Рішення № 36200446, 18.12.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/8107/13-ц

Провадження № 2/500/3500/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бальжик О.І.

при секретарі: Івановій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської міської ради про визнання за ним, як спадкоємцем за законом першої черги, права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 06.11.2012 року матері ОСОБА_2, та складається із 7/8 частин квартири №10 в будинку №11, розташованому по вул. Леніна в м. Ізмаїлі Одеської області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нотаріальною конторою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, за тих підстав, що у правовстановлюючих документах на спадкову квартиру наявні розбіжності в адресі, а також тієї обставини, що спадкодавець фактично прийняла спадщину після своєї матері ОСОБА_3, проте юридично не оформила своїх спадкових прав.

Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявилися, звернувшись із заявами про підтримання та визнання позову, відповідно, та розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, а також інвентарну справу, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Частиною 4 ст.174 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що квартира №10 в будинку №11, розташованому по вул. Леніна в м. Ізмаїлі Одеської області, належала на праві особистої власності ОСОБА_3 (1/4 частки), ОСОБА_2 (3/8 частки) та ОСОБА_1 (3/8 частки), що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на житло за №508 від 17.12.1992 року, свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 12.01.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за №4/104, та листом КП «Ізмаїльське МБТІ» за вих.№215 від 08.07.2013 року (а.с.14-18).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД №171914 від 22.05.1999 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 померла 21.05.1999 року (а.с.9).

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року №7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.525 ЦК УРСР відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складалося з 1/4 частки квартири №10 в будинку №11, розташованому по вул. Леніна в м. Ізмаїлі Одеської області.

За життя спадкодавець заповіту не залишала, що підтверджено Витягом із спадкового реєстру №35689495 від 08.11.2013 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3, відсутня (а.с.22).

Спадкоємицею за законом першої черги відповідно до ст.529 ЦК УРСР після смерті ОСОБА_3 була її дочка ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_2Ф.), що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ХЕ №031369 від 13.01.1956 року, виданим Бакальський міським бюро ЗАГС, та свідоцтвом про народження серії ХЕ №030149 (а.с.10).

Згідно з п.1 ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року N45/5, визначалось, що доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним тощо.

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3, що підтверджується будинковою книгою (а.с.16).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД №319665 від 07.11.2012 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 померла 06.11.2012 року (а.с.8).

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Витягом із спадкового реєстру № 35689277 від 08.11.2013 року, згідно якого інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_2, відсутній (а.с.21).

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст.1261 ЦК України після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії І-ЖД №318786 від 08.08.1972 року, виданим Ізмаїльським міським бюро ЗАГС (а.с.11).

Відповідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2, що підтверджено паспортом громадянина України серії КК №380801, виданим на імя позивача Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 10.01.2000 року та копією будинкової книги (а.с.7, 16).

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу за №2430/02-14 від 08.11.2013 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у правовстановлюючих документах на спадкову квартиру наявні розбіжності в адресі, а також тієї обставини, що спадкодавець ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після своєї матері ОСОБА_3, проте юридично не оформила своїх спадкових прав (а.с.19).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини воно належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обовязок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обовязку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке повязується з її прийняттям, майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтво про право на спадщину (ст.ст.1296, 1297 ЦК України) та здійснив його державної реєстрації (ст.1299 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за №324-753/0/4-13 від 15.05.2013 року.

Приймаючи до уваги викладене, а також ту обставину, що відповідач безумовно визнав позов і його визнання не суперечить закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а також ту обставину, що іншої форми захисту позивач не має, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 158, 174, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 06.11.2012 року ОСОБА_2, та складається із 7/8 часток квартири №10 в будинку №11, розташованому по вул. Леніна в м. Ізмаїлі Одеської області.

Копії рішення надіслати для відома сторонам.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: