Рішення № 36201016, 20.12.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/18457/2012

Провадження 2/521/1436/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Гуревського В.К.,

за участю секретаря Дімітрової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці Міндоходів, Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 митниці, Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 11.02.2010 р. він разом з товаришем на машині «Мітсубісі Пажеро Спорт», державний номер НОМЕР_1, слідував з м. Рибниці до м. Києва для придбання побутової техніки для особистого користування. Придбавши необхідну побутову техніку, позивач 11.02.2010 р. в'їхав в зону митного контролю пункту пропуску «Платонове» Ягорлицької митниці на смугу «зелений коридор». Інспектори Ягорлицької митниці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перевели автомашину на смугу руху «червоний коридор».

Під час митного контролю автомобіля в його багажному відсіку та салоні було виявлено один телевізор, один новий тюнер для супутникової антени, та новий накопичувач, що належали позивачу та були придбані ним на території України.

Після цього інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_3 складений протокол про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 за ознаками ст. 339 МК України - порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.05.2010 року провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 339 Митного кодексу України закрито.

Наказом Ягорлицької митниці від 21.04.2010 року № 137-К встановлено, що протокол про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 за ознаками ст. 339 МК України, складений інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_3 без достатніх підстав, в наслідок чого інспектору оголошена догана.

Позивач вважає, що неправомірними діями митниці в особі інспектора Ягорлицької митниці ОСОБА_3, йому заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Після остаточного уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 кошти витрачені ним за паливно-мастильні матеріали - у розмірі 1654 грн. 54 коп., на ремонт та обслуговування автомашини - у розмірі 3523 грн. 13 коп., за виготовлення довіреності 150,0 грн., на поштове листування 607 грн. 53 коп., за переговори 253 грн. 51 коп., на придбання полісів страхування 119 грн. 60 коп., моральну шкоду у розмірі 60000,0 грн., а також витрати на адвокатські послуги 3030 грн., витрати повязані з явкою до суду представника у сумі 251 грн. 60 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 митниці Міндоходів ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позовної заяви, посилаючись на таке.

Щодо протиправності діяння заподіювачем шкоди. В підтвердження незаконності дій ОСОБА_3 позивач посилається на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.05.10 у справі № 3-1420/2010, та наказ Ягорлицької митниці від 21.04.2010 № 137-к. Такі посилання позивача не відповідають чинному законодавству та дійсним обставинам справи, з огляду на те, що постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06,05.10 припинено провадження у справі № 3-1420/2010 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до статті 339 Митного кодексу України. Проте, справу про порушення митних правил, порушену у відношенні ОСОБА_1, закрито судом на підставі статті 328 Митного кодексу України, тобто у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Вказана підстава закриття справи відносно позивача виключає можливість використання постанови Котовського міськрайоного суду Одеської області від 06.05.10 у справі № 3-1420/2010 для доведення факту незаконності дій інспектора Ягорлицької митниці ОСОБА_3

Посилаючись на те, що інспектору Ягорлицької митниці ОСОБА_3 оголошено догану, не вірно розтлумачена причина накладення дисциплінарного стягнення. Так відповідно до п. 1 п. п._1.1 наказу від 21.04.2010 № 137-к інспектору митного поста ОСОБА_3 догану оголошено за неналежне виконання службових обов'язків, визначених п. 2.1. посадової інструкції інспектора митного поста «Красні Окни» Ягорлицької митниці, затвердженої начальником митниці 18.06.2009 р., на відміну від думки позивача, щодо оголошення догани за безпідставне складання протоколу.

Позивачем не доведено в чому саме полягає неправомірність дій ОСОБА_2 митниці, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди та не надає належні докази, що це підтверджують. Також не існує причинного зв'язку між діями митного органу та понесенням ОСОБА_1 втрат немайнового характеру.

До матеріальних витрат позивачем віднесено витрати на паливно-мастильні матеріали в сумі 1654,54 грн. При цьому, під час судового засідання не надавалось підтвердження курсу валюти, за яким суми на паливно-мастильні матеріали зазначені в фіскальних чеках у рублях, фіскальні чеки на паливно-мастильні матеріали надані до суду з невідомого підприємства, підтвердження витрат позивача на приїзд до суду в судове засідання ніяким чином не ідентифікуються з витратами саме ОСОБА_1 для заправлення автомобілю, на якому він прибув до зали судового засідання. Тобто, не надано ніяких доказів, що саме автомобіль ОСОБА_1, на якому він прибув до засідання, був заправлений на зазначену суму.

