013 № 015-03/13/44/1-21 та Додаткової угоди до нього, поставив відповідачеві товар, який останній отримав, але його не оплатив у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 383.898,31 грн, з яких: основна заборгованість складає 377.821,08 грн; пеня в сумі 4.307,16 грн та 3 % річних в сумі 1.770,07 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача суму заборгованості в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18236/13.

До господарського суду 11.11.2013, 25.11.2013 та 12.12.2013 надійшли заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних. Згідно останньої заяви позивача, останній збільшив свої позовні вимоги до 394.240,25 грн, з яких: 377.821,08 грн - сума основної заборгованості; пеня в сумі 11.636,89 грн та 3 % річних в сумі 4.782,28 грн. Вказана заява позивача судом прийнята, тому спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення відповідачеві поштових відправлень суду, якими надсилалася ухвали винесені у даній справи.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився, відповідач про поважні причини нез'явлення його представника суд не повідомив.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.12.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», як - покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 11.03.2013 № 015-03/13/44/1-21 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), на умовах Договору, а також на умовах узгоджених у Специфікаціях та/або Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що номенклатура, кількість, ціни, умови оплати товару вказується у Специфікаціях та/або Додаткових угодах, та після підписання зміні не підлягають.

У відповідності до п. 6.6 Договору, у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,02 % за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару, але не більш 10 % цієї вартості.

13 березня 2013 року між сторонами спору укладено Додаткову угоду до Договору, у п. 1 якої визначено, що на виконання умов Договору, позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити такий товар: електродвигун ДАЗО4-400Х4МУ1 - 400 кВт, 1500 об/хв, 6000В, у кількості 2 штук та загальною вартістю 419.801,20 грн.

Сторонами у п. 4 Додаткової угоди від 13.03.2013 передбачені такі умови оплати: відповідач здійснює попередню оплату у розмірі 10 % від вартості товару, вказаного у п. 1 Додаткової угоди від 13.03.2013, протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання сторонами вказаної Додаткової угоди на підставі рахунку, виставленого позивачем. Решту суму у розмірі 90 % від вартості товару відповідач сплачує позивачеві згідно встановленого рахунку на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару відповідачеві. Датою поставки вважається дата вказана у товарно-транспортній накладній, яка засвідчена відбитком штампу відповідача.

На протязі 3 (трьох) робочих днів з дати поставки товару, сторони підписують Акт прийому-передачі із зазначенням дати відвантаження, кількості і найменування товару (п. 4 Додаткової угоди від 13.03.2013).

Так, відповідач, на виконання першого етапу оплати товару, встановленого п. 4 Додаткової угоди від 13.03.2013, перерахував платіжним дорученням від 14.03.2013 № 509 на користь позивача грошові кошти в сумі 41.980,12 грн.

Позивач, у свою чергу, виконуючи свої зобов'язання за Договором та Додаткової угоди до нього від 13.03.2013, поставив відповідачеві товар вартістю 419.801,20 грн, про що свідчать такі докази: товарно-транспортна накладна та Акт прийому-передачі від 29.04.2013, підписаний з обох сторін Договору та скріплений відбитками їх печаток (засвідчені копії накладної та Акту наявні у справі).

Позивачем, на оплату решти 90 % вартості товару, виставлено відповідачеві рахунок від 29.04.2013 № 2 на суму 377.821,08 грн.

07 травня 2013 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду до нього, у відповідності до п. 1 якої, останні дійшли згоди щодо зміні строків виконання відповідачем його грошових зобов'язань по оплаті поставлених останньому електродвигунів ДАЗО4-400Х4МУ1 на суму 377.821,08 грн, які виникли за Договором, шляхом здійснення відповідачем оплати товару до 15.07.2013.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який встановлено п. 1 Додаткової угоди від 07.05.2013 до Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача не оплатив у зв'язку із чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 377.821,08 грн. Крім того, факт порушення з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності, тягне за собою застосування до останнього штрафної санкцій у вигляді пені, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 відсотків річних.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 377.821,08 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 377.821,08 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням того, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язані за Договором, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період з 16.07.2013 по 16.12.2013 в сумі 11.636,89 грн, а також вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4.782,28 грн, - підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Луначарського, буд. 4; ідентифікаційний код 31645482, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в розмірі 377.821,08 (триста сімдесят сім тисяч вісімсот двадцять одна) грн 08 коп.; пеню в сумі 11.636,89 (одинадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн 89 коп.; 3 % річних в сумі 4.782,28 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) грн 28 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 7.884,81 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 81 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 грудня 2013 року.

Суддя С.В. Балац