Не надано доказів явки у судове засідання, яке має відношення до поданого позову, та взагалі, не зрозуміло яке відношення має приїзд до іншого судового засідання в іншій справі позивача ОСОБА_1 Витрати на бензин виставлені з урахуванням проїзду з міста

Рибниці. Позивачем не надано доказів перетину державного кордону на автомобілі «ОСОБА_6 Е» номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, рік випуску 1995 та особи, яка керувала зазначеним автомобілем, у дні участі у судовому засіданні по справі, яка має відношення до поданого позову, з метою доказування вимог позивача щодо витрат на паливно-мастильні матеріали у зв'язку з перетином кордону.

Не надано жодних доказів причинно-наслідкового зв'язку між поїздками до Котовського міськрайонного суду Одеської області та ремонтом вказаного автомобіля діями відповідача та ремонтом та обслуговуванням автомобілю. Також не надано жодного спростовуючого доказу, що даний автомобіль не знаходився вже у не зламаному стані до поїздок у судове засідання. На підтвердження витрат на ремонт та обслуговування автомобілю надано наряд № 97 від 18.05.2010 р., проте вказаний документ датовано 18.05.2010, тобто вже після того, як Котовський міськрайонний суд Одеської області виніс рішення від 06.05.2010 р.

Вимоги позивача про стягнення коштів з відповідача за поштову пересилку не наведено з якою метою були направлені зазначені у повідомленнях листи та чи мають вони відношення до справи № 1519/18457/2012. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що листи ніяким чином не відносяться до витрат, понесених у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_2 митниці. Зазначаємо, що дані повідомлення з невідомими за змістом листами були надіслані до відкриття провадження по даній справі № 1519/18457/2012.

Вимоги стягнення за переговори є необґрунтованими та недоказаними з огляду на те, що не відомо з якою метою здійснювалися дані дзвінки та який зв'язок вони мають до незаконних дій митного органу.

По стягненню витрат на правову допомогу за договором від 15.02.2010 р., то адвокат ОСОБА_7 підписав та подав позов на підставі довіреності, тобто ОСОБА_7 має процесуальний статус саме представника, що передбачено ст. ст. 26, 42 ЦПК України і не може одночасно мати статус особи, яка надає правову допомогу. ЦПК України не відносить до судових витрат витрати на послуги представника в судію.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач посилається на те, що незаконними діями інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, посилаючись на не підтверджені ніяким чином доводи про те, що з вини відповідача в особі інспектора Ягорлицької митниці ОСОБА_3 позивач змушений був нервувати, у позивача стався серцевий криз втратив душевний спокій, нервував та переживав, був змушений залишати роботу та приїздити в судові засідання, щоб довести свою невинуватість, не міг користуватись придбаними товарами, почував себе беззахисним, що негативно відобразилося на його повсякденному житті.

Позивач не надає докази, які б підтверджували нанесення йому шкоди ОСОБА_2 митницею, а також розрахунку суми цієї шкоди. Твердження позивача ґрунтувалися на припущеннях та нічим не підтверджувалися.

За таких обставин робиться висновок, що дії посадових осіб Ягорлицької митниці щодо складання протоколу про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 339 Митного кодексу України, вчинені у відповідності до діючого законодавства України, в межах своїх повноважень при цьому права, свободи чи законні інтереси позивача порушено не було.

Представник Державної казначейської служби ОСОБА_8 заперечувала проти позову, посилаючись на такі обставини.

Діюче законодавство України не передбачає покладення відповідальності на органи казначейської служби по викладеним в позовним вимогам. Згідно зі ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов'язанням. Державна казначейська служба України є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало.

Виходячи зі змісту позову, позивач вказує на те, що йому була спричинена шкода бездіяльністю ОСОБА_2 митниці Міндоходів. В даній позовній заяві не зазначено жодної протиправної дії з боку Державної казначейської служби України, тому є незрозумілим, чому даний органи виступає у якості відповідача по справі. На підставі ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює лише обслуговування Державного бюджету, а не фінансує державні органи. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України виплати державних коштів з державного бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України зобов'язання відшкодувати матеріальну шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Такої думки дотримується і судова практика. Ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Державна казначейська служба не погоджується щодо стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, оскільки єдиний казначейський рахунок відкрито у Державній казначейській службі України в Національному Банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків в системі електронних платежів національного банку України. Крім того, жодним нормативним документом не передбачено, що відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади здійснюється з єдиного казначейського рахунку.

Що стосується витрат на правову допомогу, то вони підтверджуються у судовому засіданні наступними документами: договором про надання юридичних послуг зі складання позовної заяви; документами, що підтверджують, що правова допомога надавалась фахівцем у галузі права (диплом юриста або свідоцтво адвоката); документи, які підтверджують, що особа має право надавати за законом таку допомогу (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, Свідоцтво про сплату єдиного податку (в якому видом діяльності зазначені

«юридичні послуги»). Відшкодування витрат на юридичні послуги повинно розраховуватися з урахуванням фактично витраченого часу на складання позовної заяви та участі у судовому засіданні. Тому вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованими.

Також необґрунтовано пред'явлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на суму 60000,0 грн. та не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому такої шкоди.

Такими чином, в даній заяві не зазначено жодної протиправної дії з боку Державного казначейства України. Державна казначейська служба України виконує в повному обсязі свої завдання у відповідальності до чинного законодавства та ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало. За таких обставин задоволення вимог позивача призведе до збитків Державного бюджету України. Викладене свідчить, що вимоги заявника щодо відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 69338,31 грн. безпідставні, необґрунтовані та у значно завищеному розмірі. У позивача взагалі відсутні законні підстави для відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_9 в судове засідання зявилися, заперечував проти позову, підтримавши обґрунтування представника ОСОБА_2 митниці Міндоходів та представника Державної казначейської служби.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо визначення та оцінки правовідносин сторін, позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.02.2010 р. ОСОБА_1 вїхав в зону митного контролю пункту пропуску «Платонове» Ягорлицької митниці на смугу «зелений коридор» на автомобілі «Мітсубісі Пажеро Спорт», д/н НОМЕР_1. Заїхавши на митний пост «Платонове», позивач задекларував валюту, щоб обміняти її на території України та купити необхідну побутову техніку.

Придбавши техніку, він заїхав по «зеленому коридору» на митний пост «Платонове» Ягорлицької митниці, яка була реорганізована в Дністровську митницю, що стала правонаступником Ягорлицької митниці, а в подальшому була реорганізована в ОСОБА_2 митницю.

Інспектор Ягорлицької митниці ОСОБА_3 перевів автомашину для проведення митного огляду на смугу руху червоний коридор, де ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію.

Під час митного контролю автомобіля в його багажному відсіку та салоні були виявлені речі, що належали позивачу та були придбані ним на території України.

Після цього інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_3 був складений протокол про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 за ознаками ст. 339 Митного Кодексу України порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах спрощеного митного контролю), з вилученням товару, товарних чеків на придбаний товар.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2010 р. провадження щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 339 Митного Кодексу України було закрито.

Із зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_1, будучи нерезидентом, вивозив товари, придбані на території України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, яка ввезена ним під час вїзду в Україну, та відповідно до законодавства не підлягає обовязковому письмовому декларуванню та оподаткуванню.

Наказом Ягорлицької митниці від 21.04.2010 р. встановлено, що протокол про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 за ознаками ст. 339 Митного Кодексу України, складений інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_3 без достатніх підстав, та інспектору оголошена догана.

Суд не може погодитись з позицією представника ОСОБА_2 митниці Міндоходів, що не вірно розтлумачена причина накладення дисциплінарного стягнення. Відповідно до п. 1 п. п._1.1 наказу від 21.04.2010 № 137-к інспектору митного поста ОСОБА_3 догану оголошено за неналежне виконання службових обов'язків, визначених п. 2.1. посадової інструкції інспектора митного поста «Красні Окни» Ягорлицької митниці, затвердженої начальником митниці 18.06.2009 р., на відміну від думки позивача, щодо оголошення догани за безпідставне складання протоколу. Така позиція є явним перекрученням фактів, оскільки за Наказом Ягорлицької митниці від 21.04.2010 р. № 137-к підставою для оголошення догани є те, що «протоколи про порушення митних правил відносно громадян ОСОБА_1А та ОСОБА_10 складені без достатніх підстав, що підтверджується розясненнями, наданими у службовій записці Департаменту організації митного контролю Держмитслужби України від 12.03.10 р. № 09/752-ЕП…. Зазначені дії ОСОБА_11 та ОСОБА_3 є дисциплінарним правопорушенням…» (а. с. 8-9).

07.06.2012 року Малиновський районний суд м. Одеси своїм рішенням задовольнив частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці, інспектора митного поста ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 69338,31 грн. у справі № 2-6240/11 (головуючий суддя: Михайлюк О.А.), а саме стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9475 грн. 31 коп., судові витрати, в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

10.10.2012 р. Апеляційний суд Одеської області скасував рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2012 року у справі № 2-6240/11 та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

За змістом рішення Апеляційного суду Одеської області від 10.10.2012 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені дії спричинили позивачу як матеріальну так і моральну шкоду, але колегія суддів не може погодитися з висновком суду, що зазначену шкоду повинен відшкодовувати саме ОСОБА_3 з наступних підстав.

Відповідного ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі

незаконними діями, рішенням чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як встановлено в суді та не оспорюється сторонами під час складання протоколу про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 ОСОБА_3 виконував свої службові обов'язки інспектора Ягорлицької митниці.

У п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України, у даному випадку це Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Враховуючи те, що позовні вимоги заявлені у зв'язку з виконанням інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_3 своїх службових обов'язків, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд повинен був притягнути до участі у справі Державне казначейство України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, як відповідача по даній справі.

Таким чином, дії посадової особи ОСОБА_2 митниці Міндоходів спричинили позивачу як матеріальну так і моральну шкоду, що дає підстави суду застосувати подовження ст. 1174 ЦК України за якою, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

До суду звернувся представник ОСОБА_2 митниці із клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини.

Таким чином, рішення по справі № 2-6240/11, є рішенням щодо тих самих позовних вимог, з тих самих підстав, між тими самими сторонами, відносно справи № 1519/18457/2012. В порядку ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10.10.2012 р. законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

В порядку п. 1 ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мали право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Колегія суддів Апеляційного суду Одеської області у справі № 22ц/1590/8106/2012 скасувала рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.06.2012 року у справі №2-6240/11 та ухвалила нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з тим, що до справи у якості співвідповідача судом першої інстанції не була залучена Державна казначейська служба України. При цьому під час безпосереднього розгляду справи № 2-6240/11 - усно та через канцелярію Малиновського районного суду м. Одеси було заявлено клопотання про залучення у якості співвідповідача Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів Державною казначейською службою України на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Рахунки з яких виплачується саме завдана шкода, в ОСОБА_2 митниці відсутні.

ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_7 заперечували проти клопотання, посилаючись на те, що ОСОБА_2 митниця має свої власні рахунки, та наполягали на стягнення коштів саме з них. Факт існування власних рахунків ОСОБА_2 митниці, з яких можливо стягувати матеріальну та моральну шкоди, нічим не підтверджувався. Не зважаючи на доводи представника ОСОБА_2 митниці та прийнявши заперечення позивача щодо задоволення клопотання суд відмовив в задоволені клопотання про залучення у якості співвідповідача Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 березня 2013 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 митниці про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці, Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди у звязку з незаконними діями.

Щодо розміру матеріальної шкоди.

Як вбачається з листа Котовського міськрайонного суду у Одеській області від 26.11.2012 р. позивач був присутній на судових засіданнях при розгляді адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 08.04.2010 року, 23.04.2010 року та 06.05.2010 р. Крім того, 23.03.2010 року ОСОБА_1 був викликаний у судове засідання, яке було відкладено за клопотанням прокурора (а. с. 38).

Таким чином, ОСОБА_1 чотири рази був викликаний до Котовоського міськрайонного суду у Одеській області.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.05.2010 року провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 339 Митного кодексу України закрито.

20 травня 2010 року ОСОБА_12 прибув до Ягорлицької митниці для отримання вилучених товарів, про що свідчить копія видаткової накладної № 31 (а. с. 11).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відносно порушеної справи про порушення митних правил та отримання товару з митниці перетинав кордон України пять разів. Додатково це підтверджується копією його паспорту (а. с. 29) та листом ОСОБА_2 митниці Міндоходів від 15.11.2013 року № 11- 3/6066.

Згідно копій чеку на пально-мастильні матеріали (а. с. 20), які збігаються з часом перетинання кордону України пять чеків на загальну суму 1598,25 рублів. При цьому згідно розрахунку позивача, наданому в позовній заяві витрати на сім поїздок через кордон України складає 1654,54 грн.

За розрахунком суду 5 поїздок по 300 км дорівнює 1500,0 км. Витрати бензину 10 л/на 100 км. = 150 літрів. 150 літрів х 0,99 доларів США за 1 літр = 148,5 доларів США х 7,99 грн. (курс НБУ) = 1171,67 коп. Саме така сума підлягає стягненню на витрати на пальне.

Крім того, позивачем було витрачено кошти на: 253,51 грн. (двісті пятдесят три грн. 51 коп.) витрати на телефонний звязок; 150,0 грн. (сто пятдесят) грн. оплата довіреності, 607,53 грн. (шістсот сім грн. 53 коп.) витрати на поштовий звязок; 128,62 грн. - витрати, повязані з явкою до суду представника позивача, які підтверджуються відповідними квитанціями, що є в матеріалах справи, що підлягають стягненню з відповідача.

Підлягають стягненню на користь позивача витрати на придбання полісу цивільно-правової відповідальності для управління транспортним засобом на території України в сумі 60,0 грн. за період 11.03.2010 р. по 10.06.2010 року.

Також підлягають стягненню на корись позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3030 грн., яка надавалася позивачеві адвокатом на підставі договору про надання правових послуг адвоката від 15.02.2010р. № 3\1 у судовому засіданні Котовського міськрайонного суду у Одеської області, що підтверджено відповідними квитанціями.

Позивачем до позовної заяви додано заказ-наряд на роботи №97 автосервісу Марка моторс (дата прийняття 18.05.2010р.) автомобіля НОМЕР_4 на суми 3559,50 руб.

Судом встановлено, що вказаний документ датовано 18.05.2010 р., тобто вже після того, як Котовський міськрайонний суд у Одеській області виніс постанову від 23.04.2010р., якою закрив провадження у адміністративній справі відносно позивача.

Суд не вбачає причинно-наслідкового звязку між поїздками до Котовського міськрайонного суду у Одеській області та ремонтом вказаного автомобіля, внаслідок яких цей автомобіль потребував ремонту. Крім того, позивачем не додано доказів сплати цієї суми.

На підставі ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлено, що з вини ОСОБА_2 митниці в особі інспектора Ягорлицької митниці ОСОБА_3 позивач втратив душевний спокій, нервував та переживав, був змушений залишати роботу та приїздити в судові засідання, щоб довести свою невинуватість, не міг користуватися придбаними товарами, почував себе беззахисним, що негативно відобразилося на його повсякденному житті.

Оскільки, між неправомірними діями відповідача у вигляді порушення вимог норм закону та наслідками, що наступили - заподіяною шкодою позивачу існує прямий причинний зв'язок, вина відповідача встановлена.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 10.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Оскільки вина ОСОБА_2 митниці Міндоходів в особі інспектора Ягорлицької митниці ОСОБА_3, яка є правонаступником Ягорлицької митниці, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, вимоги про відшкодування моральної шкоди позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд враховує конкретні обставини справи, а також ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, а також те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування, тому суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню на користь позивача в розмірі 1500 грн.

До судових витрат згідно зі ст.79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, повязані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Згідно вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, посилаючись на вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці Міндоходів, Державної казначейської служби України, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої шкоди: 1171,67 грн. (одна тисяча сто сімдесят одна грн. 67 коп.) витрати на паливно-мастильні матеріали; 253,51 грн. (двісті пятдесят три грн. 51 коп.) витрати на телефонний звязок; 150,0 грн. (сто пятдесят) грн. оплата довіреності, 60,0 грн. (шістдесят грн.) - витрати на придбання полісів страхування; 607,53 грн. (шістсот сім грн. 53 коп.) витрати на поштовий звязок; 3030 грн. (одна тисяча десять) грн. витрати на правову допомогу; 128,62 грн. витрати, повязані з явкою до суду представника позивача; 1500,0 грн. (одна тисяча пятсот грн.) - моральна шкода, що разом становить 6901,33 грн. (шість тисяч девятсот одна грн. 33 коп.).

Судовий збір в розмірі 229,40 грн. компенсувати за рахунок держави.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гуревський В.К.